«Притисянський ландшафтний парк зацікавив навіть королівську родину у Великобританії, а обласні депутати ще вагаються» — такі заголовки в ЗМІ супроводжували непросту епопею багаторічного народження першого і поки єдиного на Закарпатті рівнинного регіонального ландшафтного парку. І ось нарешті депутати дали йому «путівку у життя» і тепер у нашому краї будуть свої… джунглі! Докладніше чому таким важливим є створення «Притисянського» і що ж буде на територіях вздовж Тиси, розповів начальник державного управляння охорони навколишнього природного середовища у Закарпатській області Андрій Погорєлов.
— Насамперед хочу щиро подякувати депутатам обласної ради, працівникам обласної державної адміністрації, органам влади на місцях, які так багато зусиль, прискіпливої уваги, слушних зауважень приділили непростій, але вкрай важливій справі створення на Закарпатті ще одного, але унікально особливого природоохоронного об`єкту.
До цього ми йшли ще з радянських часів, коли науковці постійно звертали увагу на неповторний природний рослинний і тваринний світ, зосереджений, не так як усі звикли, у наших горах, а на території, здавалося б, ущент заселеній, урбанізованій. Це землі у межах Виноградівського, Берегівського, частково Мукачівського та Ужгородського районів.
— Чим же така унікальна територія вздовж Тиси?
— Аби не «винаходити велосипед», скористаюся тим, що кажуть науковці-біологи, які впродовж кількох років проводили тут різноманітні дослідження. Отож, за їх визначенням найбільш цінними є заплавні ліси, в`язові-ясеневі діброви, в яких 10-20% складають дерева 120-300 річного віку. На жаль більшість таких лісів перебуває на межі знищення і потребують охорони.
Нині всі їдуть на Дідівське озеро. Та мало хто знає, що за 15-20 хвилин їзди звідти можна побачити надзвичайно цікаві масиви, прирівняні до пралісів, які стали переможцями за визначенням ЮНЕСКО. Така ж ситуація в рівнинній заплавній частині дубово-ясеневих лісів вздовж «Боржави». Там уже є пам`ятка природи загальнодержавного значення «Атак», заповідне урочище «Боржава».
Тут зустрічаються окремі види безхребетних, які є тільки у нашій області. Фауна надзвичайно різноманітна: зафіксовано до 74% видів ссавців Закарпаття, понад 60 видів денних метеликів, 160 видів водних жуків, 278 видів жуків-турунів, 12 видів земноводних та п`ять видів плазунів у різні пори року тут зустрічаються від 158 до 192 видів птахів із 229 видів, які є на Закарпатті. Заплавний комплекс Боржави володіє третиною всіх кажанів України. Загалом у заплавних та призаплавних ділянках відзначено більш, ніж 20% видів Червоної книги України, близько 7% Європейського Червоного списку та 65% видів, рідкісних для Закарпаття.
В основі «Притисянського» – виконання міжнародної, Рамсарської конвенції про охорону водно-болотних угідь і місць збереження міграції орнітофауни.
— Чому «Притисянський» — парк, а не заповідник?
— Більшість плутають поняття парк і заповідник. Саме слово «заповідник» одразу насторожує численними обмеженнями. А природні парки, відповідно до законодавства,
створюються перш за все для розвитку рекреаційно-туристичної індустрії. Тобто природу тут зберігатимемо не лише аби вона була, а щоб її могли бачити і розумно, ощадливо використовувати місцеві мешканці та численні відпочивальники. Адже туризм і рекреація передбачають розвиток рибальства, спортивного полювання, надання етно послуг, відродження місцевих, основаних на природних багатствах, народних ремесел.
«Притисянський» розміщено в переважно угорськомовному регіоні, надзвичайно багатому традиціями і звичаями. Збережена природа дасть змогу розвивати тут зелений туризм, садівництво, городництво.
Під час підготовки матеріалів на створення парку, дуже багато хто хвилювався, що всюди з`являться паркани, місцеві жителі не зможуть ні по гриби ходити, ні сіно косити там, де звикли. Проте до складу парку не ввійшов жоден населений пункт, лише, і, підкреслю, фрагментарно, землі запасу в більшості райдержадміністрацій. Ніяких парканів не буде, з 10,6 тисяч гектарів, на яких розміститься парк, не вилучено жодного клаптика землі — лісові землі будуть і надалі у системі лісівників, а інші так і залишаться закріплені за територіальними громадами. Тому те ж косіння тільки заохочуватиметься, бо саме воно допомагає зберігати справжню лучно-трав`яну екосистему, боротися із задернінням, забур`яненням, не притаманними даній території чужими видами-загарбниками.
Єдине обмеження стосуватиметься виключно проведення рубок головного користування. «Атак» і «Боржава» стануть ядром збереження місцевих унікальних пралісів. Адже допустити, аби тут вирубували цінні дерева як у безконтрольні 90-ті, просто не маємо права.
Також статус природоохоронного об`єкту дасть можливість не допустити хаотичних розробок, забудови, які, наприклад, свого часу вкрили територію довкола Солотвинських озер.
— А чому такому важливому об`єкту надали статус регіонального?
— Тому що це найбільш оптимальна і гнучка модель, не заангажована обмеженнями. Зараз у державі загалом взято курс на впровадження більш широких повноважень місцевого самоврядування.
Візьмемо наш національний природний парк ,,Синевир” чи біосферний заповідник. Кошти ці об`єкти отримують виключно з Держбюджету, зрозуміло, що їх тепер не має. Отже, у створенні парку «Притисянський», особливо зараз, у період кризи, держава не зможе нам допомогти. А як місцевий об`єкт він буде фінансуватися з обласного бюджету, за кошти з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища. Ми знаходимось на кордоні з Європейським Союзом і маємо змогу співпрацювати з донорськими організаціями, залучати інвестиційні кошти у рамках різних проектів. До того ж «Притисянський» у біогеографічному плані схожий із вже діючими природоохоронними об`єктами Угорщини та Словаччини і на перспективу буде складати один міжнародний природоохоронний комплекс. Фонд Дикої Природи (WWF) готовий надати нам фінансову підтримку у Проекті організації території, але рішення зі створення «Притисянського» досить довго відкладалося депутатами. Переговори вже відновлено.
— Тепер усі формальності вже позаду, депутати дали парку «путівку в життя». Що далі?
— Найбільша і найгрунтовніша робота, до того ж у різних напрямках, саме тепер і починається. Парк створено обласною радою, отже делеговані функції з охорони природи належать обласній державній адміністрації, а безпосереднім координатором буде наше управління. Найперше, що ми повинні зробити – провести роботи з винесення об`єкта в натуру і виготовити проект організації території. Це величезна робота, розрахована аж до 2011 року. За цей час науковці визначаться, які саме – першочергові і на довгостроковий період, потрібно запровадити природоохоронні заходи.
Водночас буде розроблено проект розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури парку і почнеться його реалізація. Уже є інвестори, які, наприклад, хочуть започаткувати розведення буйволів. Усе більше гостей, сподіваємось, збиратимуть започатковані останнім часом місцеві фестивалі – ягід, леквару тощо. Туристи принесуть в цей, більшістю депресивний регіон, гроші, які і будуть вкладатися в туристичний благоустрій і охорону природи.
Зараз модно говорити, що ми живемо у борг перед нащадками. А іншої ефективної системи, крім створення заповідного об`єкту, аби зберегти природні багатства для майбутніх поколінь, тобто працювати на віддачу наших боргів нащадкам, наразі не існує.
