День 2
Тема першого дискусійного блоку звучить «Міжнародні екологічні конвенції як інструмент захисту довкілля». В рамках цієї тематики адвокатка Олена Пелих розповіла про Конвенцію ООН з морського права та захист довкілля. Доповідачка зазначила, що росія зобовʼязана дотримуватись цієї конвенції. Основою згаданої конвенції є забезпечення миру між державами-підписантами. Російська сторона активно недотримується взятих на себе зобовʼязань. Доповідачка також наголосила, що заміновано значну площу дна Чорного моря.
Пані Олена нагадала, що згідно із вказаною конвенцією, відповідальність за завдану шкоду лежить на державі прапора , а тому саме вона має відшкодовувати шкоду, що завдана екіпажем. Неодноразово наголошувалось на тому, що росія систематично порушує права України, гарантовані цією конвенцією.
Доповідачка розповіла, що зараз розглядається 2 справи, стосовно аналізованої конвенції. Предметами розгляду таких справ є анексія Криму і захоплення кораблів у Керченській протоці. У справі про захоплення кораблів у Керченській протоці Міжнародний трибунал по морському праву прийняв тимчасові заходи і зобовʼязав росію звільнити екіпаж, що є нестандартною практикою і свідчить про наявність волі у органів конвенції здійснювати захист української сторони.
Олена Пелих наголосила, що необхідно збирати докази, аби можна було встановити шкоду, завдану Чорному і Азовському морям, що завдається рф, для подальшого використання у міжнародних судових інституціях.
Важливо припинити членство росії та її представників в органах конвенції , оскільки таким чином можуть блокуватися обгрунтовані та необхідні рішення.
Наступною доповідала членкиня Комісії з екологічного права МСОП Шерлін Чин із темою «Довкілля: законодавчі та нормативні обхідні шляхи». Шерлін Чин розповіла про історичне значення війни у Вʼєтнамі, громадських організацій та міжурядових процесів. Доповідачка вказала , що стійкий розвиток ж тим спільним знаменником між економічним розвитком і інтересами захисту довкілля.
Згадала пані Чин і про принцип 21 Стокгольмської декларації . Дуже актуальними видались коментарі доповідачки про Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. Дана конвенція часто залишається поза увагою практиків та науковців.
Вказувалось також, що подальший розвиток має концентруватись на включені, відповідності і залученні приватного сектору, нормативного обгрунтування і звʼязками із правами людини, торгівлею та національною безпекою. Згадано було і про висновки МС ООН про загрози застосування ядерної зброї.
Зрештою, було вказано на необхідність гармонійного застосування прав природи, права на чисте, здорове та стале довкілля і міжнародного злочину екоциду.
Наступною доповідала Мелень-Забрамна Ольга, керівник юридичного відділу ЕПЛ на тему «Конвенції щодо ядерної безпеки та роль МАГАТЕ». Доповідачкою було акцентовано на тому, що Україна є ядерною державою і держава, де відбулась чи не найбільша катастрофа в історії – Чорнобильська катастрофа. Війна в Україні показала багато прогалин в міжнародному праві.
Було наголошено, що Запорізька АЕС зараз виступає у ролі місця складу зброї окупантів, там готуються провокації. Кількість ризиків повʼязаних із цією АЕС зростає.
Шкода, яку може бути завдано – транскордонна, матиме вплив не лише на Україну, а й на ряд інших держав.
Пані Ольга наголосила, що після Чорнобиля було прийнято ряд конвенцій , що врегульовують різні аспекти, що стосуються мирного атому. Цікаво, що росія багато з них підписала. Але слід розуміти, що більшість з них не застосовуються в умовах воєнного стану.
Експертка поділилась міркуваннями про те, що дії росії можна кваліфікувати як ядерний тероризм. Але і конвенція, присвячена ядерному тероризмк не застосовується в ході воєнних дій.
Привертає увагу і стаття 56 Протоколу 1 Женевських конвенцій, де вказано, що ядерні обʼєкти не можуть бути використані в військових цілях.
У свою чергу, Україна намагається вплинути на ситуацію через МАГАТЕ. Останнє може допомагати державі, що звернулась, зокрема, такими способами : проводити тренінги, консультативні місії, надавати додаткові матеріали. Втім, відповідальність за ядерну безпеку все одно залишається на національних органах. В своїй діяльності МАГАТЕ керується статутом, яким передбачено,що держава-порушник законодавства у цій сфері може бути позбавлена статусу учасника МАГАТЕ.
Даючи відповідь на питання, чому ми не бачимо діяльності МАГАТЕ у сфері допомоги України у війні з рф зазначено цікавий факт: один з 6 заступників директора МАГАТЕ – росіянин, а також рф займає вагому позицію в раді управляючих МАГАТЕ.
Проблемним для України є і те, що росія розсилає свої інформаційні циркуляри і розповідає свою історію про атомні станції в Україні. Як наслідок, під час форуму в Давосі керівник МАГАТЕ жодного разу не згадав росію.
Доповідачка вказала, що існує потреба ініціювати припинення прав та привілеїв рф у МАГАТЕ за систематичне порушення міжнародних конвенцій, припинення участі рф у раді керуючих, усунення російських кадрів із МАГАТЕ. А отже, має бути здійснено реформування МАГАТЕ з метою забезпечення неможливості його функціонування як органу, що закриває очі на ядерний тероризм. Гостро також стоїть питання реформування відповідальності за порушення «ядерного» законодавства.
Наступним доповідав професор, доктор економічних наук Олег Рубель. Темою виступу цього спікера звучала так «Захист довкілля Чорного моря в рамках Конвенції про захист Чорного моря від забруднення». Договір визначає зобов’язання держав у частині зменшення і контролю забруднення Чорного моря, а також проведення їх моніторингу та оцінки для захисту морського довкілля.
Доповідач серед іншого зазначив, що ця конвенція має ряд інституційних інструментів впливу на підписантів, наприклад, Чорноморська комісія, робочі групи тощо. Разом зі своїм Постійним Секретаріатом Чорноморська комісія є міжурядовим органом з виконання Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарестської конвенції), її Протоколів та Стратегічного плану дій з відновлення та захисту Чорного моря. Експертну та інформаційну підтримку Комісії та її Постійному Секретаріату надають консультативні групи.
Пан Олег зазначив, що Бухарестська конвенція може називатись спробою уніфікації правового регулювання Чорного моря. Цікаво, що прийняття ЄС як сторони заблокувала росія.
Доповідач детальніше зупинився на стратегічносу план моніторингу, передбаченому цією конвенцією, вказавши, що це по-суті перший звіт який оцінювався уповноваженими сторонами в рамках такої конвенції.
Співпраця в рамках цієї конвенції сприяє реалізації великих проєктів, на суми близькі до 6-7 мільйонів євро. Новітні методи спостереження та дослідження моря реалізуються в більшості за рахунок міжнародних проєктів. Наприклад, таким чином було розроблене біологічне керівництво.
Стосовно стану моря спікер зазначив, що в північно-західній частині Чорного моря показники покращуються, якщо порівнювати із 70-ми роками, а також, показники в Україні є кращими ніж в румунській частині Чорного моря.
Доповідачем наголошено на важливості оперативно завершити процеси повʼязані із Смарагдовою мережею та її правовим регулюванням. Було вказано, що ця конвенція гармонійно вписується в зелену і голубу економіку.
Наступний блок 2го дня конференції було присвячено методології моніторингу та обрахунку збитків.
Першою доповідала юрисконсульт ЕПЛ Соломія Баран, що розповідала про методології моніторингу руйнації довкілля по справі Коста-Ріка-Нікарагуа. Доповідачка розповіла про суть конфлікту цих держав. Описала погляди країни-порушниці Нікарагуа на порядок здійснення моніторингу руйнації. Описала підхід Коста-Ріки до даного питання. Вказала на необхідність фіксацій не лише даних моніторингу, а й даних про проведення моніторингу, що дозволить у майбутньому отримати компенсації за вимушене проведення моніторингу руйнації. Вказано на позитивні і негативні аспекти дозвіду організації моніторингу руйнації в Коста-Ріці.
Було викладено ключові погляди МС ООН на описане питання та стягнуті на користь держави-заявника суми компенсацій.
Після цього доповідала Оксана Кізима, юрисконсульт ЕПЛ, на тему: «Огляд методології моніторингу руйнації довкілля в справі по Кувейту». Доповідачка розповіла про операцію” Буря в пустелі” та її наслідки. Також доповідачка пояснювала методологію “Оцінка еквівалентності середовища проживання (оселищ)” (“Habitat Equivalency Analysis” (“HEA”), методологію дослідження за допомогою аерофотозйомки, біологічний моніторинг.
Експертка згадкапла і про організацію та діяльність Компенсаційної комісії – The United Nations Compensation Commission (UNCC), проаналізувала звіти даної комісії. Окреслила, як висновок, деякі важливі напрямки роботи зараз в Україні як на міжнародному так і на національному рівні.
Далі слідувала доповідь Соломії Баран, присвячена огляду методології моніторингу руйнації довкілля на прикладах Боснії та Герцеговини і Албанії.
Спершу було викладено суть проблеми, зумовленої Косівським конфліктом, його наслідки для довкілля країн колишньої Югославії. Описано організацію моніторингу стану довкілля у Боснії та Герцеговині, проаналізовано Національний план екологічних дій 2003 року.
Спікером подано характеристику існуючого у БіГ моніторингу якості повітря, ґрунтів, водних ресурсів та відходів.
Що стосується Албанії, то доповідачкою було охарактеризовано стан довкілля в цій країні та стан моніторингу якості довкілля. Подано аналіз проєкту «Зміцнення системи моніторингу навколишнього середовища в Албанії», що фінансується ЄС. Було також оцінено висновки Економічної комісії ООН в Європі, щодо стану моніторингу у Албанії від 2012 року.
На основі викладеного було виведено рекомендації для України.
Завершальним спікером даного блоку стала Алексєєва Єлизавета, керівник інформаційно-аналітичного відділу ЕПЛ. Вона розповідала про Протокол про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер. Ключові тези даної доповіді звучать так:
– Протокол про воду та здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер є тією міжнародною угодою, яка може стати інструментом для усунення екологічної шкоди (зокрема шкоди, спричиненої водним об’єктам, що є джерелами питного водопостачання), та спричинення постійного міжнародному тиску на країну-агресора;
– Протокол про воду та здоров’я гарантує право на охорону здоров’я від хвороб, пов’язаних із водою шляхом охорони водних ресурсів, які використовуються як джерела питної води, очистки води, а також створення, вдосконалення та експлуатації колективних систем водопостачання та водовідведення;
– російська федерація є стороною Протоколу і згідно норм міжнародного права як країна окупант зобов’язаний виконувати свої зобов’язання за Протоколом не лише в межах своїх територіальних кордонів, але і на тимчасово окупованих територіях;
– механізм дотримання в рамком Протоколу дозволяє представникам громадськості порушувати справи про недотримання зобов’язань за Протоколом її сторонами, при цьому представник громадськості може подати звернення не лише щодо країни свого проживання (для громадян) чи реєстрації (для юридичних осіб), але й і щодо будь-якої іншої сторони і питання, порушені у зверненні не обов’язково повинні стосуватися прав та інтересів такого представника громадськості. Таким чином, будь-яка екологічна чи правозахисна організація з України може порушити питання про порушення російською федерацією свої зобов’язань за Протоколом на тимчасово окупованих українських територіях.
Темою п’ятого дискусійного блоку була методологія моніторингу та обрахунку збитків (продовження). Першим доповідачем у цьому блоці був Ваутер Джастіс Вінінг, який поділився досвідом Інституту екологічної безпеки з розробки, використання методик збору інформації з руйнування довкілля внаслідок воєнних конфліктів, обрахунку збитків. Оскільки, значні обсяги шкоди довкіллю, що завдаються рф на території України, зумовлюють необхідність розробки методики обрахунку компенсаційних витрат на відновлення стану нашого довкілля. При цьому, така методика має дозволяти обраховувати суму коштів, що буде об’єктивно відображати розмір компенсацій, необхідний для регенерації довкілля. Він розповів про пагубний вплив російської агресії на Україну, про пріоритети сфери довкілля та безпеки у Східній Європі. Лозунгом його доповіді було, що сила закону-це ми, а закон-це сила.
Наступним доповідачем був Даг Веір, який розповів про труднощі із збором інформації про вплив воєнних дій на довкілля в Україні. Зазначив, про їхню роботу в Україні: сприяння оприлюдненню екологічних ризиків з 2015 року, надання правової та технічної підтримки МЗС з 2016 року, про юридичну допомогу та підтримку. Також окреслив характеристику шкоди: пряму, непряму, ефемерну, постійну, широко поширену, локальну, навмисну, випадкову. Зробив такі висновки, що розуміння того, чому збираються дані, допомагає зрозуміти, як їх слід збирати, звинувачення виникають із контексту збору даних та інструментів, які ми використовуємо для їх збору, потенціал для збору даних про довкілля щодо вторгнення набагато більший, ніж у багатьох інших конфліктах, зберігаючи довкілля на порядку денному в довгостроковій перспективі є життєво важливим для сталого відновлення
Останнім спікером п’ятого блоку був Роман Шахматенко, який доповідав про стягнення збитків, завданих довкіллю війною з росією. Підсумовуючи вказав, що наразі конкретні механізми компенсації збитків, завданих війною, ще в процесі розробки. Тобто чіткого порядку та алгоритму, як стягувати збитки, станом на сьогодні немає. Для розроблення плану заходів з післявоєнної відбудови та розвитку України 21 квітня 2022 року при Президентові було створено Національну раду з відновлення України від наслідків війни. Це консультативно-дорадчий орган, метою якого є подолання наслідків військового вторгнення рф. Одним з основних завдань ради є напрацювання пропозицій та відповідних проектів нормативно-правових актів щодо заходів з післявоєнного розвитку України. Уже зараз можна визначити шість можливих шляхів потенційного відшкодування збитків, які анонсуються як на державному рівні, так і обговорюються в юридичній спільноті: компенсація збитків Міжнародною комісією з розгляду претензій фізичних, юридичних осіб та держав щодо збитків, завданих війною; компенсація збитків спеціально створеною комісією на національному рівні; стягнення збитків в судовому порядку в національному суді; стягнення збитків за рішенням іноземного суду; звернення до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ); звернення до міжнародного інвестиційного арбітражу.
Темою шостого блоку була методологія моніторингу та обрахунку збитків (продовження). Першим спікером був Олексій Мельник, який розповів про роль ГПУ у стягненні збитків, завданих війною з росією. А саме про: статистичні дані злочинів, які були вчинені у період повномасштабного вторгнення країни-агресора рф. Зареєстровано 20010 злочинів агресії та воєнні злочини, зареєстровано 9973 злочинів проти національної безпеки, злочини проти дітей: загинуло 341 дитина і було поранено 622 дитину. Ці дані жахають, адже за такий, порівняно, не великий відрізок часу, рф спричинила масштабну, пагубну шкоду, збитки і травмування. Також з часу початку збройної агресії на території України було: пошкоджено ракетною зброєю ядерні установки та атомні електростанції, були цілеспрямовані атаки нафтобаз з наступним забрудненням атмосферного повітря, ракетні обстріли цивільних кораблів з боку рф, внаслідок чого відбулось їх затоплення та забруднення моря, масові лісові пожежі лісів, внасідок застосування артилерійської та ракетної зброї з боку рф, збройні атаки цивільних об’єктів, внаслідок яких завдано шкоду довкіллю (насосні станції, водоканали, дамби, очисні споруди, тощо). Олексій Мельник наголосив і про механізм відплати, оскільки війна завжди несе руйнування, але щоразу вимагає нового підходу для відшкодування завданих збитків. Міжнародні організації роками намагаються вибудувати ефективні механізми для компенсацій, але те, що працює в одній ситуації-абсолютно безглуздо та марно в іншій. Війна в Україні вже порушила складні питання глобальним інституціям та їх здатності адекватно доповідати на виклики тут і зараз. Саме тому в Україні створено спеціальну робочу групу, яка спільно з представниками країн-партнерів займається розробкою дієвого механізму з виплати репарацій.
Наступною доповідала Альона Варуха про огляд міжнародного досвіду використання екосистемних послуг. Рекомендації Україні. Зазначила, що це досить складне питання, економічну цінність, яких неможливо оцінити, бо вони безцінні, вказала приклади міжнародного досвіду, адже від екосистемних послуг прямо залежить задоволення фундаментальних потреб людини, це є всі корисні блага, які можна отримати від природи. Третіми промовцями були Богдан Кученко, Олексій Василюк, які доповіли про огляд нормативних документів з обрахунку шкоди, завданої довкіллю. Рекомендації уряду України. Зазначили про Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд”. За цим посиланням, можна переглянути цю Постанову Кабінету Міністрів України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/575-2022-п#Text. В ній вказується про індексацію затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами проводиться згідно з Порядком проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що додається. Також дія цієї постанови не поширюється на види рослин і тварин, занесених до Червоної книги України. І про методику визначення розміру шкоди завданої землі, грунтам внаслідок надзвичайних ситуацій та/або збройної агресії та бойових дій під час дії воєнного стану. Ця Методика визначає порядок розрахунку розміру шкоди, завданої землі, ґрунтам державами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та фізичними особами через забруднення ґрунтів, засмічення земель, допущених унаслідок надзвичайних ситуацій та/або збройної агресії та бойових дій під час дії воєнного стану внаслідок їх дій або бездіяльності на усіх землях України незалежно від їх категорій та форм власності.
Заключним спікером був Олексій Василюк, який поділився досвідом огляду роботи екоГо із зоопарками, об’єктами ПЗФ. Зазначив, чим допомагали ГО заповідним територіям, а саме: коштами (або закупка пального, кормів тощо), обладнанням, побутовими речами, розслененням працівників, що покинули окуповану територію, допомагали їм в умовах втрати майна і відсутності заробітної плати. Розібрались в питаннях: хто потребує допомоги? яка саме потрібна допомога? як ми можемо надати таку допомогу? як зібрати ресурс на таку допомогу? Як фізично передати допомогу потребуючим? Чи правильно все представляють донатори? І вкотре наголосив, що потрібно рятувати природу в дні війни разом!!!
Учасники конференції погодились, що війна в Україні стала викликом для усього міжнародного права, яке також чекає реформування та зміни. Україна має використовувати всі існуючі механізми для захисту свого довкілля на міжнародній арені. Окрім того, моніторинг стану довкілля в Україні під час та після війни має бути організовано з урахуванням міжнародного досвіду та організовано таким способом, аби отриманні дані могли бути використані у якості доказів у міжнародних судових інституціях.
