Під час робочої зустрічі правової групи Європейського екологічного бюро (ЄЕБ) члени та працівники ЄЕБ обговорювали нові виклики, які пов’язані із зміною складу Європейської комісії та змінами політичних сил, що опинилися при владі в Євросоюзі, що очевидно буде мати вплив на довкіллєвий порядок денний, впровадження Зеленої угоди ЄС та інших важливих для довкілля політик.
Також ЄЕБ із партнерами виграли конкурс LIFE з проєктом BE Life у партнерстві з асоціацією ГУТА, мережею Справедливість та довкілля (Justice and Environment) та організацією Молодь та довкілля Європи. Ціллю проєкту є посилення дотримання законодавства ЄС в сфері довкілля та зміни клімату та посилення довкіллєвих демократичних прав. В рамках проєкту НУО отримають інструменти для доступу до правосуддя, реалізують права на доступ до екологічної інформації та участь в прийнятті рішень що будуть впливати на довкілля та це посилить екологічне урядування по всі Європі. Проєкт базується на твердженні, що жителі та громадянське суспільство, що знають свої права, будуть користуватися своїми правами в сфері екологічної демократії і цим самим гарантувати краще виконання законодавства ЄС в сфері зміни клімату та захисту довкілля. В рамках проєкту планується аналіз практики Комітету з дотримання Орхуської конвенції, а також допомога потенційним заявникам у підготовці заяви до Комітету із дотримання.
На робочу зустріч також завітав Майкл Форст – спеціальний доповідач ООН по захисниках довкілля при Оргуській конвенції, який очолює механізм швидкого реагування (RRM) Оруської конвенції. В лютому 2024 року спецдоповідач опублікував позиційний документ «Репресії держав стосовно екологічних протестів та громадської непокори: основні загрози правам людини та демократії». У даному документі подано статистику опору держави екологічним протестам, незважаючи на потрійну довкіллєву кризу, що світ відчуває на глобальному рівні – кризу забруднення, втрати біорізноманіття та кліматичну кризу.
Спеціальний доповідач за час своєї роботи здійснив виїзди до 21 країни, де провів зустрічі із громадськістю, державними органами, відповідальними за переслідування чи покарання за переслідування екологічних активістів. За час роботи ним було отримано більше 70 скарг із описом загроз для екологічних активістів. Результати розгляду 15 скарг вже є доступними громадськості, інші скарги знаходяться в стані перевірки фактів та реагування. Для реагування на скарги пан Форст використовує такі інструменти: власні розслідування, комунікація із екологічними захисниками, подвійна перевірка фактів, викладених в скаргах для запобігання маніпуляціям, офіційна комунікація із державами-порушницями, відвідування країн на запрошення урядів, зустрічі із урядовими представниками. Також частиною місій спецдоповідача в різні країни є подальша підтримка його діяльності та забезпечення фінансування його роботи на наступні 4 роки. Адже у 2025 році відбудеться чергова нарада сторін Оргуської конвенції, де пан Форст буде звітувати про свою роботу і може вирішуватися питання подальшої долі його мандату та фінансування його діяльності на наступні роки. У зв’язку із певним розголосом і незадоволенням держав вручанням у їхні внутрішні справи в питаннях посилення покарання за протести, громадську непокору тощо. Серед таких противників мандату є навіть ЄС, а інші країни мають бажання змінити підходи до тлумачення терміну захисники довкілля, щоб таким чином зменшити вплив спецдоповідача.
Також візити спецдоповідача до різних держав є важливі для підвищення інформування про його діяльність та про існування положень ч.8 ст.3 Оргуської конвенції щодо заборони покарання, переслідування або утисків у будь-якій формі представників громадськості, що реалізовують свої права, передбачені Оргуською конвенцією.
За 2024 рік спецдоповідач провів консультації із громадянським суспільством в Осло, Белграді та інших містах по всьому світу. Результати цих консультацій будуть представлені у звіті доповідача на наступній нараді сторін Оргуської конвенції із кейсами по громадській непокорі та протестами. Також на 2025 рік заплановані консультації в Азії.
У спецдоповідача є 4 критерії для оцінки скарг, що до нього надходять: 1. Громадянська непокора із чітким усвідомленням порушення закону, 2. Публічність наміру порушити закон для мети протесту, 3. Ненасильницька дія, 4. Мета непокори – протест проти незаконного рішення чи відсутності рішення, прийняття законів, що порушують міжнародні зобов’язання.
Майкл Форст також брав участь в СОР29 в Баку, та відмітив закритість всіх перемовин та обговорень для громадськості. Також пан Форст проводив лекції для суддів у Франції щодо питання громадянської непокори та реалізації своїх прав як захисників довкілля.
Одним із успішних кейсів роботи пана Форста є справа стосовно захисту журналіста із Гватемали – екологічного активіста, який боровся проти видобування природних ресурсів дочірньою компанією швейцарського концерну Solway. За результатами перемовин пана Форста із головним швейцарським концерном, звинувачення проти журналіста в Гватемалі були зняті.
Також цікавими питаннями, що обговорювалося на робочій групі, була практика прийняття рішень про надання статусу стратегічних проєктів для проєктів видобування критичних мінералів на підставі Закону про критичні мінерали. Такий статус надається на рівні ЄС за таких умов: підтримка безпеки ланцюгів постачання, технічна можливість виконання, сталість, транскордонні переваги, взаємні переваги для ЄС та третіх країн. В ЄС в Законі про критичні мінерали є перелік із 17-ти стратегічних мінералів. Це алюміній, кобальт, вісмут, графіт, нікель, літій, германій та інші. Рішення про надання статусу стратегічних проєктів приймається за консультацій із Радою критичних мінералів, яка складається із представників всіх країн-членів ЄС та представника Європейської комісії, який і головує на ній. Рада надає свою позицію щодо стратегічності проєкту та відповідності всім критеріям. Беручи до уваги позицію Ради, Європейська комісія приймає рішення про надання статусу стратегічного проєкту. Екологічна громадськість Європи занепокоєна закритим процесом прийняття рішення Європейською комісією та Радою критичних мінералів про надання стратегічного статусу проєктам видобування критичних мінералів. Такий процес прийняття рішення може тривати до 5 місяців на рівні ЄС, проте громадськість відзначає потенційні проблеми із неможливістю оскарження рішень щодо надання статусу стратегічного проєктам та відсутністю ще практики такого оскарження.
Після європейського рівня проєкти проходять дозвільні процедури із залученням громадськості (до прикладу, ОВД) на рівні країн-членів. На цьому рівні вже мав би бути наявний доступ до всієї необхідної інформації, визначення зацікавленої громадськості, ранні консультації, достатній час на ознайомлення та висловлення зауважень та зворотній зв’язок із органом, що приймає рішення. Процес участі громадськості не передбачає право вето з боку громадськості, а збір коментарів – обґрунтованих аргументів. Також для таких дозвільних рішень є можливість оскарження їх в судовому порядку.
Значна частина обговорень була присвячена стану розробки членами ЄС Національних планів дій з енергетику і клімату на національному рівні. На період з 2021-2030 кожна країна-член ЄС має зобов’язання по складанню 10-річного інтегрованого Національного плану дій з енергетику і клімату, із визначенням, як ці країни мають досягти відповідних цілей у 2030 році, в тому числі щодо енергоефективності. Ряд країн вже пропустили крайній термін подання таких планів до Європейської комісії. Подані Національні плани деяких країн є дуже низької якості, тому громадськість обговорювала можливості впливу на дану ситуацію, зокрема на ті країни, які не подали вчасно свої плани, а також на ті країни, які плани підготували неякісні плани. Через не зовсім зрозумілий правовий статус таких планів можуть виникати труднощі із їхнім оскарженням в судах. Так, на національному рівні в різних країнах вже є приклади успішних та неуспішних судових процесів, що спрямовані на неякісні національні плани чи порушення процедур їх прийняття, а також неможливість чи неналежність виконання такого плану.
Щодо доказової бази в судах, то є різні підходи. Так, національні суди покладаються на наявні дослідження вітчизняних науковців чи наукових установ, а також на дослідження Єврокомісії щодо тих чи інших країн, а також беруться до уваги висновки та дані незалежних міжнародно-визнаних наукових дослідницьких центрів. Тому, зараз громадськість слідкує за якістю цих планів дій та ініціює судові процеси на національному рівні при неякісних планах, а також наглядає за процесом перевірки якості планів Європейською комісією та подальшою долею країн-порушників з метою підвищення якості цих документів та притягнення до відповідальності країни-порушника через суд ЄС.
Отож, зустріч правників та екоактивістів з Європи показала, що у країн-членів ЄС присутні проблеми із впровадженням законодавства ЄС, із дотриманням прав громадськості, що закріплені в Оргуській конвенції, а також утиски екологічних активістів та обмеження прав на протести.
