Післямова до міжнародного семінару
На міжнародному семінарі «Правова кваліфікація злочинів проти довкілля: об’єднуємо зусилля на національному та міжнародному рівнях» обговорювались питання щодо боротьби з екологічними кримінальними правопорушеннями та проблеми, з якими стикаються країна та міжнародне співтовариство. Нагадаємо, захід відбувся 26 жовтня 2023 р. у Києві. (Першу публікацію про захід дивіться тут). Учасники заходу, серед яких були національні та міжнародні фахівці, науковці та практики у сфері права, поділилися численними інсайдами та думками, що стосуються оцінки та притягнення до відповідальності осіб, які порушують екологічні норми.
Наприклад, Олег Бондаренко, голова комітету ВРУ з питань екологічної політики підкреслив, що склади кримінальних правопорушень проти довкілля потребують серйозного переосмислення та реформування. Такі правопорушення вимагають відповідності найвищим стандартам і мають включати суворіші санкції.
Ширлін Чін, член комісії з екологічного права Міжнародного союзу охорони природи, на семінарі описала кроки впровадження криміналізації злочину агресії в Римському Статуті, вказавши, що цей процес зайняв 20 років. Робоча група, яка працювала над формулюванням злочину агресії, витратила приблизно 6 років, перш ніж змогла публічно продемонструвати варіант тексту відповідної статті, і навіть такий варіант вимагав постійних компромісів.
Одним із головних недоліків застосування приписів міжнародного права, що був відзначений, полягає в тому, що держави можуть підписати договори та криміналізувати певні діяння, але водночас приймати приписи, які надають можливість ухилятися від відповідальності. На жаль, за подібних умов часто виникають сумніви стосовно ефективності міжнародних норм і механізмів контролю.
Із озвученого, важливою стала ідея формалізації екоциду як на основі звичаю, який базується на звичаєвому праві (яке ще потрібно сформувати в частині екоциду), адже це може сприяти більш ефективному вирішенню проблем у сфері охорони довкілля.
Директор ЕПЛ Олена Кравченко, у своєму вітальному слові насамперед звернула увагу, що докази злочинів проти довкілля мають бути належними і допустимими. За її словами, перед юристами стоїть завдання правильно тлумачити численні факти тотального нищення тваринного і рослинного світу. Крім того, наголосила Олена Кравченко, потрібні чіткі визначення, яких дуже бракує в законодавстві, наприклад, що таке довготривале відновлення, скільки воно може тривати 3 роки, 10, 50 років? Також вона звернула увагу, що нищення довкілля під час війни це одне, а інше – нищення довкілля українцями на різних рівнях і різними суб’єктами. Як приклад вона навела плани ділків знищити унікальні Боржавський та Свидовецький гірські масиви на Закарпатті.
Воутер Вінінг, співзасновник Інституту екологічної безпеки, серед іншого, озвучив дуже важливу для загального розуміння думку про те, що у росії існуюче законодавство і те, як диктаторський режим це законодавство застосовує є дуже різними, часом діаметрально протилежними явищами. Стосується це і кримінальних правопорушень проти довкілля. Експерт також наголосив на тому, що формулювання воєнного злочину проти довкілля, визначене статтею 8.2.b.2 Римського Статуту, дуже складне у застосуванні, а у міжнародному співтоваристві панує думка про низькі доказові можливості в цій частині. Проте, Україна є лідером на шляху до формування належної практики застосування даної норми, а світова спільнота має підтримати нашу державу на цьому шляху.
Юлія Овчинникова, народний депутат України, голова підгомітету зі збереження лісу і біорізноманіття, розповіла про роль ПАРЄ у просуванні питання екоциду. Народна депутатка наголосила, що приймаючи цілий ряд рішень в інтересах України, ПАРЄ продемонструвала свою дієздатність як міжнародного органу. Зараз ведеться активна робота та приймаються важливі рішення в рамках ПАРЄ з метою просування питання екоциду на міжнародному рівні.
Доктор юридичних наук, професор Борис Бабін вказав, що суттєвим аспектом може стати відмінність між визначенням екоциду за правом України і правом міжнародним. Цей розріз може виникнути через різницю у законодавчих підходах та визначеннях. Та важливою має бути усвідомлення того, що ця різниця є нормальною, оскільки різні країни можуть мати свої власні підходи до визначення та регулювання екоциду, а міжнародне право за своєю природою відрізняється від права національного. Головне, щоб усі ці підходи сприяли захисту природи та стали важливим кроком до створення стабільної та екологічно відповідальної політики майбутнього.
Андрій Андрушко, д. ю. н., професор Ужгородського національного університету, вказав, що з точки зору ефективності застосування і розуміння екоциду важливо відходити від антропоцентричних підходів та ставити в пріоритет захист довкілля. Професор нагадав, що Міжнародний кримінальний суд неодноразово зазнавав критики через те, що не розглядав справ про захист довкілля.
Представник Міністерства юстиції України, Павло Отенко, розповів про те, що процес компенсації завданої війною шкоди повинен бути орієнтованим на потерпілих. Такий віктимоцентричний підхід передбачає урахування інтересів як держави, так і фізичних осіб та юридичних осіб, які постраждали від екологічних порушень. Очікується, що перший квартал 2024 року стане початком приймання заяв від потерпілих сторін, які мають намір звернутися за компенсацією. Незважаючи на це, важливо відзначити, що автоматичної передачі даних з українських реєстрів в міжнародні реєстри не передбачено, що підкреслює важливість активної участі та ініціативи потерпілих осіб та організацій у процесі компенсації збитків.
За словами іншої спікерки, Інни Берднік з аналітичного відділу аналітичного Тренінгового центру прокурорів, нам потрібна чітка кваліфікація злочинів проти довкілля. Якщо в законі йдеться про масовість, чи масштабність наслідків, то потрібні чіткі дефініції до Кримінального кодексу, щоб прокурори могли належно працювати. Крім того, вона відзначила, що війна в Україні засвідчила неприпустимість декриміналіізації екоциду.
Думки та міркування кожного із доповідачів, учасників семінару стали важливим поштовхом для подальшого розвитку, удосконалення чинної правової системи України та вирішення ряду вкрай болючих питань для нашої держави. Ми щиро сподіваємось, що обмін думок, який мав місце в ході даного міжнародного семінару не припиниться і після його закінчення, а комунікація між органами влади, науковцями та громадянським суспільством тільки посилюватиметься.
Організатори семінару: Офіс Генерального прокурора України, Тренінговий центр прокурорів України, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, міжфракційне об’єднання Верховної Ради України «За довкілля, проти екоциду», Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина».
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
