Під час візиту представників команди ЕПЛ до Міндовкілля Німеччини у м. Берлін ми почули про довгий шлях Німеччини в напрямку кругової економіки з фокусом на поводження з відходами. Так, в Міндовкілля працює біля 8 осіб, які займаються відходами і ними керує Mr. Andreas Jaron, що очолює відділ кругової економіки, в тому числі транскордонних питань.
Отож, з населенням біля 83 млн, включаючи Берлін із населенням – 3,5 млн, щороку утворюється 359 млн тонн відходів. Сфера поводження з відходами залучила біля 280 000 працівників і оборот сміттєвого бізнесу – 80 млрд євро.
Основним принципом кругової економіки є зберігання ресурсів в економіці якомога довше. Тому відходи в Німеччині намагаються переробляти та застосовувати максимально широко і максимально довго. Так, в Німеччині рівень рециклінгу ТПВ складає 67 %, а відходів будівництва та знесення – 88 %!
Реформа поводження з відходами в Німеччині розпочалася у 1972 році, коли було прийнято рішення закрити всі 50 000 сміттєзвалищ. Натомість було споруджено біля 350 полігонів, які були саме інженерними спорудами із парканом, зважувальними приладами, моніторингом впливу на довкілля, збором метану та фільтрату, тощо. У 1980-х роках через обмеження в земельних ресурсах для розміщення полігонів, було запроваджено політику та законодавчі обов’язки по рециклінгу (3R політика – мінімізація, повторне використання та рециклінг) для паперу, скла, текстилю та металів.
У 1991 році з’явилося перше законодавство стосовно впровадження системи розширеної відповідальности виробника (РВВ), оскільки паковання стало проблемою для системи поводження з відходами. Нова система РВВ включала батарейки, електронне обладання, оливи, транспортні засоби, зняті з експлуатації. Цілі системи РВВ були закладені в законі, проте впровадження системи потребувало підзаконних нормативних актів, оскільки існували проблеми із «free ride» і добровільні схеми не працювали.
У 1996 році прийнято закон про кругову економіку та низку підзаконних нормативних актів, щоб полегшити досягнення цілей рециклінгу.
У 2005 році прийнято заборону захоронення (заборона захоронювати на полігонах певні матеріали, які можна піддати рециклінгу).
Сучасна кругова економіка в Німеччині базується на таких принципах:
захист довкілля, здоров’я та ресурсів;
збереження ресурсів в економіці;
застосування НДТМ;
ієрархія відходів, сортування залишкових відходів перед їхнім захороненням;
забруднювач платить;
міцні рамки з боку держави;
самодостатності;
чіткі обов’язки;
субсидіарності (кожен рівень управління має свої обов’язки та можливості залучення коштів у сектор відходів, права законотворчості)
підтримка держави (лише у формі досліджень, експорту технологій, без субсидіювання).
На сьогодні в Німеччині прийняті такі акти законодавства, що дозволяють успішно працювати системі поводження з відходами:
– закон про кругову економіку (який апроксимує рамкову директиву про відходи);
– закон про дозвільну діяльність для збирачів, транспортників, трейдерів;
– закон про стічні води;
– закон про транскордонне переміщення відходів;
– закон про транспорті засоби, зняті з експлуатації;
– закон про відходи деревини;
– закон про відходи олив;
– закон про батарейки;
– закон про біовідходи;
– закон про полігони;
– закон про відходи електричного та електронного обладнання;
– закон про комерційні відходи;
– закон про паковання та відходи паковання;
– про одноразовий пластик;
– про підземне зберігання небезпечних відходів, наприклад, в соляних шахтах та інші;
– коди відходів.
Поводження з ТПВ у Німеччині виглядає так:
Система роздільного збору ТПВ з домоволодінь включає сортування та збір таких фракцій:
біовідходи, папір, упаковка, скло, метал, електронні відходи, батарейки, текстиль, небезпечні відходи та залишкові (змішані) відходи. Комерційні утворювачі відходів додатково сортують ще такі фракції: деревина, пластик, метали, мінеральні відходи.
Попередня обробка залишкового сміття в Німеччині виглядає так:
Стосовно заводів МБТ, то вони виявилися не дуже вдалим технологічним рішенням, оскільки більшість компонентів після таких заводів направляються на полігон.
У Німеччині були проєкти, які досліджували можливість відкриття старих сміттєзвалищ для збору металу та інших цінних відходів, проте було доведено, що це буде дуже коштовно і небезпечно для виконавців таких робіт, тому відмовилися від цієї ідеї.
Джерела фінансування даного сектору: плата за сміття від утворювачів відходів, плата за вторсировину чи вироблену на заводах енергію, виробники платять через ОРВВ за збір та рециклінг таких відходів, субсидії (найгірший варіант). Податків особливих в секторі відходів немає.
Економічні стимули для кращого сортування в утворювачів відходів є. Такими стимулами є менша плата за менші баки із залишковим сміттям. Електронні відходи можна також здати в магазини електроніки. Щодо текстилю, то по всій країні в радіусі 300 м є контейнери для збору текстилю, і біля 80-90 % таких відходів збирається та повторно використовується чи рециклінгується.
Представники команди ЕПЛ підняли питання поводження з відходами війни, що залишилися від армії рф та ЗСУ. В Європі є компанія, яка займається такими видами відходів і їхні послуги є дороговартісними. Ця компанія була залучена у Сербії та у Лівані до збору та утилізації відходів війни. Для тих обсягів відходів від військових дій, що проходять в Україні, необхідно вже спланувати способи поводження з такими відходами, можливо і створити окрему компанію, яка буде на цьому спеціалізуватися.
Як ми бачимо на прикладі Німеччини, сфера управління відходами потребує чіткості, відповідальності, креативності та інновацій.
Команда ЕПЛ дякує Міністерці захисту довкілля Німеччини Штеффі Лемке та її колегам у сприянні відвідування Міндовкілля Німеччини та отримання корисної інформації про сферу управління відходами.
