Вступ. Після виходу Великої Британії з ЄС, країна забезпечила перехід своїх природоохоронних територій від мережі Natura2000 до Смарагдової мережі, що діє в рамках Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (надалі – Бернської конвенції). До виходу Великої Британії із Європейського Союзу (надалі – брекзит) ця країна вже мала досвід включення Спеціальних зон збереження (надалі – СЗЗ) та Спеціальних охоронних зон (надалі – СОЗ) Великої Британії до обох мереж завдяки їхній спільній меті — збереженню біорізноманіття та захисту вразливих природних середовищ (оселищ).
Перехід включав перенесення даних із бази Natura2000 до системи Смарагдової мережі. Цей процес був складним через відмінності в структурі баз даних, саме тому його завершили у два етапи: перший у 2020 році та другий у 2021 році. Завдяки цьому було передано інформацію про 284 СЗЗ та 657 СОЗ у Великій Британії, 2 зони СЗЗ у Гібралтарі. Ці території залишаються під захистом Смарагдової мережі в рамках Бернської конвенції. Охорона і управління цими зонами продовжується відповідно до внутрішнього законодавства, зокрема з використанням збережених норм Директиви ради 92/43/ЄС від 21 травня 1992 року про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори (надалі – Директива).
Виклад основного матеріалу. Після виходу Великої Британії з ЄС природоохоронні заходи, раніше регульовані директивами ЄС, продовжують діяти. Основою для цих заходів залишаються зобов’язання, які передбачались згідно з Директивою, хоча правова основа зазнала змін. Нині питання охорони та управління об’єктами Смарагдової мережі, створеної згідно з Бернською конвенцією, регулюються низкою внутрішніх нормативно-правових актів Великої Британії, які містять збережені норми Директиви.
Основне законодавство, що регулює охорону природних територій у Великій Британії:
1. Conservation of Habitats and Species Regulations 2017 (Правила охорони оселищ та видів від 2017 року) – ключовий документ, що замінив положення Директиви ЄС після брекзиту. Ці правила регулюють створення та управління СЗЗ та СОЗ для збереження рідкісних видів та оселищ. Зміни, внесені в 2019 році, встановлюють стандарти охорони територій на національному рівні, а не в межах ЄС, і вимагають підтримки мережі охоронюваних територій у стані, необхідному для збереження біорізноманіття.
Правила охорони оселищ та видів від 2017 року мають чітку структуру, яка забезпечує комплексний підхід до захисту природних оселищ і видів у рамках закону. Документ складається з восьми основних частин, які визначають загальні положення, правила охорони природних оселищ та окремих видів, додаткові заходи захисту, питання ліцензування, а також процедури оцінки планів і проєктів, що можуть вплинути на довкілля. Частина, присвячена оцінці планів і проєктів, розбита на дев’ять розділів, де розглядаються особливості планування та регулювання впливу на довкілля у таких сферах, як будівництво доріг, електроенергетика, трубопроводи, транспорт та інші роботи. Крім того, правила включають розділи щодо контролю за їх дотриманням, остаточні положення, а також додатки, які уточнюють специфічні процедури та захищені види тварин і рослин, виключені популяції, а також методи відлову та забою, які заборонені. Ця структура спрямована на забезпечення ефективного і системного захисту біорізноманіття на національному рівні.
Окрему увагу варто звернути на регулювання в цьому акті оцінки впливу на європейські території та європейські офшорні морські території. Ця стаття Правил охорони оселищ та видів від 2017 року встановлює вимогу для компетентних органів проводити оцінку впливу планів або проєктів, які можуть мати значний вплив на європейські природоохоронні території, зокрема офшорні морські зони. Якщо план або проєкт не пов’язаний безпосередньо з управлінням такою територією, компетентний орган має оцінити його наслідки з урахуванням природоохоронних цілей території. Для цього заявник повинен надати необхідну інформацію, а орган зобов’язаний проконсультуватися з природоохоронними установами і, за потреби, провести громадське обговорення. Висновки оцінки повинні підтвердити, що проєкт не зашкодить території; у разі можливого ризику орган може видати дозвіл лише за умови дотримання конкретних умов або обмежень. Винятки з цього положення поширюються на деякі види діяльності, які регулюються іншими екологічними законами.
2. The Conservation of Offshore Marine Habitats and Species Regulations 2017 (Правила охорони морської природи від 2017 року) – ці правила поширюються на морські території Великої Британії, що знаходяться на відстані більше ніж 12 морських миль від берегів. Вони доповнюють основні правила, згадані вище, для захисту морських видів та оселищ у віддалених морських зонах.
3. Окремі закони, що захищають окремі види та їх середовища проживання – зобов’язання щодо збереження видів та середовищ, що належать до категорій, визначених директивами ЄС, забезпечуються також у межах законодавства Шотландії, Англії, Уельсу та Північної Ірландії, а також через інші нормативні акти, такі як Wildlife and Countryside Act 1981 (Акт про дику природу і сільську місцевість від 1981 року). Цей акт є основою для охорони диких видів у Великій Британії. Він передбачає: охорону видів, що перебувають під загрозою зникнення, в тому числі рідкісних видів рослин і тварин, а також їх середовищ проживання; обмеження на використання методів відлову та полювання на певні види; встановлення зон охорони, де заборонені певні види діяльності, що можуть загрожувати природним оселищам. Ще одним прикладом таких актів є Nature Conservation (Scotland) Act 2004 (Закон про охорону природи Шотландії від 2004 року) – цей акт регулює питання охорони природи у Шотландії, включаючи обов’язок враховувати екологічні ризики для видів, що знаходяться під захистом. Він зобов’язує органи влади забезпечувати збереження біорізноманіття, а також вводить спеціальні обмеження для видів, що підпадають під категорію охоронюваних в рамках Бернської конвенції та Смарагдової мережі. Варто звернути увагу і на Environmental (Wales) Act 2016 (Закон про охорону довкілля Уельсу від 2016 року). Цей акт забезпечує захист видів і природних оселищ в Уельсі, включаючи вимоги до захисту рідкісних екосистем та управління природними ресурсами. Закон зобов’язує органи влади враховувати довгострокову сталість природних ресурсів, у тому числі видів, що підпадають під охорону в межах колишньої мережі Natura2000 та Смарагдової мережі.
Законодавство Великої Британії, таким чином, поєднує збережені норми директив ЄС із вимогами Бернської конвенції для забезпечення сталого управління природоохоронними територіями. Завдяки цьому країна продовжує виконувати міжнародні природоохоронні зобов’язання, зберігаючи основні елементи європейських екологічних стандартів.
Ведучи мову про перенесення даних для видів в межах брекзиту, то воно пройшло відносно безпроблемно, оскільки більшість характеристик СЗЗ та СОЗ, що існували відповідно до Natura2000 відповідали видам, зазначеним у Резолюції 6 Бернської конвенції. Однак для деяких регулярно мігруючих видів і угруповань птахів виникли труднощі, оскільки вони не включені до Резолюції 6 Бернської конвенції. Такі види були враховані як об’єкти Смарагдової мережі відповідно до Рекомендацій № 16 (1989) щодо територій особливого інтересу для збереження. У звʼязку із викладеним, деякі характеристики видів було необхідно перемістити з розділу 3.2 (види, зазначені в Резолюції 6 Бернської конвенції, та їх оцінка на місцях) до розділу 3.3 (інші важливі види флори та фауни) у Стандартній формі даних.
Директива перераховує типи оселищ, для яких повинні бути визначені СЗЗ, у Додатку I. Ця класифікація є версією Палеарктичної класифікації оселищ, що лежить в основі системи EUNIS (надалі – Європейської інформаційної системи природи).
В рамках Бернської конвенції оселища, для яких повинні бути призначені Об’єкти особливого природоохоронного інтересу (ASCIs), перераховані в Резолюції 4, яка пов’язана з класифікацією Європейської інформаційної системи природи. Однак, Резолюція 4 не охоплює всі середовища Європейської інформаційної системи природи, не всі з них вважаються такими, що перебувають під загрозою і потребують вжиття природоохоронних заходів.
Співвідношення між Додатком I Директиви та Резолюцією 4 є досить складним. Спільний комітет з охорони природи (JNCC) співпрацював з фахівцями з оселищ, які працювали у Статутних органах Бернської конвенції, щоб визначити, які середовища Додатку I відповідають середовищам Європейської інформаційної системи природи і чи ці середовища включені до Резолюції 4. Швидко стало зрозуміло, що існують різні взаємозв’язки між середовищами Додатку I та середовищами, зазначеними в Резолюції 4.
Виявилося, що деякі середовища було перенесено відповідно до списку оселищ у Резолюції 4 Бернської конвенції, а інші – відповідно до оселищ, які належать до системи класифікації Європейської інформаційної системи природи, але не включені до цієї резолюції. Крім того, під час аналізу перенесення для кожної ділянки виявилось, що можуть виникати складні ситуації. Наприклад, поділ території середовища може призвести до утворення кількох типів середовищ, що створювало процес “поділу-злиття”.
Тож, перехід Великої Британії до Смарагдової мережі від Natura2000 здійснювався поступово, і перший етап (так званий «Tranche 1») стосувався найбільш простих випадків.
Етап 1 (“легка частина”) включав:
1. Перенесення характеристик видів, які охороняються.
2. Прямий перехід: кожен об’єкт у мережі Natura2000, що переносився, відповідав конкретному об’єкту у Смарагдовій мережі.
3. Об’єднання: кілька об’єктів Natura2000 об’єднувалися в один об’єкт у Смарагдовій мережі.
Важливо зазначити, що на цьому етапі переносилися лише ті ділянки, де всі характеристики можна було повністю перекласти на відповідні об’єкти Смарагдової мережі. Цей перший етап був завершений у листопаді 2020 року.
Після цього, Постійний комітет Бернської конвенції (далі – Комітет) зазначив, що об’єкти у Великій Британії, які входять до мережі Natura2000, вже є частиною Смарагдової мережі, це стосується всіх британських об’єктів, включених до Natura2000 станом на кінець грудня 2020 року. Комітет також підкреслив, що ці об’єкти офіційно набувають статусу Смарагдової мережі з 11:00 за Грінвічем 31 грудня 2020 року. Крім того, Комітет привітав продовження роботи Великої Британії щодо передачі даних про решту її об’єктів до Секретаріату Бернської конвенції, щоб ці дані можна було відобразити у Смарагдовій мережі.
Етап 2 (“складніша частина”) переходу Великої Британії до Смарагдової мережі включав більш складні випадки перенесення ділянок з мережі Natura2000.
Основні варіанти перенесення на цьому етапі:
Поділ: одна ділянка Natura2000 могла бути розділена на кілька ділянок у Смарагдовій мережі.
Часткове перенесення: коли кілька об’єктів у мережі Natura2000 не мали точного відповідника в Смарагдовій мережі і потрібно було знайти частковий відповідник.
Відсутність перенесення: деякі ділянки не можна було перенести.
Комбінації: різні варіанти об’єднання або поділу характеристик ділянок.
На відміну від першого етапу, коли всі об’єкти на ділянках могли бути повністю перенесені, другий етап включав складніші випадки, де на ділянках були середовища й види, що потребували більш складного процесу перенесення (завершено в жовтні 2021 року).
Під час переходу Великої Британії від Natura2000 до Смарагдової мережі виникла необхідність ретельного підходу до обробки інформації, зокрема в розділі 3.1 Стандартної форми даних, який охоплює типи середовищ на ділянках та їх оцінку.
Основні аспекти, які потребували особливої уваги:
1. Важливо було правильно відобразити площу кожного оселища на ділянці.
2. Оцінка того, наскільки типовим або важливим є конкретне оселище для загальної екосистеми.
3. Оселища, які не підлягали перенесенню або не відповідали вимогам Смарагдової мережі.
4. Оселища, для яких не було еквіваленту в Смарагдовій мережі, тому їх не можна було перенести.
Через те, що у Великій Британії були відсутні точні дані про площі оселищ, визначених у Резолюції 4 Бернської конвенції, було неможливо провести перерахунок їх співвідношення із площами після поділу або часткового перенесення середовищ із Додатку I Директиви. Це призвело до певних прогалин у заповненні розділу 3.1 Стандартної форми даних.
У рамках переходу було визначено дев’ять категорій співвідношень між середовищами Додатку I Директиви та їх перенесенням «у рамки» Резолюції 4. Ці категорії допомагають чітко структурувати та розуміти, як ці природні середовища співвідносяться одне з одним.
Категорії співвідношень:
1. Одна до одної. Оселище Додатку I точно відповідає оселищу з Резолюції 4.
2. Багато до одного. Визначення оселища Додатку I є вужчим, ніж у Резолюції 4, тому усі обрані оселища Додатку I відповідають конкретному оселищу з Резолюції 4.
3. Часткове покриття. Визначення оселища Додатку I частково збігається з визначенням оселища з Резолюції 4, зв’язок може виникати лише за певних умов.
4. Одне до багатьох. Визначення оселища Додатку I є ширшим, ніж у Резолюції 4.
5. Відсутність еквівалентного перенесення. Середовище Додатку I не має відповідника у Резолюції 4.
Для обробки перенесення між оселищами Додатку I на одній ділянці були створені комбіновані категорії:
6. Комбіноване багато до одного. Перенесення, що об’єднує категорію 2 (багато до одного) з додатковим частковим поділом.
7. Комбіноване багато до одного та одне до багатьох. Поєднання перенесень з категорій 2 і 4.
8. Одне до багатьох з додатковими частковими перенесеннями. Поєднання перенесень з категорій 3 і 4.
9. Комбіновані багато до одного та одне до багатьох з додатковими частковими перенесеннями. Поєднання перенесення з категорій 2, 3 і 4.
Ці категорії були покликані забезпечити структурований підхід до управління перенесенням даних про оселища, допомагаючи зрозуміти складнощі їх взаємозв’язків у процесі інтеграції у Смарагдову мережу.
У рамках переходу в розділі 3.1 Стандартної форми даних було визначено ряд правил для категорій 1 і 2. Ці правила допомагають оцінити стан оселищ та їх відповідність вимогам Смарагдової мережі. Ось основні правила:
1. Для пріоритетних омелищ додаткові правила не потрібні, оскільки вони не вказані у поданні до Бернської конвенції.
2. Якщо всі пов’язані оселища Додатку I відсутні, то оселище Резолюції 4 також вважається відсутнім.
3. Суму площ оселищ Додатку I підраховують, щоб визначити загальну площу.
4. Відсоткове покриття для всіх оселищ перераховують за формулою: (сума площі середовищ/загальна площа ділянки) × 100.
5. Підраховують кількість печер для оселища Додатку I.
6. Відхиляють оселища Додатку I, площа яких становить 10% або менше від загальної площі. Для решти природніх середовищ розраховують оцінки якості даних на основі комбінацій.
7. Вилучають площу оселищ Додатку I з відповідністю “D”, а потім використовують оцінку відповідності з того оселища Додатку I, яке має найбільшу площу. Якщо є два оселища з найбільшою площею, беруть найвищу оцінку відповідності.
8. Використовують оцінку відносної площі для оселища Додатку I з відповідністю A, B або C. Вилучають оселища з відповідністю D та ті, що належать до категорій 2, 3, 4, 5.
9. Вилучають усі оселища Додатку I з відповідністю D. Для оселищ з A, B або C використовують найвищу оцінку збереження незалежно від перерахованого відсоткового покриття.
10. Вилучають усі оселища Додатку I з відповідністю D. Для оселищ з A, B або C використовують найвищу глобальну оцінку незалежно від перерахованого відсоткового покриття.
У розділі 3.1 Стандартної форми даних для категорій 3–9 було визначено набір правил, що допомагають оцінити стан природних середовищ у контексті переходу Великої Британії до Смарагдової мережі. Ці правила дозволяють структурувати підходи до оцінки оселищ, але їх застосування може бути обмеженим через специфічні умови. Набір правил для категорій 3–9:
1. Для пріоритетних оселищ правила не потрібні, оскільки вони не зазначені в поданні до Бернської конвенції.
2. Середовища Резолюції 4 вважаються присутніми, якщо всі оселища Додатку I присутні; в іншому випадку правило не застосовується.
3. Правило площі оселища не застосовується. Додають площу оселища Резолюції 4, якщо вона надана національними органами влади.
4. Правило відсоткового покриття не можна застосувати, якщо площа оселища Резолюції 4 не надана. Якщо площа надана, перераховують відсоткове покриття за формулою: (площа, надана національними органами влади / загальна площа ділянки) × 100.
5. Кількість печер для оселища Резолюції 4 дорівнює нулю, якщо кількість печер для всіх оселищ Додатку I також дорівнює нулю; в іншому випадку правило не застосовується.
6. Додають оцінку якості даних для оселищ Резолюції 4, якщо вона надана національними органами влади.
7. Вилучають відповідність A, B і C для всіх категорій та відповідність D для категорій 5, 6, 7, 8 і 9. Для категорій 3 і 4 переноситься відповідність D.
У розділі 4.2 (Якість та важливість) Стандартної форми даних документуються специфічні деталі щодо складності перенесення для кожного об’єкта. Основні моменти цього процесу:
1. У розділі 4.2 фіксуються деталі про складність перенесення на кожному конкретному об’єкті, що дозволяє створити точну картину стану середовищ.
2. Текст формується з компонентів стандартних формулювань (boilerplate text), в які вставляються назви середовищ Додатку I та Резолюції 4 залежно від категорій, до яких належать окремі елементи на об’єкті.
3. За необхідності текст компонентів (окрім посилань) може повторюватись, щоб чітко відобразити зв’язок між кожним елементом Додатку I і його перенесенням у Резолюцію. Наприклад, текст категорії 4 може бути повторено, якщо на одному об’єкті є два оселища Додатку I, які потребують розподілу.
4. Для складних об’єктів текст може стати досить довгим. Це свідчить про різноманітність характеристик та складність перенесення, які потребують детального опису.
Розділ 4.2 забезпечує важливу інформацію щодо якості та важливості оселищ, дозволяючи чітко відобразити особливості їх перенесення, що є критично важливим для подальшої роботи в рамках Смарагдової мережі. Це допомагає забезпечити точність і узгодженість даних у системі.
Висновки. Перехід Великої Британії до Смарагдової мережі після впровадження системи Natura2000 став важливим етапом на шляху до збереження біологічного різноманіття в цій країні. Цей процес включає адаптацію даних та характеристик оселищ до вимог Бернської конвенції, що забезпечує правову та екологічну відповідність національних зобов’язань міжнародним.
Перехід від системи Natura 2000 до Смарагдової мережі після брекзиту викликав кілька важливих змін у природоохоронному законодавстві Великої Британії. Оскільки директиви ЄС більше не мають прямої юрисдикції, уряд Великої Британії впровадив нові закони для підтримки стандартів охорони природи на національному рівні, зберігаючи при цьому принципи та цілі, закладені в Natura2000.
Використання Стандартної форми даних і системи класифікації для перенесення оселищ дозволило детально документувати їх стан і значущість. Активна співпраця з секретаріатом Бернської конвенції у цьому випадку стала одним із ключів до успішного запровадження Смарагдової мережі та захисту природних ресурсів у цій державі.
Список використаних джерел
Data Transfer from the Natura 2000 database to the Emerald Network database. JNCC Open Data. URL: https://data.jncc.gov.uk/data/21a54e0e-c5d0-4a2a-86cd-27d758659294/data-transfer-to-emerald-network-database.pdf
Emerald – Tabular data. European Environment Agency. URL: https://www.eea.europa.eu/data-and-maps/data/emerald-network-data-1/emerald-tabular-data
Standard Data-Entry form (SDF) for national inventories of natural sites of conservation interest | Regional Activity Centre for Specially Protected Areas. Regional Activity Centre for Specially Protected Areas. URL: https://www.rac-spa.org/node/501
Supporting implementation of the Emerald Network in the United Kingdom Phase 1 Report. JNCC Open Data. URL: https://data.jncc.gov.uk/data/18736cfd-5ff9-4460-9517-a8d307ce11b3/bern-convention-emerald-network-phase-1-report.pdf
The Natura 2000 and the Emerald networks. European Environment Agency’s home page. URL: https://www.eea.europa.eu/en/analysis/maps-and-charts/the-natura-2000-and-the
