Як війна впливає на довкілля? Чи існують реальні механізми притягнення до відповідальності? Як збирають і що роблять з доказами? Про це еколог ЕПЛ Катерина Полянська розповіла в інтерв’ю Українському радіо. Ефір від 18 грудня 2023 р., програма “Сьогодні. Ввечері”. Пропонуємо ознайомитися зі скороченою текстовою версією розмови. Повну аудіоверсію можна прослухати тут.
Олена Зелінченко (ведуча): Росіяни завдають непоправної шкоди і величезних збитків нашим людям, нашим територіям, нашому довкіллю. У часовому вимірі йдеться про десятиліття, може й століття, протягом яких ми відчуватимемо ці наслідки. Хто і як збирає докази, куди потрапляють вони далі, коли ляжуть в основу реальних справ і які існують реальні механізми відповідальності злочинців?
Катерина Полянська: Поки триває війна всі зусилля екологів можуть бути спрямовані хіба що на фіксацію екозлочинів. Можу розповісти про досвід нашої організації, про те, що ми безпосередньо робимо. Наша робота розподілена між екологами та юристами. Юристи аналізують досвід інших країн, де відбувалися збройні конфлікти, і які наслідки, які були правові прецеденти притягнення до відповідальності за злочини проти довкілля. Екологи аналізують прямі та опосередковані впливи воєнних дій на довкілля. Наприклад, збираємо факти, що десь є пряме фізичне знищення певних територій, в іншому місці є хімічне забруднення… І наше завдання виявити ризики для довкілля, для життя та здоров’я громадян, а також для життя та здоров’я наших захисників, оскільки тому що вони перебувають у безпосередній близькості до неймовірної кількості різноманітних бойових токсичних речовин. Ми маємо ідентифікувати всі загрози. Вивчаючи ці факти, ми намагаємося знайти рішення, як нам очистити території і як нам допомогти нашим громадянам.
Приміром, питання хімічного забруднення ґрунтів. Кожна вирва від снаряду за висновками лабораторій, яким ми надавали зразки ґрунтів, є небезпечною для життя та здоров’я громадян, а також для довкілля. Ми прописували, що, звісно, найкращий варіант, коли від кожної вирви від снарядів є можливість зібрати всі уламки та перенести їх в безпечне місце, яке не матиме контакту з ґрунтами, рослинністю, ґрунтовими водами, з людьми. Це дуже кропітка та складна робота, яка багато коштує. Якщо немає можливості вжити таких заходів, ми рекомендуємо відгородити такі території, позначити їх на карті як небезпечні. Але в жодному разі не закопувати їх назад і не вирощувати на таких місцях якусь городину. Це буде можливим потім після утилізації уламків снарядів та очищення територій. Це стосується і місць, де була спалена військова техніка і взагалі спалена будь-яка техніка, і на місці яких наявні відходи руйнації. Все це може містити токсичні елементи, які можуть мігрувати через ґрунтові води через рослинні компоненти. Тому ці території небезпечні.
Ми працюємо з деякими громадами й допомагаємо їм розробляти плани відновлення. Ці рекомендації є на веб-сайті нашої організації. Зокрема ми пропонуємо, якщо на території громади є велика кількість відходів руйнації, то потрібен спеціальний полігон для зберігання таких відходів, або ж об’єктів, які допоможуть утилізувати небезпечні речовини. До цього потрібно ставитися з великою відповідальністю. Наприклад, є в Чернігові згорілий гіпермаркет “Епіцентр”. Шкода завдана атмосферному повітрю від пожежі – неймовірна, однак це ще не весь вплив, на місці згарища наявна велика кількість попелу, який містить у собі канцерогенні речовини. Просто перенести це все на звалище не можна, бо це це просто перенесення екологічної катастрофи з одного місця на інше, де він розмиється дощами, снігом, розвіється вітром і виникне величезний ризик для громадян, що мешкають неподалік від того звалища.
Деякі громади запланували для себе зокрема переробляти такі відходи. Наприклад, як підсипку для нижнього шару доріг. Але це дуже ризикована справа, адже токсичні речовини можуть мігрувати в довкіллі та забруднювати грунти, води, всмоктуватися рослинами, й потім потрапляти в організм людини. Канцерогенні речовини можуть дати знати про себе і через 10-15 років, після того як вони потрапляють до організму людини.
Олена Зелінченко: Сьогодні екологи фіксують злочини. Якою є тенденція, чи зростають кількісно такі злочини, чи вони однотипні, чи тут є якісь відмінності?
Катерина Полянська: Вони різноманітні. З досвіду скажу, що страждають всі компоненти природного середовища. Забруднюються водні об’єкти, коли в річку чи в озеро потрапляє бомба, наприклад, ФАБ-500, то, звісно, майже вся біота гине в тому місці, де відбувається вибух. У воду також потрапляють різні отруйні чи паливно-мастильні речовини. І це стосується не тільки річок та озер, але й Чорного та Азовського морів.
Щодо ґрунтів, то це і вирви, і ті самі токсичні та паливно-мастильні матеріали. Якщо трапляється вибух на нафтобазі, то до потужної пожежі додається вилив нафтопродуктів, вони горять, забруднюють атмосферне повітря. Від пожеж, вибухових газів, обстрілів страждають рослини і тварини, відбуваються лісові та степові пожежі.
Окремо відзначу наслідки підриву Каховської ГЕС. Там загинули тисячі живих істот: молюски, раки, риби, жаби, мікробіота, змінився також мікроклімат навколишніх територій.
Олена Зелінченко: За офіційними даними ДСНС, 30% території України заміновано. Ми одна з найбільш замінованих країн в світі зараз. На розмінування підуть десятки років і ці території вони небезпечні для життя та здоров’я громадян.
Катерина Полянська: Так. Потрібно зважати на внутрішні компоненти мін, яка там вибухова суміш. Шкода для довкілля може бути різною. Великі за площею території забруднені вибухонебезпечними предметами навіть у звільнених від окупації областях – це виклик для лісового менеджменту. Одна справа заборонити прохід на такі ділянки. Інша, коли трапляються лісові чи степові пожежі і їх потрібно гасити, а це небезпечно, коли навколо все заміновано. Є ризик загибелі людей, через відсутність доступу може вигоріти ще більша кількість степів чи лісів.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».