День дикої природи

Третього березня у світі відзначають Всесвітній день дикої природи. Дата була прийнята Генеральною асамблеєю ООН 20 грудня 2013 року, оскільки саме 3 березня у 1973 році було підписано Конвенцію про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, яка також відома як Конвенція CITES. Ця Конвенція покликана гарантувати, що міжнародна торгівля дикими видами флори і фауни не створює загрози їх виживанню. Закон про приєднання України до Конвенції CITES набув чинності 13 червня 1999 року.

Дика природа – англ. wilderness (wild-dear-ness), в екофілософських творах це «земля з власною волею», священний простір, який дарує відчуття глибокої таємниці, має самодостатню цінність, безвідносну до утилітарної корисності для людини. Якою б рідкісною не ставала дика природа, саме вона є фундамента­льною, вільною від штучних обмежень, від будь-якого штучного порядку, її закон – це первинний природний закон. Вона таємнича, недосліджена, не підкорена. Дика природа – це свобода; відчуття дикості природи дає можливість людині відчувати й себе вільною. Любов та повага до нашої планети Землі, благоговіння перед нею дає можливість побачити вічне. Різноманіття природи є цінним саме по собі. Природне різноманіття має бути збереженим за рахунок зниження матеріального рівня життя людей. Інтереси людини не повинні бути мірилом цінності інших істот, природа не має існувати лише заради зручності людини. Дика природа – це реальний само­цінний світ, а наші міста, витвори цивілізації – лише штучні та минущі явища.

Цьогоріч Всесвітній день дикої природи проводиться під темою «Ліси та засоби до існування: підтримання людей та збереження планети», з метою привернення уваги до ключової ролі лісів, лісових видів та екосистемних послуг в підтримці життєдіяльності сотень мільйонів людей по всьому світу.

Згідно останнього звіту Всесвітнього фонду природи (WWF) «Жива планета» за 2020 рік, протягом 1970-2016 років популяцій хребетних видів тварин у світі скоротились у середньому на 68%¹. Найшвидше популяції скорочуються у тропічних субрегіонах Північної і Південної Америки (на 94% за вищевказаний період).

Тим не менш, однією з найбільш постраждалих є дика природа Європи, оскільки історія її знищення та фрагментації триває вже багато сотень років.

В Україні ж, дикої природи залишилось зовсім небагато за світовими мірками, адже понад 56% нашої країни займають орні землі, а частка природно-заповідного фонду, станом на 01.01.2020 р., складала всього 6,77% території України (включаючи численні ділянки орних земель та монокультурних лісів у господарських зонах НПП та РЛП).

Якщо розглядати стан лісів, які займають менше 16% площі України, то більше половини їх були штучно створені і часто являють собою монокультурні насадження, які складно назвати природними екосистемами. При цьому, лісів, які зазнали мінімального втручання людини (пралісів та квазіпралісів), в Україні нараховується всього 94 тис. га.

Степова зона займає 40% території України, й лише 4% з цих сорока відсотків є природними степовими ландшафтами.

А болотні природні комплекси майже повністю порушені осушувальною меліорацією.

Для охорони дикої природи в Україні створюються об’єкти природно-заповідного фонду (понад 8,5 тисяч територій та об’єктів, сукупною площею понад 4,085 млн га), оголошуються водно-болотні угіддя міжнародного значення,охороняються такі території і на національному рівні, території важливі для птахів; створюються території Смарагдової мережі (на виконання міжнародних зобов’язань за Бернською конвенцією та Угодою про асоціацію з ЄС. На сьогодні мережа налічує 377 об’єктів, площею 7,3 млн га. Найближчим часом може бути розширена ще на 161 об’єкт. Законопроєкт «Про території Смарагдової мережі» (4461) перебуває на розгляді в Парламенті); працюють механізми природоохоронного законодавства; природу захищають профільні установи, природоохоронні організації.

Однак цього недостатньо. З кожним роком ми втрачаємо частинки нашої природи. Її стає все менше. Україна та весь світ опинилися в глобальній кризі яка потребує докорінних змін в принципах існування людства.

«Дика природа – це не чужинець, якого треба підкорити, не ресурс задля експлуатації, а вічне джерело життя» – Генрі Торо. «Природа не тільки вигодувала нас, вона нас у свій час розвинула та виховала, вона нас і сьогодні годує, вчить, виховує… Живучи, треба давати жити всьому живому» – А. П. Семенов Тянь-Шанський. «Дика природа – це місце, де ми відчуваємо наші корені та нашу належність до них, де ми вчимося засвоювати, поважати, любити і пам’ятати. Світ дикої природи старий та чарівний, набагато глибший, ніж наш, він оточує та підтримує маленький світ людини» – Неш Родерік. «Захист ідеальних цінностей природи. Проблема охорони природи не тільки природнича, а й суспільна, культурна, духовна. Збереження дикої природи – накопичення її цінності. Вигляд Землі нашої є свідоцтвом духовної культури» – Ян Павліковський

Контакти:

Катерина Полянська, еколог Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», k.polyanska@epl.org.ua

Богдан Кученко, еколог МБО «Екологія-Право-Людина», b.kuchenko@epl.org.ua