За оцінкою Європейської Комісії, Україна знаходиться на ранній стадії євроінтеграції (acquis communautaire), в тому числі, у сфері охорони довкілля та адаптації до змін клімату. По суті, Україна отримала одиницю по п’ятибальній системі оцінювання. Європейська Комісія наголосила на необхідності впровадження вимог Оселищної та Пташиної директив ЄС та створення належної системи управління природоохоронними територіями. Залишаються не виконаними вимоги Угоди з ЄС щодо імплементації Пташиної директиви, Бернської конвенції тощо.
Оприлюднений Міндовкіллям законопроєкт, як частина євроінтеграційних намірів «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності управління природоохоронними територіями та об’єктами природно-заповідного фонду» створює колізії у чинному законодавстві, корупційні ризики в частині використання природних ресурсів та земель ПЗФ. Це суперечить принципам зеленої відбудови України, які були неодноразово задекларовані усіма заінтересованими сторонами.
Основні ризики, зумовлені законопроєктом:
1. Корупційні ризики
Запропонована процедура ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха містить значні корупційні ризики, оскільки зобов’язує використати природний ресурс без будь-якого дозвільного документа, а потім оформлювати такі документи.
Видача дозволів та погодження лімітів не передбачає участі громадськості. Також не передбачено публікацію дозволів та лімітів в офіційних базах відкритих даних на сайті дозвільних органів. Такі законодавчі ініціативи відкривають шлях до корупційних ризиків, а також є порушенням ст. 6 Оргуської конвенції.
Створення однієї спеціальної адміністрації на декілька установ природно-заповідного фонду унеможливлює оперативне реагування на порушення природоохоронного законодавства та посилює корупційні ризики через неврегульованість питання юридичної відповідальності.
2. Непрозорість. Порушення процесуальних екологічних прав людини і громадянина
При загальній тенденції в Україні та світі у відкритості даних, Міндовкілля запропонувало зробити доступ до Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду закритим і платним, що спільно із закритістю процесу видачі дозволів та погодження лімітів суттєво звужує права громадськості на доступ до екологічної інформації та є порушенням Оргуської конвенції і розвертає Україну в протилежний бік від acquis communautaire.
3. Недалекоглядність
Усунення Національної Академії Наук України від координації наукової діяльності на заповідних територіях та ведення Червоної книги України показує абсолютне нерозуміння ініціаторів таких змін значення наукового підходу та кращих практик і технологій до якісного управління державою та її ресурсами, ролі науки, інновацій та діджиталізації у формуванні політики розвинутих демократичних країн. Звернення з подібною аналогічною позицією розміщене також на порталі НАН України.
4. Зубожіння через скорочення фінансових механізмів управління територіями та об’єктами ПЗФ
Замість розроблення нових механізмів фінансування національних природних парків та заповідників, які на сьогодні значно недофінансовані, законопроєктом запропоновано ліквідувати можливість користуватися установам природно-заповідного фонду спеціальними екологічними фондами. Дане рішення звузить можливості фінансування післявоєнного відновлення природоохоронних територій чи ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій та природних катастроф. Окрім того, така ініціатива призведе до колізії і порушення ст. 13 Бюджетного кодексу України.
Зміни до процедури створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду призведуть до повного зупинення цього процесу в Україні, оскільки вартість проєктів створення збільшиться в сотні разів.
Таким чином даний проєкт закону створює низку колізій в чинному законодавстві, звужує екологічні права громадян, створює нові корупційні ризики та погіршує і без того недосконалу систему управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду.
Враховуючи вищезазначене, природоохоронні громадські організації вимагають:
призупинити роботу Міністерства охорони довкілля та природних ресурсів України над проєктом закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украхни щодо підвищення ефективності управління природоохоронними територіями та об’єктами природно-заповідного фонду”;
реформувати систему управління природоохоронними територіями, територіями та об’єктами природно-заповідного фонду та провести належне впровадження Бернської конвенції, транспозицію Оселищної та Пташиної директив;
розробити Національну стратегію збереження біорізноманіття до 2030 року відповідно до цілей Глобальної рамкової програми з біорізноманіття, де передбачити збільшення площ природоохоронних територій та територій і об’єктів природно-заповідного фонду, відновлення природи, зупинення вимирання видів, контроль за інвазійними видами та належну оцінку внеску природи у добробут людей;
забезпечити прозорість, підзвітність та участь громадськості в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, особливо під час повномасштабної війни та післявоєнного відновлення;
розуміючи обмежені ресурси інституційну неспроможність влади та брак ресурсів якісно організувати і реалізовувати роботу над такими складними стратегічними питаннями, вважаємо критично необхідним створити окремий центральний орган виконавчої влади, який буде забезпечувати реалізацію державної політику у сфері природно-заповідного фонду та збереження охорони біорізноманіття.
Міжнародна благодійна організація “Екологія – Право – Людина”
Громадська організація «Українська природоохоронна група»
Громадська спілка «Всесвітній фонд природи Україна»
Громадська організація «Дунайсько-Карпатська Програма»
