Шутяк С.В. юрисконсульт ЕПЛ, Кравченко О.В., виконавчий директор «Представники громадськості можуть отримати від комітету запрошення взяти участь у слуханнях, виступити з визначеного питання чи надати інформацію. На письмове попереднє запрошення комітету вони зобов’язані прибути на слухання та дати роз’яснення щодо питань, які розглядаються комітетом» зазначається http://interns.org.ua/content/sluhannya-u-verhovniy-radi-ukrayini
Так, ЕПЛ отримало запрошення на комітетські слухання 23 грудня 2014 року, що підтверджується листом комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної ради України.
МБО «Екологія-Право-Людина» (надалі – ЕПЛ) впродовж 20 років стоїть на варті довкілля, в цілому та об’єктів природно-заповідного фонду зокрема. Вирізняється ЕПЛ тим, що це організація , створена професором права і для захисту довкілля використовує правові інструменти. Принцип верховенство права заради збереження довкілля є наріжним каменем у всій діяльності ЕПЛ.
Продовж місяця організатори неодноразово запитували нас, чи представники ЕПЛ братимуть участь у комітетських слуханнях, яка тема доповіді представників ЕПЛ тощо, що дозволяло нам думати, що слухання готуються ретельно і мають своєю метою стати справді відкритим майданчиком для всебічного обговорення ситуації, яка склалася з природно-заповідним фондом в Україні.
Як результат, на слухання ми прибули, обов’язок свій виконали, але на наше велике здивування нас ніхто і не планував слухати хоча попередньо виступ погоджували. Порядку виступів ми також не бачили. Його мав тільки головуючий. Оскільки наша організація має потужний багаторічний досвід у сфері правового захисту природно-заповідного фонду і не мала можливості викласти свої основні тези під час проведення слухань, хочемо принаймні у письмовій формі донести свої міркування та відповісти на поставлене запитання депутата Миколи Володимировича Томенка, в чому ж унікальність нашого виступу, та які зміни ми просимо здійснити Комітет Верховної Ради України з екологічної політики природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи для захисту ПЗФ щодо охорони земель та чому.
У своїх пропозиціях ми спираємося на судову практику організації і зокрема рішення Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2011 року К/9991/14764/11, яким встановлено, що “відповідно до Закону України “Про природно заповідний фонд України” спірна земельна ділянка охороняється як національне надбання, щодо якої встановлюється особливий режим охорони» незважаючи на те, що правовстановлюючих документів на землю в розумінні земельного кодексу регіональний ландшафтний парк «Гранітно-Степове Побужжя» не мав. Тобто земельне та природоохоронне законодавство дещо по-різному визначають належність земель до певної категорії та момент виникнення прав на них, що призводить до значних зловживань у земельній сфері. Це зумовлюється також тим, що часовий проміжок від оголошення про створення об’єкту ПЗФ та отримання цим ПЗФ земель у постійне користування настільки великий, що в цей час з’являється багато нових власників та користувачів земель, відведених під ПЗФ. Це можливо через те, розпорядники землі, держземагенції «не бачать» факту відведення земель під об’єкт ПЗФ. Обумовлюється це тим, що інформація у формі 6-зем не показує земель природоохоронного призначення до передачі їх у власність чи користування. Кадастрова карта не відображає земель природоохоронного призначення до присвоєння їм кадастрових номерів. Проект створення об’єкту ПЗФ, зберігається у Мінприроди та територіальних органах екології та природних ресурсів, і його не бачать земельники та відповідні органи місцевого самоврядування.
Розглянемо приклад з НПП «Гуцульщина». Територіальна громада села Пістиня в особі Пістинської сільської ради прийняла рішення від 16.07.2013р. «Про затвердження генерального плану»2, яким включила понад 600 га земель парку у генеральний план села як землі житлової забудови, хоча у 2000 році надала погодження на включення цих земель у землі парку, що і було зроблено у проекті створення території парку. У рішенні суду зазначено, що 16 лютого 2010 року набрав чинності Закон № 1826-V, яким, зокрема, статтю 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-ХІІ після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту: «Межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі їхні межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду». Крім того, відповідно до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди від 05.11.2004 № 434 зазначено, у п. 2.8. що, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду та земель, зарезервованих для заповідання, природоохоронний орган використовує документи щодо їхнього створення (оголошення) чи резервування для визначення місць розташування згаданих територій та об’єктів та їх збереження.
Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться для встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об’єктів землеустрою.
Землеустрій забезпечує: в) встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. (ст. 25).
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення розробляються згідно із законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму, створення приміських зелених зон, збереження і використання об’єктів культурної спадщини, проведення науково-дослідних робіт.
Проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення.
У разі зміни землевласника та землекористувача, у тому числі орендаря, у межах цих територій вони зобов’язані забезпечувати режим охорони земельних ділянок і їх збереження відповідно до встановленого правового режиму використання.
Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (1094-2004-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Закон України «Про державний земельний кадастр» у статті 31 зазначає, що для забезпечення ведення Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів та інших інформаційних систем Кабінет Міністрів України затверджує Порядок інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, а також встановлює перелік відомостей, обмін якими може здійснюватися в порядку такої взаємодії. У статті 33 зазначено, що облік земель у Державному земельному кадастрі здійснюється за кількістю та якістю земель і земельних угідь. Облік якості земельних угідь відображає дані, що характеризують землі за природними і набутими властивостями, впливають на їх продуктивність та економічну цінність, а також за ступенем техногенного забруднення ґрунтів. Узагальнена інформація про кількість та якість земель безоплатно надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру. Геоінформаційна система – інформаційна (автоматизована) система, що забезпечує збирання, оброблення, аналіз, моделювання та постачання геопросторових даних.
Відповідно до постанови КМУ від 3 червня 2013 року № 483 м. Київ Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, до переліку відомостей, обмін якими здійснюється в процесі інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, належать планово-картографічні матеріали розташування територій та об’єктів природно-заповідного фонду (п. 26).
Оскільки планово-картографічні матеріали, які готуються для проекту створення території та об’єктів ПЗФ, є основними первинними відомостями, які закріплюють межі територій природно-заповідного фонду, проте не враховуються відділами ЦДЗК та органами місцевого самоврядування при прийнятті рішень щодо розпорядження землями, на яких створений об’єкт ПЗФ, просимо комітет внести такі зміни до законодавства:
- Абзац 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» після слів «межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду» доповнити реченням «Планово-картографічні матеріали проекту створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду вносяться на кадастрові та інші інформаційні системи у порядку визначеному постанови КМУ від 3 червня 2013 року № 483 протягом 30 днів з дня наступного за датою затвердження проекту (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/483-2013-%D0%BF)»
- Звернутися із пропозицією до Державного комітету статистики України внести зміни в наказ про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) викласти у новій редакції
«У рядку 84 ураховуються дані про землекористувачів/власників земель природоохоронного призначення: юридичних осіб, установ, організацій на землях яких створюється об’єкт природно-заповідного фонду, визначені Законом України “Про природно-заповідний фонд України” (2456-12).
- Просити КМУ внести зміни в п. 26 постанови КМУ від 3 червня 2013 року № 483 м. Київ про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, до переліку відомостей, обмін якими здійснюється в процесі інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, викласти у новій редакції «планово-картографічні матеріали проекту створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду».
- Внести зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення доповнивши його
«Стаття 53-7 Порушення порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами
Невнесення планово-картографічних матеріалів проекту створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду у кадастрову та інформаційні системи –
тягнуть за собою накладення штрафу на державних кадастрових реєстраторів від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі діяння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, передбачених частиною першою цієї статті, –
тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»
Викласти статтю 91 Кодексу про адміністративні правопорушення у новій редакції
Здійснення в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об’єктів, самовільна зміна їх меж, передача земель включених у проект створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду у власність чи користування іншим особам, крім спеціальної адміністрації об’єкту ПЗФ, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду –
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев’яти до двадцяти чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів.
При потребі ми можемо надати додаткові роз’яснення та готові до подальших обговорень даного питання. Маємо надію, що в подальшому співпраця між законодавчим органом та експертною громадськістю відбуватиметься на більш рівноправній основі і ми зможемо плідно співпрацювати в напрямку збереження природного довкілля для наступних поколінь.
