На початку 2023 року на своїй офіційній сторінці у Фейсбук Міндовкілля оприлюднило інфографіку про підсумки 2022 року в аспекті виконання Угоди про асоціацію із ЄС у довкіллєвій сфері. В описі до інфографіки йшлося про великі кроки у напрямку до ЄС, про схвалення дев’яти євроінтеграційних законів та трьох законопроєктів (у першому читанні), а також про невтомну роботу Міндовкілля заради майбутнього України.
Згідно з даними Міндовкілля довкіллєва складова Угоди про асоціацію за 2022 рік добрала додаткові 9 % і тепер виконана на 70 % (!). Пропонуємо прискіпливіше придивитися до так званих “здобутків” поточного керівництва Міндовкілля та зробити власні висновки. На наше переконання, картина зовсім не така райдужна, як її малюють. І схоже, що за міністром надовго закріпиться образ того, хто займається побудовою «потьомкінських сіл» замість впровадження нової європейської екологічної політики.
Євроінтеграційні закони у сфері охорони довкілля приймаються для формального звітування перед партнерами, а впровадження реформ відкладається на роки чи невизначений строк
У червні 2022 року було прийнято Закон України “Про управління відходами”. Не вдаючись до аналізу положень цього закону, зазначимо лише те, що основні його положення набирають чинності через 12 місяців з дня його опублікування (в липні 2023), положення про розширену відповідальність виробника – щонайменше іще через 7 років, а експлуатація полігонів та звалищ, які не відповідають європейським екологічним стандартам, дозволяється до 2030 року.
Дуже схожа ситуація із Законом України “Про національний реєстр викидів та переносу забруднювачів”, який був прийнятий у вересні 2022. Попри те, що такий реєстр повинен був повноцінно працювати в Україні з 2019 року, набрання чинності положень цього закону також було відкладено на цілий рік, а побачити наповнений робочий реєстр викидів українці зможуть не раніше кінця 2024 року.
Закон України “Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією” вводиться в дію через 18 місяців з дня набрання ним чинності, тобто в червні 2024 року.
Важко не відмітити, що із цілої низки нормативно-правових актів, необхідних для реалізації Закону “Про управління відходами”, що мали б бути схвалені Кабміном до моменту набрання ним чинності, станом на кінець січня розроблено лише два. Проєкти підзаконних актів, спрямовані на виконання законів про реєстр викидів та про хімічну безпеку навіть не виносилися на громадське обговорення, якщо їх взагалі хтось почав розробляти. То чи не зарано хвалитися виконанням євроінтеграційних зобов’язань, коли навіть правові рамки в повній мірі не розроблені, а про оцінку практики їхньої реалізації на предмет належного впровадження актів ЄС годі й говорити?
Натомість так звана «велика реформа» у галузі надрокористування не була відкладена. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами», прийнятий у той самий день, що і Закон України «Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією», впроваджується практично миттєво – із перехідним періодом у лише 3 місяці. Більше того, до створення електронного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами уся інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу. Тобто Міндовкілля знає способи пришвидшення реформи там, де це комусь потрібно, от лише застосовує їх не завжди.
Знак євроінтеграційності використовується активно, але не за призначенням
Цікаво, як Міндовкілля визначає євроінтеграційність законодавчої ініціативи? Якимось дивом євроінтеграційним став Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, який окрім закріплення на рівні закону недієвої пострадянської системи регулювання викидів, ще й запроваджує корупційний елемент у формі регіональних програм охорони довкілля.
Під маркою євроінтеграції проходить і проєкт закону «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки», схвалений в листопаді 2022 року у першому читання, який викликає величезну кількість запитань у колах фахових експертів.
Натомість законопроєкт про Смарагдову мережу, покликаний транспонувати вимоги Оселищної та Пташиної директив (включені в Угоду про асоціацію) взагалі випав із порядку денного профільних ЦОВВ та Комітету ВРУ як непріоритетний. Зобов’язання щодо охорони Смарагдової мережі зараз планується виконати шляхом вставлення фрази «Смарагдова мережа» в Закон «Про об’єкти природно-заповідного фонду». Законопроєкт «Про державний екологічний контроль», прийнятий у першому читанні і підготовлений до другого за півроку до початку повномасштабного вторгнення, також припадає пилом у урядових кабінетах. Реформа у сфері промислового забруднення ніяк не пройде навіть перше читання у парламенті, а замість виконання доручення Ради національної безпеки і оборони України про розробку рамкового закону про клімат звільнено двох профільних заступників.
Звітуючись про досягнення, Міндовкілля не інформує громадян про суттєві звуження їхніх екологічних прав, навіть тих, що прямо гарантовані актами ЄС
Як про євроінтеграційний Міндовкілля звітується про Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку здійснення стратегічної екологічної оцінки”, яким запроваджено електронний реєстр СЕО та відповідальність у цій сфері. Без сумніву, внесені зміни підвищать прозорість процедури та рівень дотримання відповідних норм. Разом з тим Міндовкілля чомусь мовчить про те, що в ході внесення змін до Закону “Про стратегічну екологічну оцінку” чиновники, на жаль, забули виправити визначення терміну “громадськість” (в нашому законі тлумачиться значно вужче, ніж в актах ЄС). Більше того, в липні 2022 року із сфери дії закону виключили плани відновлення та розвитку регіонів та плани відновлення та розвитку територіальних громад – спеціальні документи державного планування, на підставі яких відбуватиметься усі післявоєнна відбудова. Цікаво, як уряд планує проводити зелене відновлення і включатися в Європейський зелений курс, якщо із державного планування відбудови повністю викреслили основний європейський інструмент врахування екологічних міркувань та думки громадськості у такому плануванні. Це ще й відверто суперечить відповідній директиві ЄС та Протоколу про СЕО.
Неможливо не згадати і про зміни до Закону “Про оцінку впливу на довкілля”, які швиденько встигли прийняти в перший же місяць війни, і якими із сфери дії закону виключили «відновлювальні роботи з ліквідації наслідків збройної агресії та бойових дій під час дії воєнного стану та у відбудовний період після закінчення воєнних дій». Знову ж таки, вітання зеленій відбудові! І це також суперечить відповідній директиві ЄС та Оргуській конвенції, які хоча і допускають реалізацію еколого-небезпечної діяльності без ОВД у виключних випадках нагальної потреби (оборонного чи безпекового характеру), але вимагають індивідуального підходу до кожного такого випадку і лише в разі, коли проведення ОВД негативно впливатиме на задоволення таких потреб. У нас же без врахування екологічних міркувань та думки громадськості дозволили реалізовувати будь-які відновлювальні роботи протягом невизначеного періоду відбудови, який може тривати десятиліття. Варто зазначити, що над вирішенням даної проблеми працює профільний заступник міністра та директор департаменту екооцінки. Проєкт Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» був погоджений в останній день січня КМУ. Сподіваємося, що парламент не зволікатиме роками з його прийняттям.
На нашу суб’єктивну думку, у довкіллєвих питаннях держава, використовуючи військову мову, стріляє собі в ногу. Транспонування європейського законодавства проводиться для галочки, а ключові реформи відкладаються на роки. Як можна говорити про якісь відсотки у виконанні Угоди про асоціацію, коли жодна із євроінтеграційних екологічних реформ, над якими працювали останні три-чотири роки, не завершена і не впроваджена. Адже прийняття рамкових законів – це лише перший крок, далі – кропітка робота із підзаконними актами, нарощення інституційного потенціалу, навчання фахівців відповідних органів, запуск нових інструментів, розробка необхідних програмних продуктів, закупівля обладнання, аналіз перших місяців роботи за новими правилами, виявлення та виправлення недоліків.
При цьому під маркою євроінтеграційності та в умовах непрозорості законодавчого процесу, пов’язаних із війною, проштовхуються закони, що дозволяють інтенсифікувати використання природних ресурсів (надра) або такі, що мають дуже мало спільного із відповідними актами ЄС (ГМО). Відбувається також суттєвий відкат у раніше прийнятих євроінтеграційних актах. Дуже прикро, що голосно заявлена зелена відбудова по суті є профанацією, бо в закони вже внесені зміни, які повністю виключають СЕО та ОВД, а з ними і участь, і контроль громадськості, із державного планування та погодження проєктів повоєнного відновлення. У підсумку не зрозуміло, як держава планує стати членом ЄС, коли у довкіллєвій сфері немає не те що поступу у впровадженні актів ЄС, але й скасовуються раніше досягнуті здобутки.
Постає питання, чи правильний вибір зробила ВРУ, проголосувавши за призначення Р. Стрільця міністром Міндовкілля, чи побачить ВРУ, віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України імітацію поступу Міндовкілля?