У серпні 2012 р. ЛОГО «Львівський прес-клуб», керуючись законом «Про доступ до публічної інформації,» надіслав два запити до ЛМКП «Львівводоканал» щодо підприємств, із якими Водоканал уклав договори про прийняття в каналізаційну мережу міста і додаткове очищення наднормативно забруднених стічних вод, які об’єми цих стоків і скільки коштує таке доочищення.
ЛМКП «Львівводоканал» відмовився надати відповідь бодай на одне із поставлених запитань, і мотивував свою відповідь тим, що не є суб’єктом владних повноважень і не зобов’язаний оприлюднювати інформацію. Крім того, повідомив, що інформація, пов’язана із укладеними договорами про приймання наднормативно забруднених стічних вод, є конфіденційною.
Така відповідь/відмова надати запитувану інформацію Водоканалом є незаконною, і порушує вимоги чинного законодавства України про вільний доступ до екологічної інформації та законодавства в сфері публічної інформації.
Перш за все, не лише на СВП покладений обов’язок з надання інформації. Вже на рівні Конституції України закріплена заборона будь-кому (не лише суб’єктам владних повноважень) засекречувати екологічну інформацію. Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» такий обов’язок покладений і на підприємства, установи, організації, що здійснюють вплив на довкілля, незалежно від форми власності. Оргуською конвенцією, яка є частиною національного законодавства України, такий обов’язок покладений на будь-яку фізичну чи юридичну особу, на яку покладено виконання державних обов’язків чи функцій, або які надають населенню послуги, що мають відношення до навколишнього середовища, під наглядом органу публічної влади.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад і є їхнім власним (самоврядним) повноваженням. Це повноваження ЛМР здійснює через заснованим нею на власності територіальної громади міста Львова комунальне підприємство Львівводоканал, яке є їй підпорядковане, підзвітне та підконтрольне.
Таким чином, дане підприємство підпадає під дію вимог і ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» і Оргуської конвенції, в частині обов’язку із надання екологічної інформації за запитом.
Більше того, у травні 2011 року вступив в дію новий Закон України «Про доступ до публічної інформації». Цей закон покликаний забезпечити прозорість і відкритість публічної влади і для цього передбачає механізм реалізації права кожного на доступ до інформації.
Цей закон також не обмежується виключно суб’єктами владних повноважень. Розпорядниками інформації в розумінні цього закону є також особи, які виконують делеговані повноваження публічної влади, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг. Саме такі послуги на основі делегованих повноважень ЛМР і здійснює Львівводоканал. Більше того, Закон України «Про доступ до публічної інфомації» розвиває положення ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки до розпорядників інформації прирівнює усіх суб’єктів господарювання, які володіють екологічною інформацією, тобто поширює встановлений ним простий механізм «надіслання запиту та надання відповіді» на правовідносини між суспільством і приватними господарями, чия діяльність тим чи іншим чином впливає на довкілля, у якому ми живемо.
МБО «Екологія – Право – Людина» (ЕПЛ) виграла в суді не одну справу з приводу екологічної інформації. У 2001 ЕПЛ оскаржила відмову ДКП «Бродиводоканал», і суд, розглянувши справу і оцінивши чинне законодавство визнав, що Бродиводоканал був зобов’язаним надати відповідь на запит ЕПЛ і, відповідно, його відмова це зробити була незаконною.
30 серпня 2012 року Львівський господарський суд, розглядаючи справу за нашим позовом про оскарження відмови у наданні інформації до приватного підприємства, підтвердив поширення ЗУ «Про доступ до публічної інформації» на спірні правовідносини і зобов’язав підприємство надати ЕПЛ запитувану екологічну інформацію.
