Наприкінці вересня 2021 року Парламентська Асамблея Ради Європи, посилаючись на свою Резолюцію 2396 (2021) «Закріплення права на здорове довкілля: необхідність посилення дій Ради Європи», повторно заявила про необхідність визнання нового покоління прав людини. У Рекомендаціях 2211 (2021) Асамблея висловила крайню стурбованість швидкістю та ступенем деградації довкілля, втратою біорізноманіття та кліматичною кризою, що безпосередньо впливає на здоров’я, гідність та життя людей. Асамблея заявила, що настав час Раді Європи проявити амбіції та стратегічне бачення майбутнього, зіткнувшись з цим серйозним переломним викликом прав людини та забезпечивши їх посилений захист в епоху системних екологічних загроз для сьогодення та майбутніх поколінь.
У зв’язку із цим Асамблея рекомендувала Комітету міністрів розробити додатковий протокол до Європейської конвенції з прав людини про право на безпечне, чисте, здорове та стійке довкілля та запропонувала текст такого протоколу.
Як зазначається у Рекомендаціях 2211 (2021), включення цього права до Конвенції встановить чітку відповідальність держав-членів, серед яких і Україна, у сфері підтримки належного стану довкілля, сумісного з гідним життям та міцним здоров’ям та повним користуванням іншими основними правами; це також сприятиме набагато більш ефективному захисту безпечного, чистого, здорового та сталого довкілля на національному рівні, у тому числі для майбутніх поколінь.
Текст пропозиції додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, що стосується права на безпечне, чисте, здорове та стійке довкілля
неофіційний переклад основних положень
Преамбула
Держави-члени Ради Європи та інші Високі Договірні Сторони Європейської конвенції з прав людини, які її підписали,
беручи до уваги нагальний характер екологічної кризи та її наслідки для біорізноманіття, екосистем та теперішнього і майбутніх поколінь;
визнаючи взаємозв’язок між охороною довкілля та правами людини;
беручи до уваги самоцінність Природи та першочергове значення обов’язків та зобов’язань нинішніх поколінь перед довкіллям та майбутніми поколіннями;
зазначаючи, що кожна людина “має основоположне право на свободу, рівність та належні умови життя в довкіллі, що забезпечує гідне та благополучне життя”, і що вона несе “священний обов’язок захищати та покращувати довкілля для теперішніх та майбутніх поколінь» (Принцип 1 Стокгольмської декларації 1972 р.);
відмічаючи, що право на безпечне, чисте, здорове та стійке довкілля вимагає вийти за межі підходу, заснованого лише на правах особистості;
вирішуючи визначити право на здорове довкілля як окреме право людини;
Домовились про таке:
Розділ I – Визначення
Стаття 1
Для цілей цього Додаткового протоколу «право на безпечне, чисте, здорове та стійке довкілля» означає право нинішнього та майбутніх поколінь жити у не погіршеному, життєздатному та гідному довкіллі, що сприяє їхньогму здоров’ю, розвитку і благополуччю.
Розділ 2 – Загальні принципи
Стаття 2: Принцип відповідальності, справедливості та солідарності між поколіннями
Кожне покоління має обов’язок захищати довкілля та біорізноманіття та запобігати будь-якій непоправній та безповоротній шкоді життю на Землі, щоб забезпечити право наступних поколінь жити у безпечному, чистому, здоровому та стійкому довкіллі.
Кожне покоління має забезпечити використання та управління природними ресурсами екологічно стійким способом, а також те, що науково-технічний прогрес у всіх областях не завдає шкоди життю на Землі.
Кожне покоління відповідає за охорону довкілля і має обов’язок:
запобігати шкоді довкіллю;
усувати шкоду, заподіяну довкіллю.
Стаття 3: Принцип екологічної недискримінації
Ніхто не може бути дискримінованим через його належність до певного покоління.
Кожна Висока Договірна Сторона дбає про те, щоб дискримінація була заборонена, і забезпечує рівний та ефективний захист від дискримінації, щоб усі особи, групи та народи мали змогу користуватися безпечним, чистим, здоровим та стійким довкіллям.
Кожна Висока Договірна Сторона забезпечує вжиття додаткових заходів для захисту прав осіб, які є більш вразливими до чи яким особливо загрожує екологічна шкода.
Стаття 4: Принципи попередження, перестороги, нерегресії та in dubio pro natura
Там, де встановлено ризик заподіяння шкоди довкіллю та біорізноманіттю, повинні бути вжиті заходи із попередження та виправлення, пріоритетно на джерелі, щоб уникнути нанесення екологічної шкоди.
Якщо існує загроза серйозної шкоди довкіллю або здоров’ю людей, тварин чи рослин, відсутність наукової визначеності не може використовуватися як причина для відкладання економічно ефективних заходів із попередження погіршення стану довкілля та біорізноманіття.
Будь-яке скасування правового захисту довкілля або доступу до екологічної юстиції забороняється.
Національні та міжнародні положення про довкілля можуть підлягати лише постійному вдосконаленню з урахуванням сучасного стану науково-технічних знань.
У разі сумнівів, усі питання, що розглядаються судами, адміністративними органами та іншими особами, які приймають рішення, мають вирішуватися у спосіб, що найбільше сприятиме охороні та збереженню природи, при цьому перевагу слід віддавати альтернативам, які є найменш шкідливими для довкілля.
Розділ 3 – Матеріальне право
Стаття 5: Право на безпечне, чисте, здорове та стійке довкілля
Кожен має право на безпечне, чисте, здорове та стійке довкілля.
Стаття 6: Процесуальні права
Кожен має право на доступ до екологічної інформації, якою володіють органи державної влади, без необхідності доводити зацікавленість.
Якщо проєкт, програма чи політика мають вплив на довкілля та біорізноманіття, кожен має право бути попередньо заслуханим органами прийняття рішень щодо погодження та впровадження цього проєкту.
Кожен має право на доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.
Кожному, чиї права, викладені в цьому Протоколі, порушуються, повинні забезпечуватися ефективні засоби правового захисту.