а/с 316, м. Львів, 79000

+380 32 225 76 82

office@epl.org.ua

Змінити радянські назви заповідних територій!

19 січня 2017

Експерти та волонтери МБО «Екологія-Право-Людина» виявили всі заповідні об’єкти в Україні що досі мають назви, приурочені до діячів та подій часів комуністичного режиму, на виконання Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.

Виявлено 43 таких заповідних об’єкта у 16 областях, з них 7 мають загальнодержавне значення і 36, відповідно – місцеве. В більшості випадків радянські назви були присвоєні у прив’язці до монументів та місць проведення ідеологічних свят радянського періоду, тобто – паркам і скверам (частина з них в минулому урочисто закладена до певних дат та ювілеїв знакових подій радянської доби). По цій причині, 31 об’єкт комуністичними назвами – парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Ще 7 є заказниками, 4 – пам’ятками природи і 1 – заповідним урочищем.

Цікавим спостереженням є те, що 4 об’єктам пропагандистські назви радянського зразку присвоєні вже у роки незалежності України (“Парк Жовтневий” у Чернівецькій області – 1992 р., “Жовтневий бір” у Чернігівській – 1995 р., “Першотравневий” на Хмельниччині – 1993 року., “Радянський” на Харківщині – 2009 р.).

Змінити назви таких парків і заказників варто з кількох причин, і не лише з ідеологічних міркувань:

  • Закон України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” вимагає перегляду таких назв. Наприклад заказник «Радянські Карпати», пам’ятка природи «Дуб пам’яті Леніна» тощо.
  • Відбулось перейменування деяких населених пунктів, з назвами яких асоційовані назви ПЗФ. Наприклад – заказник «Степ біля села Кірове». Село Кірове було перейменовано на Свято-Покровське.
  • Перейменування власне об’єктів, що мають статус ПЗФ, без внесення змін до рішень про надання їм природоохоронного статусу. Наприклад, розпорядженням міського голови м.Черкаси від 27.01.2016 року №10-р “Про перейменування об’єктів топоніміки м.Черкаси” перейменовано Парк імені 50-річчя Радянської влади на парк “Сосновий бір”. Виконавчий комітет Черкаської міської ради звернувся до Мінприроди України (лист №963-01-3 від 23.03.2016) з проханням про внесення змін до постанови колегії Держкомприроди УРСР №25 від 27.07.1977 року, але зміни не внесені. Також, у м.Миколаїв, розпорядженням міського голови від 19 лютого 2016 № 28р «Піонерський парк» перейменовано на «Парк Юних героїв». При цьому, парк має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва, затверджений Рішенням Миколаївського облвиконкому №448 від 23.10.1984 року, що не враховано при перейменуванні парку.

Практика перейменування ПЗФ у зв’язку з вимогами Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” поки мало поширена. Так у Запорізькій області, за даними обласної державної адміністрації, готується перейменування двох ПЗФ. На наші звернення, обласні державні адміністрації всіх інших згаданих нижче областей, повідомили, що перейменування ПЗФ не планують, або, що об’єкти ПЗФ, які б потребували такого перейменування, в області відсутні.

Станом на 1.01.2017 року повністю завершено роботи по перейменуванню територій і об’єктів ПЗФ відповідно до Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” лише у Тернопільській області. Ботанічна пам’ятка природи «Дуб Петра Першого» перейменована на «Дуб Велетень», «Червоноармійський сквер» – на «Сквер по вулиці В. Чорновола», «Сквер К. Маркса» – на «Сквер ім. Шевченка», а «Дуб С.А.Ковпака» – на «Дуб «Король».

Екологи ЕПЛ переконані, що рішенням проблеми має стати внесення змін до рішень загальнодержавного значення –Указом Президента України, та до рішень місцевого – обласними радами відповідних областей.

Втім, перейменування ПЗФ, як особливо цінних природних територій, або таких, що мають екопросвітню роль, не може мати випадкового сьогоденного характеру. По цій причині, нами розроблено пропозиції надати об’єктам природно-заповідного фонду України, що до цього часу носять назви, які підпадають під дію Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, – нові назви, пов’язаними із трагічною боротьбою української інтелігенції за збереження пам’яток природи, у роки комуністичних репресій.

У 1926-1939 роки при діяв так званий Український комітет охорони пам’яток природи, що добився на той час створення в УРСР близько 200 природоохоронних територій із спеціальним статусом, а також взяв на облік ще понад 2000 об’єктів. Проте, більшість членів Комітету були тим чи іншим чином репресовані радянською владою. Чимало – були фізично знищені. На нашу думку, правильним рішенням є присвоїти перейменованим об’єктам ПЗФ імена тих, хто боровся за створення перших заповідних об’єктів в кожній конкретно області в тяжкі роки радянських репресій.

Додаток 1

Перелік територій і об’єктів ПЗФ України, що підпадають під дію Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.

Вінницька область

  1. Парк ім. 50-річчя Жовтня (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена Постановою колегії Держкомприроди по охороні природи від 27.07.1977 р. № 25).
  2. Парк ім. Леніна (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена Постановою колегії Держкомприроди по охороні природи від від 10.06.1982 р. № 14).
  3. Центральний парк культури і відпочинку ім. Горького (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена Постановою колегії Держком-природи по охороні природи від 27.07.1977 р. № 25).
  4. Джерело “Комсомолка” (гідрологічна пам`ятка природи місцевого значення, створена Рішення облвиконкому Вінницької обласної ради №371 від 29.08.1984 року).

Волинська область

  1. Першотравневий (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Волинської обласної ради від 26.09.1977 № 468-р).

Дніпропетровська область

  1. Комісарівський (лісовий заказник загальнодержавного значення, створений Постановою РМ УРСР від 28.10.1974 №500).
  2. Парк ім. Чкалова (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 22.06.1972 №391).
  3. Парк ім.Леніна (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 22.06.1972 №391).
  4. Парк ім. газети “Правда” (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 22.06.1972 №391).
  5. Орджонікідзевська зона відпочинку (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 22.06.1972 №391).

Донецька область

  1. Степ біля с. Кірове (ботанічний заказник місцевого значення, створений рішенням Донецької обласної ради від 25.03.1995, розширений рішенням Донецької обласної ради від 21.09.2006 № 5/5-82).

Закарпатська область

  1. Радянські Карпати (лісовий заказник місцевого значення, створений рішенням виконкому Закарпатської обласної ради від 07.03.1990 р. № 55)
  2. Радянська печера (геологічна пам`ятка природи місцевого значення, створена Рішенням виконкому Закарпатської обласної ради від 18.11.1969 року № 414)
  3. Міський сквер (парк ім. Горького) (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Закарпатської обласної ради від 25.07.1972 р. № 243, Рішенням Закарпатської обласної ради від 25.07.2008 р. № 614, Рішенням Закарпатської обласної ради від 04.12.2008 р. № 708)

Запорізька область

  1. Парк ім. Горького (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена Постановою Ради Міністрів УРСР від 29.01.1960р. №105).
  2. Балка с. Карла Лібкнехта (ботанічна пам’ятка природи місцевого значення, створена рішенням Запорізького облвиконкому від 28.05.1980р. №253).
  3. Балка Чапаєвка (ботанічний заказник місцевого значення, створений рішенням Запорізького облвиконкому від 28.05.1980р. №253).

Івано-Франківська область

  1. Дендропарк імені 40-річчя Перемоги (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Івано-Франківської обласної ради від 19.07.1988 р. №128).

Кіровоградська область

  1. Парк Перемоги (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Кіровоградського облвиконкому №233 від 09.06.1971 р. Рішенням Кіровоградського облвиконкому №213 від 06.06.1972 р.).
  2. 50 років Жовтня (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Кіровоградського облвиконкому №233 від 09.06.1971 р. Рішенням Кіровоградського облвиконкому №213 від 06.06.1972 р.).
  3. Ульянівський парк (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Розпорядженням представника президента №55 від 01.07.1992 р.).

Миколаївська область

  1. Парк ім.1-го Травня (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Миколаївського облвиконкому №448 від 23.10.1984 року).
  2. Парк ім. Леніна (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Миколаївського облвиконкому №448 від 23.10.1984 року).
  3. Піонерський (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Миколаївського облвиконкому №448 від 23.10.1984 року).
  4. Парк ім. Ленінського комсомолу (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Миколаъвського облвиконкому №448 від 23.10.1984 року).
  5. Комсомольський парк (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Миколаївського облвиконкому №448 від 23.10.1984 року).
  6. Парк ім. Петровського (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Миколаївського облвиконкому №448 від 23.10.1984 року).

Одеська область

  1. Парк ім. Ленінського комсомолу (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Одеського облвиконкому від 18.05.1972 р. № 234, від 02.10.1984 № 493)
  2. Парк ім. Котовського (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Одеського облвиконкому від 18.05.1972 р. № 234, від 02.10.1984 № 493)
  3. Дендропарк «Перемоги» (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Одеського облвиконкому від 18.05.1972 р. № 234, від 02.10.1984 № 493, від 20.03.2009 р. № 800-V )
  4. Парк санаторію ім. Чкалова (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Одеського облвиконкому від 18.05.1972 р. № 234).
  5. Парк санаторію ім. Горького (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Рішення Миколаъвської обласної ради від 20.03.2009 р. № 798-V)
  6. Червоноармійський дендропарк (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Одеського облвиконкому від 18.05.1972 р. № 234, від 02.10.1984 № 493)

Харківська область

  1. Ленінський (ентомологічний заказник місцевого значення, створений Рішенням виконкому Харківської обласної ради від 03.12.1984 № 562).
  2. Радянський (гідрологічний заказник місцевого значення, створений Рішенням Харківської обласної ради від 27.08.2009 №1354-V)

Херсонська область

  1. Парк КСП «Парижська комуна» (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена рішенням Херсонського облвиконкому від 22.04.1964 р. № 238, перезатверджено від 19.08.1983 р. 144/16).
  2. Парк КСП ім. Леніна (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена рішенням Херсонського облвиконкому від 22.04.1964 р. № 238, перезатверджено від 19.08.1983 р. 144/16)

Хмельницька область

  1. Першотравневий (ботанічний заказник місцевого значення, створений Рішенням Хмельницької обласної ради від 17.12.1993 року № 3).

Черкаська область

  1. Парк ім. 50-річчя Радянської влади (парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена постановою колегії Держкомприроди УРСР №25 від 27.07.1977 року).

Чернівецька область

  1. Печера «Піонерка» (геологічна пам`ятка природи загальнодержавного значення, створена Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.03.1981 № 145)
  2. Парк Жовтневий (парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена рішенням Чернівецького облвиконкому від 17.03.1992 №72)

Чернігівська область

  1. Жовтневий бір (ботанічний заказник місцевого значення, створений рішенням Чернігівської обласної ради від 21.03.1995 року
  2. Щорський ліс (заповідне урочище, створене рішенням Чернігівського облвиконкому від 10.06.1972 року № 303; перезатвердження – рішення Чернігівського облвиконкому від 27.12.1984 року № 454; рішення Чернігівського облвиконкому від 28.08.1989 року № 164)

Додаток 2.

Пропозиції перейменування територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення

Запорізька область

  1. Парк ім. Горького (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена Постановою Ради Міністрів УРСР від 29.01.1960р. №105) перейменувати на «Парк культури і відпочинку імені Іларіона Курила-Кримчака». Іларіон Павлович Курило-Кримчак був кореспондентом Українського комітету з охорони пам’яток природи Наркомосу УСРР, провадив активну природоохоронну діяльність в українському Приазов’ї. Організував Мелітопольське науково-краєзнавче товариство. У 1929-1935 роках очолював Мелітопольський краєзнавчий музей. 1935 року заарештований органами НКВС. Під час 2-ї світової війни – староста села Вознесенки та бургомістр Мелітополя. Учасник націоналістичного підпілля, входив до складу Мелітопольського міського та окружного проводів ОУН. Очолював новостворений НДІ Таврії та відновив роботу краєзнавчого музею (1942). За участь в ОУН заарештований німецькими каральними органами, перебував у таборах. 4 червня 1946 заарештований, засуджений до розстрілу. Частково реабілітований 1993. Автор багатьох наукових праць з історії та природи Мелітопольського краю, зокрема путівника «Мелітопольщина в екскурсіях».

Дніпропетровська область

  1. Комісарівський (лісовий заказник загальнодержавного значення, створений Постановою РМ УРСР від 28.10.1974 №500) перейменувати на «Заказник пам’яті Миколи Лещенка». У 1928 р. від сухот помер видатний краєзнавець М.К.Лещенко, активіст Дніпропетровської Інспектури Українського комітету з охорони пам’яток природи Наркомосу УСРР. Добивався охорони скель Шевченківського парку у м.Дніпропетровську, готував путівник по них, вивчав процеси вивітрювання порід. М.К. Лещенко у своїх публікаціях одним з перших в Україні зазначив, що заповідання може стати основою для далекоглядного вивчення геологічних процесів1.

Черкаська область

Парк ім. 50-річчя Радянської влади (парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена постановою колегії Держкомприроди УРСР №25 від 27.07.1977 року). Розпорядженням міського голови м.Черкаси від 27.01.2016 року №10-р “Про перейменування об’єктів топоніміки м.Черкаси” парк перейменовано Парк імені 50-річчя Радянської влади на парку “Сосновий бір”, проте до рішення про заповідання об’єкту зміни ще не внесені. Враховуючи зазначену обставину, доцільно перейменувати парк на «Сосновий бір пам’яті Миколи Біляшівського». Завдяки ініціативі відомого громадського діяча, археолога Миколи Федотовича Біляшівського (1867-1926) на початку 1918 р. при Секретаріаті земельних справ УНР було створено Відділ охорони пам’яток природи. На зібраннях Відділу особлива увага приділялась розробленню проекту цілинних заповідників. М. Ф. Біляшівський очолив спеціальну комісію для вироблення законопроекту з охорони цікавих ландшафтів та провести їх інвентаризацію по всій Україні23. Приватна садиба Миколи Федотовича передана ним на початку 1920-х для створення Канівського заповідника, де нині розміщений його будинок-музей.

Вінницька область

  1. Парк ім. 50-річчя Жовтня (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена Постановою колегії Держкомприроди по охороні природи від 27.07.1977 р. № 25) перейменувати на «Парк пам’яті Євгена Лавренка». Євген Михайлович Лавренко (1900-1987) — український геоботанік і ботаніко-географ, академік (1968; член-кореспондент 1946). З 1921 до 1928 працював у Харківському ботанічному саду, з 1926 до 1929 — в Харківському інституті охорони природи, з 1929 — в Харківському сільськогосподарському інституті, з 1931 — професор цього інституту; з 1934 — в Ботанічному інституті АН СРСР. Євген Михайлович Лавренко брав участь в організації заповідників «Хомутовський степ», «Михайлівська цілина», охорони унікального дендропарку в Кременчуці. Особисто виявив і запропонував створення 260 степових пам’яток природи. У 1957 р. він очолює групу відомих радянських вчених (В. Г. Гептнер, С. В. Кириков, О. М. Формозов та ін.) з розробки плану географічної мережі заповідників для всього СРСР (за зразком українських), який був опублікований в 1958 р. в бюлетені «Охорона природи і заповідна справа в СРСР». Ця праця дала великий поштовх у розвитку заповідної справи в СРСР та стала початком створення багатьох заповідних територій, в тому числі і тих, що були скасовані злочинними наказами Й. Сталіна.
  2. Парк ім. Леніна (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена Постановою колегії Держкомприроди по охороні природи від від 10.06.1982 р. № 14) перейменувати на «Парк пам’яті Дмитра Белінга». Белінг Дмитро Євстахійович (1882-1949) — відомий український іхтіолог і гідробіолог. Ще в 1914 р. брав участь у київській виставці охорони природи. На початку 20-х організовував під Києвом заповідник Конча-Заспа, в 1931 р. — «заповідник Гористе». Керував експедиціями по гідробіологічних дослідженнях Дніпровських порогів, по вивченню водойм Вінницького округу.
  3. Парк ім. 50-річчя Жовтня (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, створена Постановою колегії Держкомприроди по охороні природи від 27.07.1977 р. № 25) перейменувати на «Парк пам’яті репресованих краєзнавців». Під час Сталінських репресій в Україні було знищено за списками 618 краєзнавчих гуртів, чимало яких були на Вінниччині. Імена більшості осіб, що відновлювали ще з часів Україснької народної республіки і до 1930-х знання про культуру, етнографію українського народу та вивчали його природу, доссі лишають яс невідомими.

Чернівецька область

  1. Печера «Піонерка» (геологічна пам`ятка природи загальнодержавного значення, створена Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.03.1981 № 145) перейменувати на «Печера пам’яті Костянтина Татаринова». Костянтин Адріанович Татиринов(1921-2001) — професор, теріолог, палеонтолог, зоолог-фауніст, дослідник сучасної та викопної фауни.У післявоєнний період вивчав печери Українських Карпат та добивався надання їм охоронного статусу.

Додаток 3.

Рекомендації до перейменування заповідних територій місцевого значення

Дніпропетровська область

  1. Парк ім. Чкалова (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 22.06.1972 №391). перейменувати на «Парк пам’яті Михайла Акімова». Михайло Павлович Акімов (1886-1955) — український зоолог, професор, діяч у галузі охорони природи. З 1 листопада 1926 р., і до початку 30-х років, за пропозицією професора Л. В. Рейнгарда, став керівником Дніпропетровської крайової інспектури з охорони пам’яток природи, а також членом Українського комітету з охорони пам’яток природи, 1930 року видав книжку «Охороняймо пам’ятки природи». Очолював масштабні експедиції по дослідженню пам’яток природи всієї Надніпрянщини. Саме М.Акімов найбільш переконливо з усіх авторів 1920 років пояснив, чому територія заповідних об’єктів повинна вилучатись з господарського обігу: «Дослідження й спостерження, що тут провадять, як і ті, що ведуть наприклад, на досвідних сільськогосподарчих станціях, корисні й необхідні для добробуту всіх громадян, що зараз живуть і що будуть жити після нас»4.

Орджонікідзевська зона відпочинку (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 22.06.1972 №391) перейменувати на «Парк пам’яті Михайла Полоза». Михайло Миколайович Полоз (1891-1937) — український політичний діяч. Протягом 1927-1930 років, у часи найбільшого в історії України злету заповідної справи, очолював фактично всіх природоохорнців, будучи головою Українського комітету охорони пам’яток природи. Михайло Полоз арештований органами ГПУ 12 січня 1934 року в Москві. 4 червня 1934 року засуджений у справі Української військової організації до 10 років виправно-трудових таборів. 9 жовтня 1937 року особлива трійка засудила Полоза повторно — до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох у Карелії. Його дружину розстріляно на Колимі (17.11.1937)5.

Донецька область

  1. Степ біля с. Кірове (ботанічний заказник місцевого значення, створений рішенням Донецької обласної ради від 25.03.1995, розширений рішенням Донецької обласної ради від 21.09.2006 № 5/5-82). Враховуючи, що село Кірове було перейменовано постановою Верховної Ради від 4 лютого 2016 року на село Свято-Покровське6, пропонуємо надати заказнику нову назву «Степ біля с. Свято-Покровське ім. Михайла Котова». Видатний український ботанік, доктор біологічних наук Михайло Іванович Котов (1886-1978) у 1927 р. виступив з пропозицією організувати заповідник на крейдяних відслоненнях по берегах Сіверського Дінця — «Святих Горах»: «Необхідно вжити всіх заходів, щоб зберегти природу Святих гір і організувати тут заповідник з науково-біологічної станцією. Зараз становище якраз протилежне — природа Святих гір гине. Хоча в будинках колишнього монастиря і розташований „Будинок відпочинку для робітників Донбасу“, але немає наукової установи, яка б зацікавилося Святими Горами більше, ніж місцем для відпочинку»7.

Харківська область

  1. Ленінський (ентомологічний заказник місцевого значення, створений Рішенням виконкому Харківської обласної ради від 03.12.1984 № 562) перейменувати на «Заказник пам’яті Георгія Бризгаліна». Бризгалін Георгій Олександровичтор багатьох статей про охорону птахів і національін парки в часи УНР. У 1919 р. запропонував створити національний парк в районі села Коробів хутір на Сіверському Дінці (тепер – НПП “Гомільшанські ліси”). «Національні парки повинні бути близькі кожному громадянину, тому що вони торкаються широких національних інтересів, оберігаючи пам’ятки його національної історії, роблячи останню більш живою, яскравою, дотиковою»8.
  2. Радянський (гідрологічний заказник місцевого значення, створений Рішенням Харківської обласної ради від 27.08.2009 №1354-V) перейменувати на «Заказник пам’яті Олександра Федоровського». Олександр Семенович Федоровський (1885-1939) в 1911 р. закінчив природничий факультет Харківського університету і пов’язав свою долю з дослідженням історії, археології, геології. Викладав в Харківському університеті, інституті народної освіти. З 1920 р. був директором Харківського археологічного музею. Автор цілого ряду наукових праць,активний член ВУКОПІСу, ВУАКу, ВУКОПКу. З 1926 року очолював Український комітет охорони памяток природи і керував створенням всіх заповідників протягом кількох років. 18 серпня 1939 р. помер від тяжкої хвороби9.

Херсонська область

  1. Парк КСП «Парижська комуна» (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена рішенням Херсонського облвиконкому від 22.04.1964 р. № 238, перезатверджено від 19.08.1983 р. 144/16). Пропонуємо перейменувати на «Парк пам’яті Бориса Фортунатова». Фортунатов Борис Костянтинович (1886-1936). Увійшовши з військами Будьонного в Асканію, домігся, щоб його залишили охороняти заповідник. У 1920 р. прибув до Харкова на доповідь щодо Асканії до комісара землеробства України Мануїльського, після чого Фортунатова направили в Асканію завідувати науковою частиною заповідника.На початку 20-х років Борис Костянтинович налагоджує роботу в Асканії-Нова, тимчасово керує заповідником. Перу Б. К. Фортунатова належать десятки природоохоронних статей у різних краєзнавчих і мисливських журналах, ним відредаговано декілька дуже цікавих книг про Асканію-Hова. У 1925—1928 рр. — завідувач зоопарком в Асканії-Нова, кореспондент Українського комітету охорони пам’ятників природи. Потім очолює Кримський, Приморські і Кавказький заповідники. З вересня 1933 р. — член Комітету із заповідників при Президіумі ВЦВК.

22 жовтня 1933 р. у Москві ОДПУ заарештовує Б. К. Фортунатова, його направляють у Бутирки, потім до слідчого ізолятору в Харкові, 24 лютого 1934 р. постановою Судової трійки при колегії ДПУ УРСР Б. К. Фортунатов був засуджений до перебування у виправничо-трудових таборах на десять років. Строк свій відбував під Карагандою, 29 травня 1936 р. звільнений, але залишився працювати в таборі як вільнонайманий[2]. Потім захворів і помер у Долинській лікарні Каралагу. Визначенням судової колегії у кримінальних справах Верховного суду УРСР від 2 листопада 1957 р. зоолога реабілітували

  1. Парк КСП ім. Леніна (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена рішенням Херсонського облвиконкому від 22.04.1964 р. № 238, перезатверджено від 19.08.1983 р. 144/16) перейменувати на «Парк пам’яті Наталії Десятової-Шостенко». Десятова-Шостенко Наталія Олексіївна (в іноземних публікаціях може фігурувати як N. Roussin (прізвище її останнього чоловіка); 26 грудня 1889 (? грудень 1887) — 1968 (1969)) — український ботанік, еколог. 1925 р., очолює ботанічний відділ Асканії-Нова. Завдяки її дослідженням у заповіднику вдалося виділити ще одну абсолютно заповідну ділянку в 4800 га, яка і понині входить у ділянку «Успенівка».Архівні матеріали свідчать, що їй не раз, разом з іншими науковими співробітниками, доводилося відстоювати від відомчих потуг заповідну цілину, в 1928 р. вдалося домогтися скасування рішення Наркомзему УРСР про перенесення заповідної ділянки. Разом з М. Шалитом склала повну бібліографію (по 1928 р.) Асканії-Нова. У 1929 р. вона відстоювала від розорювання заповідник Хомутовський степ.У 1927–1928 рр. Наталія Олексіївна досліджувала цілинні ділянки в Північному Криму та Одеської області. Була з 1929 по 1934 рр. членом бюро Українського комітету з охорони пам’яток природи, з грудня 1929 р. очолила, після Є. М. Лавренко, Харківську природоохоронну інспектуру. В 1944 р. емігрувала до Франції.

Хмельницька область

  1. Першотравневий (ботанічний заказник місцевого значення, створений Рішенням Хмельницької обласної ради від 17.12.1993 року № 3) перейменувати на «Парк пам’яті Романа Виржиківського». Роман Романович Виржиківський (1891-1937) у 1920-х роках працював в Українському геологічному комітеті і в Інституті геологічних наук. Від 1935 року — завідувач кафедри Харківського університету. Склав перші геологічні карти Поділля. У 1926 році пропонував оголосити памятками природи унікальні природні урочища Поділля. Виїжджав обстежувати цікаві місця на прохання селян. Був вдруге заарештований за доносом 2 квітня 1937 року. Засуджений за статтею 54, пункти 6—8 і 11 Карного кодесу УРСР. Виїзна сесія Військової Колегії Верховного суду СРСР, засудила Виржиківського до вищої міри покарання — розстрілу. Вирок виконано 3 вересня 1937 року.Посмертно реабілітовано 23 листопада 1956 року10 11 12.

Івано-Франківська область

  1. Дендропарк імені 40-річчя Перемоги (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням виконкому Івано-Франківської обласної ради від 19.07.1988 р. №128) перейменувати на «Парк пам’яті Володимира Чопика». Володимир Іванович Чопик (1929 — 2015) — український учений-ботанік. Доктор біологічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1993 р.Був піонером досліджень в галузі охорони рослинного світу та фітохорології в Україні. Ініціював і був автором першого видання «Червоної книги Української РСР» (1980); співавтором першого (1978) і другого (1984) видання «Красной книги СССР». Був співавтором довідника «Дикорослі корисні рослини України». У співавторстві з академіком АН СРСР А. Л. Тахтаджяном брав участь у підготовці зведення для території СРСР про рідкісні й ендемічні види флори Європи для першого (1976) та другого (1982) видання в Англії. Започаткував і обґрунтував два нові наукові напрями в фітосозології: аутфітосозологію (охорона окремих видів рослин) та синфітосозологію (охорона рослинних ценозів), які розвиваються й примножуються його учнями та послідовниками.

Закарпатська область

  1. Радянські Карпати (лісовий заказник місцевого значення, створений рішенням виконкому Закарпатської обласної ради від 07.03.1990 р. № 55) перейменувати на «Заказник пам’яті Василя Комердаря». Комендар Василь Іванович (1926-2015) — український ботанік, доктор біологічних наук, професор Ужгородського національного університету та Національного університету «Києво-Могилянська академія», Науковий керівник Міжвідомчої науково-дослідної лабораторії охорони природних екосистем, заслужений діяч науки і техніки України, голова секції екології Закарпатського наукового осередку ім. Т. Шевченка, один з ініціаторів створення АН ВШ України. В.А. Комендар фактично очолив відновлення природно-заповідної справи на Закарпатті у післявоєнний період, добився створення багатьох заповідних територій в Карпатах.

Запорізька область

  1. Балка с. Карла Лібкнехта (ботанічна пам’ятка природи місцевого значення, створена рішенням Запорізького облвиконкому від 28.05.1980р. №253) перейменувати на «Балка пам’яті Андрія Костюченка». Костюченко Андрій Семенович (1879 — 24.09.1953) – відомий український зоолог, діяч у галузі охорони природи. Народився в другій половині 1879 р. у с. Хатки Конотопського повіту Чернігівської губернії. Приблизно в 1903 р. переїхав до Бердянська, де працював у повітовій бібліотеці. У 1920-х роках Андрій Семенович стає кореспондентом Українського комітету охорони пам’яток природи НКП УРСР, районним уповноваженим ВУСМР, часто виступав з природоохоронними статтями, оповіданнями та орнітологічними спостереженнями в мисливських журналах УРСР. Він — один із творців заказника на Обіточній косі (у 1927 р. вона увійшла до складу Надморських заповідників). Вів юннатський гурток, природоохоронну роботу в місцевому мисливському товаристві.
  2. Балка Чапаєвка (ботанічний заказник місцевого значення, створений рішенням Запорізького облвиконкому від 28.05.1980р. №253) перейменувати на «Заказник пам’яті К. Шамраєва». У 1920-х був членом товариства мисливців та рибалок К.Шамраєв був одним з найбільш активних в Україні популяризаторів природоохоронних ідей серед мисливців. У своїй статті 1926 року «які ділянки варто відводити під заказники і на який термін їх створювати?» К.Шамраєв пропонував обирати для заповідання найбільш цінні території і запроваджувати заказники на тривалий період, а не на 3-5 років, як це відбувалось у 1920-х13.

Кіровоградська область

  1. Парк Перемоги (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Кіровоградського облвиконкому №233 від 09.06.1971 р. Рішенням Кіровоградського облвиконкому №213 від 06.06.1972 р.). перейменувати на «Парк пам’яті Миколи Тихого». Тихий Микола Йосипович (1883 -).У 1931—1934 рр. працював вченим секретарем в Українському комітеті охорони пам’яток природи та Українському комітеті охорони пам’яток культури. Микола Йосипович був з тих, кому довелося вести всю ту величезну оргроботу з організації в Україні охорони пам’яток природи. Він готував проекти постанов уряду щодо створення заповідників, відав роботою всіх чотирьох природоохоронних інспектур, організовував засідання УКООП, був членом наукової ради при Харківському зоосаді. Відомо кілька його природоохоронних статей, опублікованих в українських педагогічних журналах14.
  2. 50 років Жовтня (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Кіровоградського облвиконкому №233 від 09.06.1971 р. Рішенням Кіровоградського облвиконкому №213 від 06.06.1972 р.). перейменувати на «Парк пам’яті Михайла Шалита». Михайло Шалит – видатний ботанік, член Українського комітету охорони пам’яток природи, автор першого реєстру заповідників і пам’яток природи України. Підсумковою працею роботи Українського комітету охорони пам’яток природи (1926—1932) стала книжка М.Шалита «Заповідники і пам’ятки природи України» (Шалит, 1932), видана в 1932 році Українським комітетом охорони пам’яток природи. Книжка є зведенням всієї наявної на той час інформації про українські природоохоронні території, включає наявні нормативно-правові акти, структуру інспектур та пояснення механізму роботи природоохоронної галузі. Видання також містить описи всіх 124 існуючих пам’яток природи. М. Шалит наголошує на тому що мережа пам’яток природи і заповідників нерепрезенативна і деякі регіони не мають їх зовсім. Серед «чергових завдань» охорони пам’яток, автор називає передусім розширення мережі природоохоронних територій та популяризацію заповідної справи. «Значна кількість пам’яток ще прихована від нашого ока і чекає на її дослідження» — пише він. Фактично, книга підводить риску під першим етапом розвитку заповідної справи в Україні.
  3. Ульянівський парк (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Розпорядженням представника президента №55 від 01.07.1992 р.) перейменувати на «Благовіщенський парк». У 1924 р. сучасне селище Благовіщенське отримало назву Ульяновка, на честь радянського діяча В. І. Ульянова — Леніна, хоча ні Ленін ні в Ульяновці, ані на Кіровоградщині ніколи не були. Місто внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». 17 березня 2016 року проект відповідної постанови № 485 було внесено до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради, однак не розглянуто, і було остаточно ухвалено Верховною Радою 19 травня 2016 року.

Миколаївська область

  1. Парк ім.1-го Травня (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Миколаївського облвиконкому №448 від 23.10.1984 року) перейменувати на «Парк пам’яті Г.І. Потапенка». Г.І.Потапенко у 1920-х був членом Одеської Інспектури Українського Комітету Охорони Природи. Обстежував у 1928 році парки Миколаївщини для надання їм природоохоронного статусу (Трикратський парк, «Лабіринт»)15.
  2. Парк ім. Леніна (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Миколаївського облвиконкому №448 від 23.10.1984 року) перейменувати на «Парк пам’яті Юрія Клеопова». Юрій Дмитрович Клеопов (1902-1943) — український геоботанік, флорист, систематик, флорогенетик, засновник відділу геоботаніки Інституту ботаніки АН УРСР. Кандидат біологічних наук (1929), професор (1934). В кінці 1920-х та на початку 1930-х років був кореспондентом Українського комітету охорони пам’яток природи, у 1933 році виконував функції секретаря Київської природоохоронної інспектури цього комітету. У 1927—1928 роках був відряджений до Маріпольщини для проектування заповідників у степовій зоні.

Одеська область

  1. Парк ім. Ленінського комсомолу (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Одеського облвиконкому від 18.05.1972 р. № 234, від 02.10.1984 № 493) перейменувати на «Парк пам’яті Олександра Браунера». Олександр Олександрович Браунер (1857-1941) — український зоолог. З 1918 — завідувач кафедрою тваринництва Одеського с.-г. інституту. В 1923—35 працював у Всесоюзному інституті гібридизації і акліматизації тварин (Асканія-Нова).З 1926 року – голова Одеської інспектури Українського комітету охорони пам’яток природи. Очолює роботи по створенню заповідників по всьому узбережжю Чорного і Азовського морів. При зоологічному музеї Одеського університету діє Музейний фонд Браунера. Останні 5 років виходять Вісті музейного фонду імені Браунера. Щороку восени в Одесі проходять міжнародні читання пам’яті Браунера і видаються матеріали цих читань у формі збірок наукових праць.
  2. Червоноармійський дендропарк (парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, створена Рішенням Одеського облвиконкому від 18.05.1972 р. № 234, від 02.10.1984 № 493) перейменувати на «Парк пам’яті Олександра Шуммера». Шуммер Олександр Олексійович (нар.1885) – активний член Київського оpнітологічного товариства, брав участь у пpиpодоохоpонній виставці в Києві в березні 1914 р., у виставці по охоpоні хижих птахів в Києві в квітні 1914 р. В 1926 р. пеpеїхав в Асканію-Hова на посаду зоолога, боpовся за заповідність цілинного степу. Ось, скажімо, промовиста цитата з його звіту за 1926 г. Наприкінці 20-х років Шуммеp стає коpеспондентом Укpаїнського комітету охоpони пам’яток природи. У 1928 р. чиновники Hаpкомзему УРСР, якому підпорядковувався цей заповідник, надумали пеpенесті ділянку абсолютно заповідного степу на нове місце — О. О. Шуммеpу з колегами вдалося домогтися скасування цього pешения. У Асканії-Hова вчений займався охоpоною степового оpла. За його доповіддю 4-й Всесоюзний з’їзд зоологів, анатомів і гістологів в Києві (1930) пpийняв спеціальну pезолюцію. На початку 30-х років О. О. Шуммеp став виконуючим обов’язки директора Пpимоpських заповідників, підпорядкованих тоді Асканії.У жовтні 1933 р. ДПУ заpештувало діячів охоpони природи, які працювали в той час або pаніше, в Асканії-Hова. З Голої Пpистані до Харкова пpивезли Шуммеpа. Вже з пеpвого допиту — 23 листопада 1933 р., похилого та хворого сеpдцем зоолога змусили «зізнатися» у членстві в «контppеволюційній повстанській організації».

1 Лещенко М.К. До центрального комітету по охороні пам’яток природи // Охороняймо пам’ятки природи. Дніпропетровськ. – 1930. – С.43.

2 Розвиток природоохоронних ідей у період діяльності українських національних урядів // Архіви України. – 2006. — №1–6. – С. 217 – 229.

3 Інститут рукопису НБУ. – Ф.Х. – №171.

4 Акімов М. Я. Про охорону природи // Охороняймо пам’ятки природи. — Днепропетровск, 1930. — С. 5-20.

5 Сергій Шевченко.Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 266.

6 Постанова Верховної Ради України від 04.02.2016 № 984-VIII Про перейменування окремих населених пунктів та районів // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 9, ст.96

7 Котов M.I. Святі гори на Артемівщині, як забуток природи // Вісник природознавства. Харків. — 1927. — № 3-4

8 Бризгалін Г.А. Охорона пам’яток природи на Україні. Полтава, 1919 р.

9 Маньківська Р.В. Федоровський та його вклад в пам’яткоохоронну та музейну справу // Історія України. Маловідомі імена, події і факти. Збірник статей. – К., 1996. – С. 57-69.

10 А — Биографические материалы // Репрессированные геологи / Гл. ред. В. П. Орлов. Отв. редакторы Л. П. Беляков, Е. М. Заблоцкий. — Москва — Санкт-Петербург, 1999. — С. 13—357.

11 Черевичний Г. С. Професор Р. Р. Виржиківський — дослідник геології і мінеральних ресурсів Поділля // Духовні витоки Поділля: творці історії краю. — Ч. 1: Матерыали міжнародної науково-практичної конференції. — Хмельницький. — 1994. — С. 51—52

12 Макаренко Д. Є. Пам’яті професора Р. Р. Виржиківського // Геологический журнал. — 1993. — № 3. — С. 132—136.

13 Шамраев К. К больному вопросу // Украинский охотник и рыболов, 1926, №2

14 Тихий М. Справа охорони природи на Українi // Рад. освiта. — 1928. — № 3. — С. 70-78.

15 Потапенко Г.Н. Охрана природы и парковые насаждение. Материлы по изучению парков Украины) // Вісник Одеської комісії Краєзнавства при УАН. 1929. – №4/5