7-а сесія Наради Сторін Оргуської конвенції та 4-та сесія Наради Сторін Протоколу про РВПЗ у жовтні 2021 року стали першими, які Україна повністю проігнорувала. Особливо це прикро враховуючи обставини, наведені нижче.
Враховуючи ситуацію із Ковід-19, цьогорічні наради Сторін проводилися у гібридному форматі: із фізичною чи онлайн присутністю делегатів. Важко уявити важливіші справи, які могли з’явитися у фокал-поінтів цих міжнародних договорів Алли Лободи (фокал-поінт Оргуської конвенції) та Вікторії Кірєєвої (фокал-поінт Протоколу про РВПЗ), які не дозволили їм взяти участь у заходах найвищих органів Конвенції та Протоколу, що відбуваються один раз на чотири року.
Цього року Україна знову потрапила до списку порушниць Оргуської конвенції. У справі щодо України, порушеній за повідомленням ACCC/C/2014/118, поданим МБО «Екологія-Право-Людина» у 2014 році, Нарада Сторін визнала недотримання Україною положень статей 4, 6 та 9 Оргуської конвенції. Україна практично не приймала участі у розгляді цієї справи, особливо після зміни фокал-поінта у 2019 році. Держава не скористалася можливістю висловити свою позицію щодо рішення по справі ні попередньо під час підготовки проекту рішення (пані Лобода є членом Бюро Конвенції), ні безпосередньо під час Наради Сторін.
Україна вдруге не подала вчасно національну доповідь про впровадження Оргуської конвенції, і таким чином відомості по Україні не були включені до зведеної доповіді, яка розглядалася та була затверджена Нарадою Сторін. Особливо прикро те, що Україні дійсно є чим пишатися, зокрема, реєстром з ОВД та практикою Верховного Суду України з питань доступу громадськості до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. Принагідно згадаємо, що національна доповідь про впровадження Протоколу про РВПЗ була вчасно подана Секретаріату, але не була, як це вимагається, обговорена із громадськістю України.
На початку жовтня Міндовкілля оголосило про запуск національного РВПЗ в Україні. Можливість похвалитися цим прогресом також була втрачена. А це було би доречно, особливо у світлі першої і на сьогодні єдиної справи у Комітеті з дотримання Протоколу про РВПЗ за зверненням громадськості (МБО «Екологія-Право-Людина» у 2020 році).
Але найбільшою втратою стала відсутність голосу України у першому в історії Оргуської конвенції голосуванні. Не досягши консенсусу після трьох днів складних переговорів, рішення про дотримання Білоруссю вимог Оргуської конвенції щодо захисту екологічних активістів приймалося шляхом відкритого голосування. Нагадаємо, що перебуваючи в процесі розгляду справи про порушення положень Конвенції про заборону покарань, переслудівань чи будь-яких інших утисків осіб, які реалізують права згідно з Конвенцією, Білорусь рішенням найвищої судової інстанції у серпні 2021 року ліквідувала громадську організацію “Екодом”, яка була заявником у справі в Комітеті з дотримання, а також дві сотні інших громадських організацій. Реагуючи на такі кричущі утиски громадянського суспільства Комітет з дотримання рекомендував Нараді Сторін застосувати до відповідної Сторони найвищу санкцію – призупинити спеціальні права та привілеї Сторони з 1 лютого 2022 року, якщо до 1 грудня 2021 року Білорусь не відновить реєстрацію “Екодом”. Попри усі намагання білоруської делегації зірвати голосування, рішення було прийнято переважною більшістю голосів. Проти проголосували лише сама Білорусь, Казахстан, Киргистан та Вірменія. Голосування з цього питання разом із країнами Європейського Союзу продемонструвало би прихильність України принципам екологічної демократії та послало би важливий політичний меседж нашим європейським колегам.
Сподіваємося, керівництво прийме відповідні рішення щодо відповідальних державних службовців, які провалили свою роботу в рамках Оргуської конвенції та Протокола про РВПЗ.