Протягом цього літа можна часто було почути про те, що через роботу нових та відновлених малих гідроелектростанцій (МГЕС) в Україні нібито масово пересихають водойми і ріки. Закид доволі серйозний, якщо дійсно так – то чи не слід негайно припинити небезпечні забудови?
Саме така перша природна реакція будь-якого чесного громадянина на зазначену вище інформацію. Спробуємо ґрунтовніше розібратися у причині зміління русол та понаднормативного зменшення водності басейнів, яке дійсно спостерігалося цього літа в Україні*.
*Закінчується вересень, розпочався жовтень, прогноз синоптиків про помірні опади наприкінці вересня майже не справдився – і продовжується безпрецедентно тривала посуха, яка призвела до рекордного обміління водойм. Чимало річок досягнули історичного мінімуму рівня води: притока Дністра річка Тлумачик (інші назви – Тлумач, Товмачик), яка поблизу села Нижнів Тлумацького району впадає у Дністер, пересохла повністю; майже повністю зникла вода у річці Бистриця Солотвинська, рівень води в якій близький до історичного мінімуму . Прикладів таких по Україні, на жаль, сотні.
Звернімося до фахового аналізу.
У розгорнутому листі-роз’ясненні з відповідними обґрунтуваннями щодо фактів зміління рік та водойм України і причин цього явища Гідрометцентр України повідомляє: “Влітку 2015 року тривалий період сухої та жаркої погоди призвів до виникнення гідрологічної посухи: у липні-серпні сформувалась низька (за рівнями та витратами води) літня межінь, яка наразі на більшості річок України набула ознак небезпечної ситуації природного характеру, чи наближається до неї”. Крім сухого та жаркого літа, за обґрунтуванням Гідрометцентру, радикальний вплив на зменшення водності водойм суттєво нижче нормативного рівня справили кліматичні фактори, що діяли ще протягом осені-зими 2014 року: “стійкий дефіцит опадів у жовтні – листопаді минулого року в усіх річкових басейнах визначив низьку водність річок (в межах 40-60% норми) та недостатнє зволоження метрового шару ґрунту на кінець осені”. Також мало опадів випало протягом зими 2014-2015 років, і “в результаті поєднання таких несприятливих умов весняний період 2015 року практично на всіх річках України виявився маловодним з дуже низькими максимальними рівнями і витратами води, — зазначається в роз’ясненні Гідрометцентру, — за абсолютними значеннями найвищі рівні поточного водопілля були значно нижчими за середні багаторічні значення та близькими до найнижчих за період спостереження”.
Як бачимо за результатами розгляду факторів кліматичного впливу літнє зміління рік викликане тривалою дією сухої та жаркої погоди і нестачі опадів. І дія цих кліматичних факторів накопичується роками**.
**Директор Українського гідрометеорологічного центру Микола Кульбіда зазначив, коментуючи ситуацію для Радіо Свобода,: “Температура липня і серпня в Україні за останні 25 років виросли десь на 2-2,5 градуси. Кількість спекотливих днів збільшується. Причина такої ситуації не одна. Це можуть бути і природні цикли, які накладаються на антропогенну діяльність, і людська діяльність сприяє тому, що підвищується парниковий ефект”.
На багатьох річках, зазначає Гідрометцентр, рівні води знизилися до найнижчих відміток за період регулярних спостережень. Так, станом на 31 серпня 2015 року, критерії маловоддя практично досягнуті або наближаються до них, у числі переважної більшості річок України і на більшості річок Закарпаття. Через зазначені вище кліматичні причини “на водних об’єктах більшості території України відбувається значне заростання русел, пересихання малих річок і формування ділянок стоячої води. Одночасне поєднання такої низької водності на малих і середніх річках спостерігається вперше як за територією прояву, так і за тривалістю”. Станом на кінець серпня на багатьох ділянках річок України рівні води утримуються на відмітках, близьких до найнижчих за багаторіччя. Нижчими за мінімальні багаторічні значення залишаються рівні води і у пониззі Прип’яті та ряду її правих приток, Тетереві (Київська область), Десні, на більшості річок Закарпаття, Дністрі та більшості їх приток, у верхів’ї Дністровського водосховища, Пруті біля Чернівців, Сіреті, на Західному Бузі.
Як бачимо з фахового роз’яснення, наданого Гідрометцентром, зовсім не діяльність малих ГЕС зумовлює явища зміління та пересихання водойм, але аномальні кліматичні фактори, що впливали протягом року на стан водного басейну всіх територій України.
Зазначені аномалії мають світовий масштаб, спостерігаються вже давно і повсюдно: проявами глобальних змін клімату є збільшення кількості та інтенсивності екстремальних погодних явищ (спеки, злив, буревіїв, снігопадів). “За останні 10 років середньорічна температура у світі піднялася на 0,8°С, хоча допустиме підвищення на 2°С. При підвищенні на 4°С очікуються великі катастрофи, з якими людство не зможе впоратися”, – розповіла Радіо Свобода Наталія Гозак, координатор кліматичного проекту WWF в Україні (Всесвітній фонд дикої природи).
Мусимо зазначити, що в Україні осіння погода цього року не відрізняється (принаймні досі) від тогорічної – така ж спекотна (показники в окремі дні і загалом за вересень рекордні за більше 130 років спостережень) і без опадів… Ймовірність повторення минулорічного посушливого сценарію, на жаль, досить висока. І якщо рівень опадів восени та взимку не компенсує вже півторарічне відставання від норми – посуха та продовження обміління рік чекає на нас знову і з наростаючим ефектом, бо накладатиметься на вже існуючу несприятливу ситуацію.
Науковці не піддають сумнівам те, що глобальні зміни клімату відбуваються через діяльність людини. Але чи ж мають стосунок збудовані та реконструйовані на малих річках гідроелектростанції до кліматичних аномалій сухого маловодного літа? Ключовим фактором з початку ХХ століття, внаслідок всесвітньої індустріалізації, вчені вважають збільшення кількість викидів парникових газів.
Перш за все через стрімке зростання спалювання викопного палива (вугілля, нафти, газу) – найпоширенішого на сьогодні у світі способу виробництва енергії. Атмосфера забруднюється парниковими газами, і стає непроникною для теплового випромінювання поверхні Землі і хмар (інфрачервона радіація), ніби прозора плівка теплиці не випускає тепло, а частково поглинає його і відбиває переважну його кількість назад до Землі. З року в рік одночасно зростає кількість продукованого на землі тепла (внаслідок зростаючої енергоємності виробничої і побутової, та й навіть культурної сфери діяльності людини) і з ним зростає „міцність” прошарку парникових газів в атмосфері, який не дає цьому теплу вільно залишати землю – замкнуте коло з двох процесів, що постійно підживлюють один одного.
Посухи і зміління річок – лише один з найпомітніших виявів цього небезпечного процесу. І загалом, у масштабі прогресивних векторів розвитку людства – на сьогодні єдиними дієвими засобами, що здатні розірвати це коло, є енергозбереження і альтернативна безвуглецева енергетика. Малі ГЕС, таким чином, зовсім не спричиняють зміління рік, але навпаки, як альтернатива традиційній вуглецевій енергетиці, – є одним з засобів збереження водного багатства землі. Гідрометцентр у раніше цитованому огляді наголошує на тому, що для покращення водності річок необхідно зберігати малі річки від захаращення та забруднення сміттям, бо малі річки, яри та балки – це живлення великих річок. Намиви та промислове виймання піску з русел також призводить до незворотних змін у природних гідравлічних процесах у руслах річок. Так от, коли мова про зберігання малих рік від захаращення і забруднення сміттям, то саме діяльність малих ГЕС (а також відновлення непрацюючих, по півстоліття занедбаних гідроспоруд*) часто рятує річку від такого захаращення, сприяє очищенню русла і від побутового сміття і від промислових відходів, і таким чином забезпечується повне нівелювання або суттєве зменшення наслідків посухи.
*Додатковим фактором у боротьбі з наслідками посухи є у тому числі і заходи з відновлення занедбаних малих ГЕС (які вже десятки років не експлуатуються внаслідок гігантоманії економічної політики „розвинутого соціалізму”), і тому через аварійний стан гідроспоруд та водосховищ справляють суттєвий негативний вплив на ареал їхнього розташування, призводять до замулення, захаращення русел, що зумовлює їх зміління, і підвищує ризик несприятливих кліматичних та погодних виявів, таких як паводки і посухи. І навпаки – у відновленому і робочому стані зазначені гідроспоруди відіграють вельми позитивну роль як у протипаводковому захисті, так і в регулюванні водобалансу при природних посухах та падіннях рівня води.
Попри аномальні погодні та кліматичні явища, викликані системними змінами у біогеоценозі, пов’язаними з діяльністю людини та техногенним впливом стрімко зростаючої цивілізації – існує цілий клас явищ, які ми звикли називати „людським фактором”, але точніше їх характеризувати буде термінами від „недбальства” і „нерозпорядності” до „шкідництва”, з усім розмаїттям їх виявів. І воістину, подиву немає меж, коли читаєш історії про те, наприклад, як „невідомі намагаються незаконно викопати комунальний водопровід”, апелюючи більш ніж сумнівними правовим підставами. Або про те, що сотні жителів історичного міста Корсунь-Шевченківського мріють, аби … було висаджено в повітря велику й довгу трубу (діаметр — 1,2 м, довжина — 120 км), якою тече живлюща вода з річки Рось і напоює історичне місто Умань. Вони впевнені: річка в районі Корсуня замулюється, міліє, висихає саме тому, що воду з Росі (вище за течією, неподалік Білої Церкви) викачують на Умань, який власної води не має:
Що це, фантастика?…. ні – це відображення реальної ситуації на р. Рось, що склалася з безгосподарності і байдужості з одного боку і з нерозуміння та людського відчаю з іншого боку! Насправді, потреба у водоресурсах м. Умані становить на сьогодні менше 0,5 % водостоку р. Рось .І хоч на цей час дійсно йде водозабір до м. Умані – це майже не впливає на водність ріки Рось, а отже і стан водопілля нижче по течії, у тому числі в районі м. Корсунь-Шевченківському (мешканці якого переживають за погіршення і пересихання русла Росі).
Тим часом, у місцевих мешканців, які на власні очі бачать зміління водойм (про погодні умови виникнення цього явища по Україні ми щойно говорили), зростає і тривога, і обурення! Містом повзуть недобрі чутки — що це хасиди, ізраїльські прочани, які щороку збираються в Умані, таємно фінансували проект з крадіжки води. Дехто заговорив про доцільність терористичного акту — підірвати, мовляв, цю трубу, й усе…! От такі пристрасті вирують навколо мирної і лагідної ріки Рось, що віками не роз’єднувала, а об’єднувала людей, зміцнювала їх торгові зв’язки і культурно-господарські взаємини.
У чому ж дійсні причини того, що річка міліє, замулюється, заростає очеретом, висихає? Щодо вирішального кліматичного фактору сумнівів немає ні в кого з досвідчених фахівців. Але не помічати антропогенну причину, основою якої є людська діяльність, було б доволі короткозоро.
Ось, наприклад, що повідомляє офіційний сайт “Басейнового управління ріки Рось”:
У зв’язку з численними скаргами місцевих жителів, 10 липня 2015 року спеціалістами Басейнового управління водних ресурсів річки Рось, було проведено спостереження в районі місця скиду стічних вод ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” у річку Рось в межах Томилівської сільської ради Білоцерківського району. Під час спостереження встановлено наступне.
На момент проведення спостереження витрати води у річці Рось, в місці скиду КОС становлять близько 2,5 м3/с. Русло звужене, рівень води понижений до 0,4 м. Берегова лінія замулена. Прибережні захисні смуги не відведені, не винесені на місцевість. Берегова лінія заросла очеретами, вологолюбивою рослинністю.
Стічні води з основної площадки каналізаційних очисних споруд (іще з прихованої на глибині 1,5-2 м додаткової труби) надходять до річки Рось. У місці скиду стічних вод, в невеличкій затоці перед трубою встановлено гасій енергії із залізобетонних плит, які знаходяться у напівзруйнованому стані.
Стічні води мають слабкий жовтуватий колір, спостерігаються “пластівці” завислих речовин. Біля місця скиду стічних вод (лівий берег Росі) у затоці та річці спостерігається велика кількість мулових відкладень темного кольору, а також велика кількість завислих речовин.
За словами місцевих жителів, з трубопроводу періодично здійснюється скид надзвичайно забрудненої води, що викликає загибель риби в річці.
Крім таких варварських фактів прямого забруднення водойм, справляють свій негативний вплив і осушення боліт, вирубування лісів, надмірна розораність землі в басейні річки, ігнорування закону щодо водоохоронної зони (на відстані 50 м від річки не повинно бути жодних будівель, полів. Свій негативний внесок роблять і забруднення стічними водами, бездіяльність місцевої влади, відсутність коштів, варварське ставлення до природи загалом, небажання чистити річку.
Для того, щоб зберегти ріки України від згубних впливів кліматичних факторів посуги і людської безгосподарності та байдужості, необхідним видається загальнодержавний системний підхід до комплексу існуючих викликів та нагальних завдань і перспектив. Потрібно підвищувати культуру населення, навчати його розуміння важливості чистоти річкової води, адже ріки України — не тільки краса і історія, а й основа для життєдіяльності мільйонів українців.
