24.11.2023
В рамках діяльності Робочої групи 3 «Довкілля, зміни клімату та енергетична безпека» Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства завершено реалізація спільної ініціативи «Оцінка впровадження екологічної політики в Україні», участь в якій взяли представники низки громадських організацій, зокрема Національного екологічного центру України, РАЦ «Суспільство і Довкілля», МБО «Екологія-Право-Людина», МБО ІЦ «Зелене досьє».
Метою ініціативи була оцінка стану екологічної політики України в світлі підготовки до початку переговорів про членство в ЄС за Главою 27 «Довкілля та зміна клімату». Представниками громадськості проведено дослідження ефективності екологічної та кліматичної політики в Україні в контексті зеленої відбудови та руху України до членства в ЄС. Результати дослідження, а також рекомендації щодо необхідних змін в політиках, висвітлені у аналітичному документі «Оцінка впровадження екологічної політики в Україні», який був презентований 16 жовтня в рамкам публічної дискусії. Захід проходив онлайн, із трансляцією в соціальних мережах.
Публічна дискусія зібрала та об’єднала представників громадянського суспільства, Верховної Ради України, а саме Комітету з питань екологічної політики та природокористування, виконавчої влади, Делегації Європейського Союзу в Україні, експертного середовища.
Модератор дискусії, голова Національного екологічного центру України та національний координатор УНП ФГС СхП, Руслан Гаврилюк відкриваючи захід відзначив, що подальший прогрес України на шляху до членства в ЄС залежить від виконання поставлених Єврокомісією умов та досягнення конкретних результатів в тому числі в довкіллєвій сфері. Розпочатий Міндовкілля селфскрініг та інформація про необхідність оцінки імплементації 1637 актів права ЄС, засвідчує масштабність завдань, що постали перед країною та необхідність принципових змін усталених традицій формування національних політик в сфері довкілля та клімату та врахування їх крос-секторальності. Оцінка впровадження екологічної політики, виконана РГ3 УНП ФГС СхП, мала на меті визначити системні проблем екологічної політики, які ставлять під загрозу європейські реформи та успішність поступу до членства в ЄС, і запропонувати рішення з їх подолання.
Незалежний експерт та ключовий автор дослідження Ганна Голубовська-Онісімова, представляючи аналітичний документ охарактеризувала 5 встановлених системних проблем, що загострилися під час повномасштабної війни:
Довкілля та екологічна політика здебільшого полишаються другорядними та незначно інтегрованими до планів розвитку секторів економіки та регіональної політики попри вимоги членства в ЄС та наочні масштабні руйнування довкілля внаслідок війни.
Відсутня (або фрагментована) сучасна методична та технічна база для вимірювання стану довкілля та оцінки його змін унеможливлює аналіз ефективності екологічної політики в цілому, а також, ставить під сумнів реальність визнання міжнародною спільнотою екологічних збитків та відшкодування їх країною-агресором.
Відомча система Міндовкілля непідзвітна суспільству, та і взагалі демонструє відсутність стратегічної звітності щодо впровадження екологічної політики, практично ігнорує принципи НЕВ (прозорість, участь громадськості, підзвітність, ефективність та узгодженість політики).
Поглиблюється інституційна неспроможність щодо здійснення послідовної політики в координований спосіб в умовах кандидатства в члени ЄС.
Екологічні податки та збори обслуговують бюджет, а не досягнення цілей екологічної політики, часті випадки нецільового використання, каталізовані непрозорим формуванням, сигналізують про неготовність до викликів відбудови в жорстких умовах вступу до ЄС.
Від визнання зазначених проблем та їх системного вирішення багато в чому буде залежати майбутнє нашої держави, успішність та динаміка набуття членства у ЄС. Рекомендації громадянського суспільства полягають у усвідомленні проблем як викликів та впровадженні системних реформ:
Термінова реформа системи державного екологічного контролю, де новий орган підготує і подасть на фінансування донорів проєкти для створення належно атестованих вимірювальних лабораторій, випрацювання міжнародно визнаних методик визначення та відшкодування екологічної шкоди внаслідок військових дій агресора, підготовки звинувачувальної бази для міжнародних судів.
Зміна ставлення до стратегічних пріоритетів, перехід на загальновизнаний цикл державної політики, доброчесна організація формування, моніторингу та оцінки ефективності державної екологічної політики, усвідомлення і публічне визнання, що це і є головною функцією ЦОВВ Міндовкілля.
Започаткування прозорого, інклюзивного, системного і структурованого процесу з оцінки ефективності екологічної політики за участі усіх заінтересованих сторін, насамперед ОГС. Визнання ОГС незалежними і рівними партнерами, а не другорядними виконавцями обов’язків держслужбовців. Першим питанням порядку денного такого процесу мусить стати питання підготовки звіту про ефективність екологічної політики.
У консультаціях з громадськістю необхідно розробити, прийняти і почати впроваджувати план державної екологічної інституційної реформи.
У консультаціях з громадськістю необхідно розробити, прийняти і почати впроваджувати план реформи державних екологічних фінансів, яка включатиме утворення окремої юридичної особи — Державного екологічного фонду.
Доповнюючи результати дослідження, співавтори наголосили на найбільш болючих аспектах визначених системних проблем.
Співавтори дослідження підкреслили окремі критичні моменти виявлені при впровадженні ініціативи. Тамара Малькова, БФ ІЦ «Зелене досьє», відмітила занепокоєння громадськості щодо слабкого впливу профільного Міністерства в інтеграції екологічних та кліматичних питань в загальну політику держави. Олена Кравченко, МБО «Екологія. Право. Людина», наголосила, що протягом 3-х останніх років жодної серйозної реформи в сфері довкілля та клімату не відбулося. Навпроти відбувається відкат в окремих реформах. Зокрема, щодо прозорості видобувної галузі. Увага Уряду приділяється окремим напрямам (критичні мінерали, зелена металургія), але наскрізність довкіллєвої політики не забезпечується. Доступ до реєстрів в сфері довкілля залишається закритим для громадськості. Еколого-економічна методика обрахунку впливу на довкілля ООН, на жаль, не проаналізована з огляду можливості застосування в Україні. Наталія Андрусевич, РАЦ «Суспільство і довкілля», координатор РГ3 Української національної платформи ФГС СхП, відмітила обсяг завдань в сфері довкілля та клімату у зв’язку з набуттям статусу кандидата у члени ЄС, а також готовність екологічної громадськості допомагати владі їх вирішувати, допомагати експертно. Міністерство також варто використати теперішній момент для отримання підтримки європейських партнерів у посиленні інституційної спроможності, розробки відповідної дорожньої карти.
Олег Бондаренко, народний депутат, голова Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України
Олег Бондаренко, народний депутат, голова Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України, відзначив важливість громадського сектору, який в екологічній сфері є одним з найбільш професійним і впливовим. Довкілля та екологічна політика на думку, Олега Бондаренка, досі залишаються другорядними в нашій країні. Останні роки були ризики втрати часткової чи навіть повної інституціональності Міндовкілля. Хоча зберегти міністерство вдалося, проте його роль не була посилена. Це ускладнює і процес реформування законодавства в сфері довкілля. Комітет екополітики змушений інколи вдаватися до парламентського контролю, що було зокрема зроблено з ініціативою Уряду щодо відбудови Каховської ГЕС. В сфері оцінювання шкоди війни на довкілля, зокрема в частині розробки методик оцінювання, які будуть базисом звернень України до судів, ми заслуговуємо на одиницю. Надані до міжнародних судів розрахунки відшкодування від нарахованих збитків, усі нараховані державою мільярди, залишаться без врахування без надійної доказової бази. Необхідно переглянути усі методики, потрібно забезпечити верифікацію даних. Міністерство залишається не спроможним за цим напрямом. Проекти технічної допомоги, до яких має доступ Міндовкілля, не завжди ефективно використовуються для розробки законодавства, підзаконних актів, аналітики. Це не сприяє ефективній співпраці міністерства з громадськістю. Громадська рада при міністерстві не є репрезентативною відносно громадського сектору в цій сфері, знаходиться під впливом бізнесу. Громадськість маж переформатувати громадську раду і почати ефективно співпрацювати з міністерством. Звітність Міндовкілля непритаманна державним інституціям, так само як і прозорість. Комітет екополітики ВРУ готовий до співпраці з громадськістю для посилення Міндовкілля. Створення екологічного фонду пов’язано з необхідністю реформування всіє екологічної політики, потребує реформування системи оподаткування екологічними податками.
Ольга Сімак, представниця Делегації ЄС в Україні, наголосила на важливості виконання взятих зобов’язань Україною. Екологічне законодавство має стати базою зеленого відновлення, врахування довкіллєвої і кліматичної складової. Делегація підтримує важливість діалогу Уряду з громадськістю, цінує внесок громадськості та, зокрема, підготовку даного аналітичного документу, який має бути корисним Міністерству та Уряду.
Учасники дискусії відмітили необхідність подальшої адвокації підготовленого аналітичного документу та його ширшого обговорення.
Захід став підсумковим в реалізації ініціативи «Оцінка впровадження екологічної політики в Україні», що виконувалась в рамках проєкту Підтримка діяльності Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства 2021-2023 рр.», який реалізує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Відеозапис публічної дискусії «Оцінка впровадження екологічної політики в Україні», 16.10.2023
Завантажити аналітичний документ Оцінка впровадження екологічної політики в Україні / Ганна Голубовська-Онісімова, Руслан Гаврилюк, Наталія Андрусевич, Олена Кравченко, Тамара Малькова ; Українська національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. — Київ, 2023. — 32 с.
|  |  |
|
