Хто головний контролер державних інституцій?

Один з головних висновків Великої Палати Верховного Суду у справі за позовом Міжнародної благодійної організації “Екологія-Право-Людина” до ТзОВ “Аквадельф” стосується прав і можливостей недержавних організацій у процесі захисту навколишнього природного середовища.

В Оргуській конвенції¹ визначено принципи дотримання й реалізація екологічного законодавства. Це не лише обов’язок природоохоронних органів, але й громадськості/ Вона також покликана відігравати цілком визначену роль. Верховний Суд взяв ці положення до уваги. Здатність громадськості надавати допомогу в забезпеченні дотримання екологічного законодавства, згідно з Керівництвом з реалізації Оргуської конвенції², є важливою допомогою в роботі урядових органів.

Загалом висновок суду є логічним з огляду на положення, які закріплені в одному з найвагоміших документів, що регулюють діяльність неурядових організацій та фіксують базові принципи в Європі – Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи країн членів CM/REC(2007)14 (стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі від 10 жовтня 2007 року). У рекомендаціях з-поміж іншого відзначається вагомий внесок недержавних організацій у розвиток та становлення демократії та захисту прав людини. Неурядові організації повинні мати можливість вільно здійснювати свої завдання за умови, що їхні завдання та методи досягнення відповідають вимогам демократичного суспільства.

Крім того про важливу роль громадян в управлінні державними справами йдеться у Європейській хартії місцевого самоврядування, яку Україна ратифікувала у 1997 році. Це – один з демократичних принципів, які поділяють усі держави-члени Ради Європи, адже громадянське суспільство є важливим елементом демократичного процесу.

Таким чином, участь неурядових організацій у контролі за діяльністю чи бездіяльністю органів влади є одним із базових принципів демократичного суспільства, зокрема, у сфері охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. А особливо у час, коли контроль за охороною довкілля потребує суттєвого реформування.³

ЕПЛ дуже втішена тим фактом, що Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях зважає на важливі європейські акти й згадки про них містяться в ухвалах. Ще донедавна на це не було жодних шансів! Ми сподіваємось, що поступово європейський правовий світогляд міцно вкоріниться в наше повсякденне життя, а європейські правові норми – у вітчизняне правове поле. З огляду на це постанова Великої Палати ВС – непересічна подія не лише для громадських організацій та екологів, але й для суспільства загалом. Це наше тверде переконання!