Охорона боліт. Досвід Європи та Білорусі. Уроки та рекомендації для України

Павло Савчук,

волонтер ЕПЛ, студент онлайн курсу з міжнародного екологічного права та управління

І. Вступ

З огляду на світові екологічні проблеми, пов`язані з глобальними змінами клімату і збереженням біорізноманіття, вагоме значення для забезпечення екобезпеки і збалансованого розвитку довкілля України має збереження водно-болотних, торфових екосистем. Болота – важливий гідрологічний і кліматичний регулятор, осередок депонування парникових газів через акумуляцію вуглецю, зона поширення багатьох рідкісних і цінних видів рослин. У контексті змін клімату та збереження біорізноманіття, тема охорони торфовищ виглядає більш глобально, ніж може здаватись на перший погляд – торфовища накопичують і зберігають атмосферний вуглець тисячі років.

Після масштабних осушувально-меліоративних заходів кінця ХХ століття, коли болота вважали непотрібними і навіть “шкідливими” природними утвореннями, після хижацького використання болотних ресурсів, яке спостерігається особливо в наші часи в Україні, охорона торфовищ має бути пріоритетною.

Торф, як губка, вбирає воду в кількості до 90% свого об’єму і більш ніж на половину складається з органічного вуглецю. Незважаючи на те, що торфовища займають всього 3 відсотки від загальної площі планети, вони вміщають в собі 30% всього вуглецю, накопиченого в грунтах (550 мільярдів тонн CO2) – удвічі більше, ніж всі ліси світу. Саме тому торфовища визнано найефективнішими наземними екосистемами для зберігання вуглецю.

При осушенні, рівень води в торфовищах штучно знижується, і це запускає процес розкладу органічної частини торфу за участі кисню. У міру висихання грунтів органіка виділяє поживні речовини, але потім грунт втрачає калій, а потім – фосфор, і починаються посухи. Внаслідок цього, торфовища перестають бути сховищем вуглецю  і перетворюються на потужне джерело його викидів у глобальному масштабі. Життя болота – це вода, і коли вона зникає, зникає і життя-біорізноманіття. Тому осушення цих земель не має сенсу в довгостроковій перспективі – це неймовірне марнотратство по відношенню до ресурсів нашої планети.

Продовження спалювання, деградації, осушення та експлуатації торфовищ чинить сильний негативний вплив на навколишнє середовище і несе в собі значні ризики, є “бомбою сповільненої дії” – величезною кількістю накопиченого вуглецю, що готова вивільнитися в атмосферу.

Болота працюють як фільтр, очищаючи численні і небезпечні забруднення, які потрапляють у поверхневі води із забруднених атмосферних опадів, грунтів, водозборів, промислових і побутових стоків. Значна частина чистої води в Дніпро надходить з Прип`яті, а в Прип`ять вода попадає з поліських боліт.

Економічна оцінка водоочисної функції болотних екосистем визначається по їх здатності, що фільтрує, а це можна порівняти з фільтруючою здатністю промислової очисної установки. Верхові болота в порівнянні з іншими типами боліт володіють максимальною пропускною здатністю 685 м3 / добу / га, тобто лише 2 га верхового болота очищують стічні води еквівалентно одній промисловій очисній установці з пропускною спроможністю в 1500 м3 / добу, ціна якої в середньому досягає 50 000 USD, а термін служби – не менше 50 років. Для прикладу, площа перехідного Черемського болота в Черемському природному заповіднику у Волинській області – 1257 га. А загалом на території Волинської області зосереджено 1523 болота, які займають площу понад 114 тис. га.

Проблема осушення торфовищ також тісно пов’язана з проблемою зникнення малих і зниження водності середніх і великих річок.

Перезволожені та заболочені землі в Україні займають близько 5,4 млн. га, з яких осушено 3,3 млн. га . У Поліссі і західному регіоні України зосереджено 62 % меліоративного фонду та 71 % торфоболотних ґрунтів, а в окремих районах частка перезволожених угідь сягає 70-80 %. З 1 млн. га загальної площі торфоболотних ґрунтів України в Поліссі зосереджено майже 65 %. Нині в Україні площа вироблених торфовищ становить близько 100 тисяч га, а торфових згарищ — приблизно 3 тисячі га. І ті, й інші потребують ренатуралізації.

Болотні екосистеми дуже чутливі до антропогенного впливу, будь-яке втручання в які може викликати незворотні порушення їх функціонування, а саме: добування торфу, оранка, осушення, і пожежі як наслідок. Природних боліт в непорушеному стані залишилося в світі надто мало, а процес відновлення проходить вкрай повільно, настільки повільно, що цей вид ресурсу відноситься до практично непоновлюваних. Пожежі на осушених торфовищах завдають більше шкоди організму людини, ніж 60 чи навіть 80 викурених сигарет в день.

Все це наводить на думку про те, що всі торфовища, які лишилися у природному стані мають бути віднесені до територій природно-заповідного фонду, а ті меліоровані, на яких лишились природні екосистеми – мають бути відновлені та обводнені. Обводнення осушених торфовищ є ефективним способом збереження біорізноманіття, водних ресурсів та відновлення їх здатності до накопичення вуглецю з атмосфери, а також припинення ними викидів СО₂ внаслідок мінералізації.

Для забезпечення збереження та відновлення рідкісних природних комплексів боліт потрібно формувати скоординовану єдину політику нашої країни на шляху до екологічно збалансованого розвитку та здійснення практичних кроків, адже торфовища – це сфера зіткнення екологічних і економічних інтересів. На довгострокову перспективу слід закладати механізми забезпечення сталої життєдіяльності місцевих громад, які на сьогодні залежать від функціонування торфовидобувних підприємств, розуміючи, що торф є практично вичерпним ресурсом, після відпрацювання якого, за інших незмінних факторів, соціально-економічні проблеми залишаться, а екологічні – можуть загостритися.  Доцільність збереження торфовидобувної галузі і зростання торфовидобутку повинні бути переосмислені з точки зору сталого розвитку та цінності торфовищ, їх можливості надавати свої численні і важливі екосистемні послуги.

Для визначення шляхів раціонального використання, відновлення і оптимізації цих унікальних екосистем повинен передувати їх облік та диференціація, а згодом – створення менеджмент-планів. Очевидною є необхідність розробки єдиної стратегії використання болотних екосистем, які є не лише об’єктами землекористування і джерелами органічної сировини, але й унікальними природними утвореннями, що виконують важливі біосферні функції. І правила взаємовідносин з болотами повинні бути прописані на законодавчому рівні.

Якщо поглянути на весь той збиток, що завдано по цілому світу внаслідок знищення боліт, і на те, як небагато залишилося цих чудових екосистем, напрошується висновок про необхідність всесвітньої заборони на подальше знищення торфовищ, які поки ще перебувають в близькому до природного стані.

ІІ. Іноземний досвід у сфері охорони та збереження торфовищ

У багатьох зарубіжних країн вже є досвід в сфері охорони боліт. Наприклад, в Європейському союзі існує мережа охоронних ділянок рідкісних видів і біотопів, що знаходяться під загрозою зникнення, заснована на базі Пташиною та Оселищної директив – Natura 2000. Членами Європейського союзу було проаналізовано не тільки екологічний стан кожного охоронюваного природного об’єкта, а й його прямий внесок в розвиток місцевого, регіонального та глобального рівня екологічної мережі. Natura 2000 допомагає вирішувати питання оптимізації природоохоронного законодавства, сільського та лісового господарства ЄС, впливу кліматичного законодавства на торфовища, схемами просування відновлюваної енергії з біомаси, політикою регіонального та сільського розвитку. Використання ресурсів торфовищ в Європі регулюється нормативними актами і програмами Європейського Союзу в галузі навколишнього середовища і сільського господарства.

Існує звіт Conserving mires in The European Union, розроблений в рамках проектів LIFE-Nature mires, який містить в собі всю актуальну інформацію про водно-болотні угіддя країн ЄС: природоохоронне законодавство, основні тенденції в сфері охорони боліт, загальну інформацію про болота, а також розглядає питання відновлення і ефективного управління водно-болотними угіддями. Також в ЄС була розроблена карта боліт Європы, заснована на книзі «Болота и торфовища Європи», яка являє собою першу зведену карту всіх європейських боліт. У ній представлені оцінки площі торфовищ і боліт в кожній європейській країні як окремо, так і для всього континенту. Все це хороші приклади, які можна впроваджувати і в Україні у контексті євроінтеграційних прагнень.

Слід взяти до уваги досвід у розробленому Європейською комісією документі «Дорожня карта до ефективної щодо ресурсів Європи» Roadmap to a resource Efficient Europe, COM (2011)571 та пов’язаному з ним Аналізі (Analysis associated with the Roadmap to a Resource Efficient Europe Part II (SEC(2011) 1067), де передбачається, що розвиток енергетичного сектору повинен здійснюватися, серед іншого, за умови збереження торфовищ.
У Великобританії був розроблений кодекс торфовищ – Peatland Code, який є добровільним стандартом, що визначає скорочення викидів вуглекислого газу на відновлених торфовищах для того, щоб підприємства могли інвестувати в попередньо відібрані проекти з упевненістю, що їх кошти повертатимуть «чисті вигоди» від використання вуглецю. Це дозволяє виробництвам виконувати цілі корпоративної соціальної відповідальності. Розробка кодексу почалася у вересні 2013 року на базі експериментальних проектів по відновленню торфовищ на південному заході Англії, в Озерному краї і Уельсі, а також на базі деяких проектів в Шотландії в рамках державної політики відновлення боліт. Кодекс був випущений в листопаді 2015 року, остання оновлена версія  була опублікована в березні 2017 року.

Одним з перспективних напрямків у сфері менеджменту торфовищ, досвід якого було б незайвим перейняти і нашій країні, є політика Responsibly produced peat  – некомерційної організації, яка виступає за відповідальну сертифікацію торфодобувних підприємств ЄС. Така сертифікація гарантує відповідальність підприємств за використання, управління та відновлення торфовищ. На сьогоднішній день Рада Фонду видала RPP-сертифікат 29 компаніям, які відповідають стандартам відповідального виробництва торфу.

Важливо відзначити, що система сертифікації RPP не дозволяє добувати торф з районів з високою природоохоронною цінністю, а стимулює видобуток торфу з сильно деградованих земель з подальшим прийняттям відповідних заходів після їх використання.

Особлива ситуація в сфері державної охорони боліт склалася в Німеччині, де більше 95% природних боліт були осушені з метою розширення сільськогосподарських угідь. В останні роки важливість захисту боліт була визнана федеральними землями Німеччини, в зв’язку з чим було реалізовано більше десятка проектів по відновленню торфовищ. Конституція Німеччини не передбачає єдиної природоохоронної політики, тому всі шістнадцять федеральних земель мають свої власні політики з управління водно-болотними угіддями і їх охорони.

В Ірландії була прийнята національна стратегія по торфовищах –National peatlands Strategy, яка визначає основні напрямки в сфері менеджменту торфовищ і потенційні вигоди, які можна отримати від наявних ресурсів торфовищ в найближчі десятиліття.

Крім цього, в Ірландії існує некомерційна природоохоронна організація Irish Peatland Conservation Council (IPCC) (IPCC), створена в 1982 році для збереження та захисту ірландських боліт. Місія організації – забезпечити гармонійну взаємодію між державою, бізнесом, суспільством і болотами.

Цікавим є досвід Індонезії у сфері збереження торфовищ. В Індонезії 15 мільйонів гектарів торфовищ, і майже половину з них осушили. У 2016 році була заснована Служба по відновленню торф’яних боліт. Її мета полягає в тому, щоб до 2020 року відновити 2,5 мільйона гектарів боліт. За словами Діани Копанскі з Програми ООН з навколишнього середовища, крім того, що Індонезія прийняла ефективні закони на захист незайманих торфовищ, міністр навколишнього середовища рішуче застосовує ці закони. Професор Ханс Юстен з Грайфсвальдського центру по вивченню боліт охарактеризував плани Індонезії повторно заболотити два мільйони гектарів торфовищ як правильний орієнтир: «Німеччина і решта світу могли б у них повчитися».

Варто згадати Глобальну іниціативу по торф`яним болотам, очолювану Програмою ООН з навколишнього середовища і групою з понад 20 партнерів..які працюють разом у відповідних галузях знань для покращення збереження, відновлення та сталого управління торфовищами. Таким чином, Ініціатива сприяє досягненню декількох цілей сталого розвитку, в тому числі за рахунок скорочення викидів парникових газів, підтримки екосистемних послуг та забезпечення життєдіяльності завдяки покращенню адаптаційного потенціалу.

І ,насамкінець, глобальна угода – Рамсарська конвенція, метою якої є збереження та збалансоване використання водно-болотних екосистем, цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування людини. Конвенція містить законодавчі норми щодо збереження водно-болотних угідь. Конвенцію підписали 156 країн — Договірних сторін Конвенції ( серед них – Україна)

ІІІ. Білоруський закон «Про охорону і використання торфовищ» – позитивні сторони

В Білорусі тривалий час поводження з болотами було неврегульовані законодавчо, був відсутній цілісний підхід до територій, через що болотні екосистеми часто регулювались різними відомствами. Одні болота осушувалися для видобутку торфу або поліпшення росту лісу, інші використовувалися в сільському господарстві, треті отримали природоохоронний статус і стали недоторканними. Відсутність в Білорусі єдиного нормативного правового акту, який дозволив би комплексно регулювати всі питання, пов’язані з охороною і раціональним використанням боліт, змусила прийняти низку рішень.

Передісторія питання така: у 1950-ті роки для торф’яної промисловості було розроблено кілька кадастрових довідників торф’яних родовищ і ресурсів; у 1990 році Рада міністрів затвердила Схему раціонального використання та охорони торф’яних ресурсів, яка діяла до 2010 року. На цей період це був єдиний нормативний документ, який регулював відносини між відомствами, але стосувався він здебільшого саме торфорозробки і лише частково охорони та відновлення боліт.

У 2016 році в Білорусі прийняли «Стратегію з охорони і сталого розвитку боліт і торфовищ». 31 грудня 2016 року було видано Указ Президента № 520, на підставі якого почалася підготовка проекту Закону «Про охорону і використання боліт (торфовищ)». Ініціатором підготовки проекту Закону став Національний центр законодавства і правових досліджень Білорусі. Потім за підтримки проекту ПРООН / ГЕФ «Ветландс» для розробки концепції, яка враховувала положення вищезгаданої «Стратегії з охорони і сталого розвитку боліт і торфовищ» та практику застосування існуючих правових норм в цій сфері, створили робочу групу з представників наукових установ, державних відомств і природоохоронних громадських організацій, зокрема, АПБ (Ахова птушак Бацькаўшчыны) та ГО «Багна», що для Білорусі нетипово.

У 2018 році розроблено проект закону, який спрямований на виконання Цілі сталого розвитку 15 «Захист і відновлення екосистем суші і сприяння їх раціональному використанню, боротьба з опустелюванням, повернення назад процесу деградації земель і припинення процесу втрати біорізноманіття», закріпленої в резолюції і прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 25 вересня 2015 року.

І як результат, у грудні 2019 року в Білорусі було прийнято Закон «Про охорону і використання торфовищ» . Він вступає в силу в наступному порядку: статті 1-43 – через рік після офіційного опублікування цього закону; інші положення – відразу після офіційного опублікування документа. Цей Закон встановлює правові основи охорони торфовищ, раціонального (сталого) використання їх ресурсів і спрямований на збереження боліт, збереження, відновлення біосферних функцій боліт, задоволення економічних та інших потреб в цих ресурсах нинішнього і майбутніх поколінь, а також на реалізацію прав громадян на сприятливе навколишнє середу і природокористування, міжнародних договорів Республіки Білорусь в цій області.

Зокрема, законопроектом визначаються:

• компетенція державних органів у сфері охорони і використання торфовищ;

• порядок розробки схеми розподілу торфовищ за напрямками використання;

• порядок встановлення меж торфовищ, питання ведення їх обліку ;

• режим охорони і використання природних боліт, порядок управління ними;

• конкретні вимоги щодо раціонального використання осушених торфовищ при здійсненні господарської діяльності (сільське господарство, лісове господарство, видобуток торфу і т.д.);

• вимоги щодо охорони і використання торфовищ при господарстві плантації вирощуванні рослин (включаючи «Палудікультуру»  а також при рубках і косінні болотної рослинності з метою збереження природних боліт або отримання рослинної біомаси);

• порядок екологічної реабілітації торфовищ;

• питання наукового забезпечення в галузі охорони і використання торфовищ, їх інвентаризації, моніторингу та інші питання.

У законі прописаний порядок з екологічної реабілітації осушених торфовищ. Навіщо це потрібно? В кінці 1990-их-початку 2000-их на вироблених торфовищах почалися масові пожежі. При горінні з них виділяється велика кількість вуглекислого газу. Також CO2 виробляється і під час оранки порушеного торфовища в сільському господарстві. Для порівняння: щорічно білоруські осушені торфовища виділяють в атмосферу 16,7 млн тонн вуглекислого газу, в той час як збережені болота поглинають 0,9 млн тонн CO2.

На думку заступника начальника управління біологічного різноманіття Міністерства природних ресурсів Білорусі Андрія Кузьмича, в законі чітко прописані питання охорони кордонів, питання режиму боліт, заборони та обмеження щодо здійснення господарської діяльності. Він зазначив три основних аспекти, які закріплені цим законом: «Перше – збереження природних боліт. Звичайно, Мінприроди зацікавлене більше в охороні природних незайманих боліт, яких у нас залишилося не так вже й багато – лише одна третина від всіх торфовищ, які були спочатку. Друге – визначення вимог щодо здійснення господарської діяльності (сільське господарство, лісове господарство), щоб було менше негативного впливу на торфовища, болота. Третє – закон буде регулювати порядок реабілітації торфовищ: як і в якому порядку відновлювати торфовища. Чітко визначено, що видобуток торфу може здійснюватися тільки на тих торфовищах, які включені в розроблюваний фонд».

«Одна з найсильніших сторін – встановлення єдиного для всіх природних боліт і прилеглих до них гідрологічних буферних зон режиму, який закріплений в законі. Він забороняє там багато чого, в тому числі видобуток торфу, – говорить Андрій Кузьмич. – Наприклад, якщо для такої правової категорії, як типові і рідкісні природні біотопи і ландшафти, режим визначається рішенням місцевих органів влади, то тут – вищим законодавчим актом. В законі за встановлення меж природних боліт і гідрологічних буферних зон відповідають облвиконкоми, а за розробку проектів їх відведення – наукові установи. Нарешті болота на рівні держави вважають надбанням країни, яке не може бути просто так віддано в користування, і обов’язковим є проведення ОВД (Оцінка впливу на довкілля) та Державної екологічної експертизи при відведенні болота під торфорозробки. При проведенні ОВД потрібно проводити і громадські обговорення – це важливо для участі громадськості в прийнятті екологічно значимих рішень».

В даний час приблизно 2/3 боліт в Білорусі мають режим особливої або спеціальної охорони. А потрібно встановити такий режим для всіх природних водно-болотних угідь. І прийняття Закону «Про охорону і використання торфовищ» є одним з найважливіших кроків для досягнення цієї мети.

– Головне досягнення закону – недоторканність природних боліт. Тепер будь-яка господарська діяльність, будь-то видобуток торфу або використання для лісового та сільського господарства, може вестися тільки на порушених торфовищах, – зазначає гідролог і одна з авторів Стратегії щодо збереження та раціонального (сталого) використання торфовищ Ніна Тановицька.

Раніше у різних відомств не було єдиного розуміння терміна болота – деякі установи оперували виключно поняттям «торф’яне родовище». У законі прописано, що таке болото і які бувають типи боліт, дані наукові визначення цих екосистем і їх видів. Автори закону привели в порядок термінологію: в сільському господарстві закріплений термін «осушені землі з торф’яними грунтами». Для природних боліт використовується термін «болота». Для видобутку торфу узаконений термін «торф’яне родовище», що має на увазі наявність корисних копалин. «Торфовище» об’єднує ці три поняття і відповідає слову «peatlands», як прийнято в усьому світі. Так білоруське наукове і громадянське суспільство зможе говорити на одній мові з європейською спільнотою в темі охорони боліт і імплементувати їх досвід на своєму рівні, а також розбирати кейси, пов’язані з управлінням водно-болотними угіддями в Білорусі.

Порядок оцінки порушеності боліт буде встановлюватись НАН Білорусі згідно статті 19 цього Закону. Стаття 37 описує механізм обліку та реєстру торфовищ, а стаття 38 стосується інвентаризації, на основі якої будуть уточнюватися дані в реєстрі торфовищ. Інвентаризація проводитиметься не рідше одного разу в 10 років. Положення про інвентаризацію, яке зараз в процесі опрацювання, буде затверджуватись Радою Міністрів Білорусі. При проведенні інвентаризації буде визначатись чи порушене болото, чи природне. По попереднім обговоренням, інвентаризація торфовищ, найімовірніше, буде забезпечуватися НАН Білорусі або за їх участю. На даний момент проведена часткова інвентаризація торфовищ на основі якої розроблена база даних http://peatlands.by/ . Згодом експерти перерахують і складуть повний список усіх торфовищ. Це буде електронна база даних, куди надходитиме інформація про всі торфовища Білорусі : їх межі, площі, запаси ресурсів, види боліт, категорії торфовищ, напрямок використання.

Олександр Козулін, завідувач сектором міжнародного співробітництва та супроводу природоохоронних конвенцій Науково-практичного центру з біоресурсів НАН Білорусі, науковий координатор проекту ПРООН / ГЕФ «Ветландс», зауважує: – На останньому узгодженні Закону ми розглянули питання про можливість використання на болотах спеціалізованого транспорту. Про це просили ті, хто веде там лісове і мисливське господарство. Раніше будь-який транспорт на болотах був заборонений, крім техніки МНС і військових. Ми пішли на це, природно, за умови, що транспорт повинен бути спеціалізованим, що не порушує режим болота. Друга зміна стосувалося заборони видобутку корисних копалин. Після дискусії дозволили вишукування золота і нафти, крім торфу. Його не можна. Третя поправка – капітальне будівництво. Було прохання дозволити його на болоті. Ми пішли на компромісний варіант: дозволяємо будувати, але тільки для здійснення діяльності, пов’язаної з екологічною, і без осушення, тобто будівництво на палях або ще якось. Це означає, що ніхто нічого на болотах зводити не буде.

Олександр Козулін зауважує, що багато критеріїв, які раніше не могли визначити – наприклад, якесь конкретне болото потрібно осушити чи ні – тепер чітко прописані.

«Буде узаконено правила поведінки на болотах, правила збирання журавлини, припиняться гонки по болотах на високопрохідних позашляховиках. Чітко прописано, що природні болота більше осушуватися не будуть. І це головне досягнення цього закону. Те, що збереглося в природному стані, має так і зберігатися. А там, де реально болота порушені, осушені, розрісся ліс, і відновити болото нереально – там можна добувати торф. Чому ні? Інакше доля таких осушених боліт, які не можна відновити, одна – вони згорять. То краще там добути торф, а потім заболотити, ніж воно саме згорить», – пояснює фахівець з питань боліт Олександр Козулін.

В Законі враховано ряд пропозицій громадськості. Одна з них – врегулювати в законі питання вирощування на повторно заболочених територіях палудікультур – очерету та інших видів рослин з тим, щоб використовувати потім в господарській діяльності і як біомасу. Було включено і термін , і порядок здійснення цих робіт.

– Поява законопроекту – великий крок в охороні боліт, що ми вітаємо, – розповідає Ольга Каскевич, інженер-еколог ГО «Багна», яка брала участь в робочій групі. – Його появі передувала низка важких моментів, пов’язаних з осушенням боліт і суперечностями між декількома відомствами, які намагалися поділити болота: одні – щоб не віддати під розробку, інші – щоб добувати там торф. Роль ГО «Багна» в робочій групі полягала в тому, щоб проаналізувати міжнародний досвід і подивитися, яке законодавство в різних країнах було прийнято з охорони боліт. Ми робили таку аналітику для робочої групи, щоб зрозуміти, які існують світові тенденції і практичні законодавчі акти, які можна було б адаптувати для нашої країни. На жаль, було враховано мало коментарів з боку громадськості, і в законопроекті залишилися спірні моменти, які ми б хотіли розглянути ще раз. У будь-якому випадку, якщо закон ухвалять у другому читанні, це буде хороший досвід, приклад роботи з громадськістю та великий успіх для країни в охороні боліт.

Нині триває активна стадія розробки підзаконних актів і внесення поправок в уже існуючі з метою синхронізації законодавства, адже Закон вступає в чинність лише на початку 2021 року

Положення про порядок розробки і затвердження планів управління болотами стало наступним кроком після прийняття Закону №272-3 «Про охорону і використання торфовищ» і передбачене в статті 17. Там сказано, що «плани управління розробляються в разі необхідності вжити заходів для збереження боліт, відновлення їх біосферних функцій і раціонального (сталого) застосування їх ресурсів, екологічної реабілітації порушених торфовищ». Передбачається, що ці документи допоможуть захистити ті болота, які з якихось причин не мають охоронного статусу. Таких сьогодні приблизно третина з 863 000 га збережених в природному стані водно-болотних угідь Білорусі. Як вказує стаття 17 Закону про торфовища, Міністерство природних ресурсів і охорони навколишнього середовища на підставі пропозицій Національної академії наук Білорусі встановлює перелік водно-болотних угідь, для яких потрібні плани управління. Потім місцевий виконавчий і розпорядчий орган або визначена ним державна природоохоронна установа (якщо болото розташоване в межах ООПТ) ініціюють громадські слухання.

Згідно з проектом постанови, план управління болотом готує наукова організація. Наукове обгрунтування повинно містити максимально повну інформацію про болото: його реєстровий номер, тип, категорію, найменування, якщо є, місце розташування, дату і реєстраційний номер рішення обласного виконавчого комітету, на підставі яких затверджені межі і площа; вік торф’яних покладів, умови її залягання, рельєф, клімат, гідрологію, грунти; опис біологічного і ландшафтного різноманіття, включаючи види з Червоної книги і / або ті, що підпадають під дію міжнародних договорів, типові і рідкісні біотопи; відомості про склад порід, площі і стан лісових насаджень; оцінку ресурсного потенціалу природних об’єктів для визначення пріоритетів їх охорони і використання, в тому числі для туризму, збору, заготівлі дикорослих рослин; аналіз дотримання встановленого на болоті охоронного режиму, чинників шкідливого впливу, що існують і допустимих навантажень; оцінку природних і антропогенних процесів, заходів з охорони і використання даної території і т.д.

Окрім того, план управління болотом зобов’язаний включати цілі та завдання, період реалізації, заходи з інформування населення про межі і охоронний режим болота, а також докладні карт-схеми, де наведені категорії і види земель; відомості про лісові насадження із зазначенням лісництва, лісових кварталів і таксаційних виділів; екологічний стан водних об’єктів; ООПТ; екологічні стежки та обладнані майданчики відпочинку; місця збору рослин; ділянки, де буде відновлено гідрорежим; об’єкти моніторингу торфовищ та інше.

За попередньою оцінкою, в Білорусі приблизно 70 000 га боліт з порушеним гідрологічним режимом, для яких в першу чергу потрібні плани управління. Вони не є ООПТ, ніяк не охороняються і приведені в Схемі розподілення торфовищ по напрямкам використання до 2030 рокуа. Розробка управління болотами – тільки початок шляху. Настав час переглянути підходи при відновленні порушених торфовищ і залучати до цієї роботи місцеві органи влади, вважає Олександр Козулін. За останні 10 років в країні повторно заболочено понад 60 000 га вибулих з експлуатації торф’яних родовищ. Це лише 20% від усіх таких територій. Традиційно екологічну реабілітацію фінансують різні міжнародні проекти. Наприклад, «Ветландс», в рамках якого до 2022 року планується відновити 12 000 деградованих і неефективно осушених торф’яних площ і розробити довгострокові плани сталого використання для ще 260 000 га. Повторне заболочування вироблених торфовищ дозволить підняти рівень ґрунтових вод, збільшить площу водної поверхні, що буде сприяти випаровуванню і, як наслідок, відіб’ється на рівні опадів.

ІV. Критичні зауваження громадськості щодо закону «Про охорону і використання торфовищ

І хоча цей закон повинен дати всім природним і близьким до природних болотам право на існування і захистити їх від торфорозробки, утім, на думку громадськості та низки науковців в ньому є і приводи для занепокоєння та спірні моменти, які ставлять під сумнів дієвість закону. І хоч документ розробляли понад рік, в процесі роботи над законопроектом виявилося, що представників громадських організацій до робочої групи включили швидше для галочки. При цьому лобі з боку використання боліт в промисловості все ж було сильніше і відстоювати свою позицію екологам було складно. Зауваження, і пропозиції громадських організацій враховувалися недостатньо, або й не враховувалися зовсім. Всі спроби включити в Закон пункти, які могли б кардинально поліпшити ситуацію з торфовищами в Білорусі, були відхилені. Не враховано пропозицію заборонити оранки торфовищ, хоча це один з найгірших варіантів їх використання. Для прикладу, у Польщі подібне використання торфовищ заборонено. Відхилено пропозицію про заборону косіння на природних осокових болотах, що не заростають (очеретом, чагарником). Відхилено були і пропозиції включити в Закон критерії віднесення боліт до природоохоронного фонду .

Основою законопроекту стала Національна стратегія збереження та раціонального (сталого) використання торфовищ і Схема розподілу торфовищ за напрямками використання до 2030 року. Однак ця схема буде діяти протягом найближчих 10 років, що фактично відкладає рішення можливих конфліктних ситуацій на потім і фактично для боліт Білорусі новий Закон до 2030 року нічого не змінить , і буде лише красивою ширмою для демонстрації донорам. Пропозицією ГО «Багна» було спиратися на розроблений в 2013 році ТКП (технічний кодекс усталеної практики) і внести чіткі критерії з нього до Закону. За цими критеріями можна було б визначати, яке болото в який фонд має бути віднесено. Зараз в законопроекті цього немає. Стаття про видачу болота під торфорозробки дуже специфічна і детальна, а ось стаття про категорії і критерії охорони – дуже загальна, що також може викликати спірні моменти в майбутньому при дискусії про те, які болота до яких фондів відносити. Спиратися на ТКП в цьому випадку було б логічніше.

Яким же чином Закон заборонить видобуток торфу на всіх природних, непорушених болотах? Звернемося до Закону. Пункт 2 статті 23 «Напрями використання боліт (торфовищ) в господарській та іншій діяльності» дійсно говорить: природні болота повинні зберігатися в природному непорушеному стані. Однак, на жаль, на думку громадськості, в Законі не прописані реальні механізми, що забезпечують збереження боліт в природному непорушеному стані. Без чітко регламентованих механізмів, що забезпечують це збереження, подібні декларації не більше, ніж побажання. При цьому, тут же уточнюється, що допускається обмежене використання природних боліт для здійснення окремих видів господарської та іншої діяльності (екологічного туризму, збору, заготівлі дикорослих рослин і (або) їх частин, ведення мисливського господарства та полювання і ін.). В даному випадку насторожує формулювання «… допускається обмежене використання природних боліт для здійснення окремих видів господарської та іншої діяльності …». Безпосередньо в статті, як приклади вказані так звані «м’які» види діяльності. Однак фраза в кінці «… та інші види діяльності» дозволяє включити сюди все, що завгодно. А як показує практика, і будівництво каналів, і доріг через болото можна обґрунтувати, як види діяльності, що не заподіюють шкоди болотним екологічним системам. Яскраві тому приклади – нещодавні будівництва на Ольманах і Морочно (в Поліському лісгоспі, на кордоні Гомельської та Брестської областей ,в районі Ольманских боліт ввели в експлуатацію міст через річку Ствига, за яким вже пройшли перші лісовози. Пропускна спроможність мосту – 60 тонн).

Нижче пропоную переглянути критичні зауваження громадськості щодо Закону, деякі з них настільки критичні, що ставлять під сумнів можливість ефективного функціонування даного документа в цілому.

Насамперед, огляд зауважень голови Лісової робочої групи АПБ (Ахова птушак Бацькаўшчыны) Андрія Абрамчука.

Розпочнемо зі Статті 26, яка регламентує «Режим охорони та використання природних боліт і їх гідрологічних буферних зон». У цій статті прописані обмеження і заборони для природних боліт. У пункті 1 цієї статті вказується, що всі природні болота підлягають особливій і (або) спеціальній охороні відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього середовища та цим Законом. Однак, на думку Андрія Абрамчука, в законі немає порядку і механізмів надання болоту статусу «природного болота» або процедури забезпечення болоту особливої або спеціальної охорони (крім тих, які вже існують, відповідно до чинного законодавства). Закон визначає природні болота як «болота, які не порушені або незначно порушені господарською та іншою діяльністю, на яких не відбулися істотні зміни їх природного стану і які характеризуються наявністю процесів торфоутворення і торфонакопичення, зростаючою болотною рослинністю на площі не менше 70 відсотків від усієї площі болота, а також природним гідрологічним режимом ». Це означає, що наявність каналів на болоті, або осушення частини болота (тобто порушення природного гідрологічного режиму), не залежно від того, в якому стані знаходиться його не осушена частина, виключає це болото з природних боліт.

У Статті 3 «Основні принципи охорони та використання боліт (торфовищ)» вказується серед іншого, що видобуток торфу здійснюється тільки на порушених болотах. А стаття 23 «Розподіл боліт (торфовищ) за напрямками використання в господарській та іншій діяльності» дозволяє включати в розроблюваний фонд торф’яні родовища (їх ділянки) на порушених болотах.   Фактично, в розроблюваний фонд може бути включено будь-болото, де є хоча б один канал поблизу, або на частині якого є осушені землі або ведеться торфовидобуток.

Ще одна важлива Стаття 27 «Порядок встановлення та закріплення меж боліт (торфовищ), гідрологічних буферних зон природних боліт». У цій статті вказується що Межі боліт (торфовищ), гідрологічних буферних зон природних боліт встановлюються рішеннями обласних виконавчих комітетів за поданнями обласних комітетів природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, погодженим з Національною академією наук Білорусі. Отже, поки не прийнято рішення обласного виконавчого комітету, в якому вказані межі кожного конкретного болота, заборони і обмеження статті 30 не можна використовувати. А значить і ця стаття, як вважає експерт, при повній відсутності правозастосовчої практики по ній, не більше, ніж декларація.

Йдемо далі, в статті 30. Вимоги щодо охорони і використання торфовищ при видобутку торфу та інших корисних копалин, експерт пропонує чітко прописати, що «видобуток торфу може здійснюватися тільки на порушених болотах (торф’яних родовищах і / або ділянках), включених в розроблюваний фонд відповідно до схеми розподілу торфовищ за напрямками використання в господарської та іншої діяльності і додати наступний пункт «видобуток торфу на природних болотах заборонений». Адже основна проблема при використанні осушених торфовищ в тому, що значна їх частина, яка використовується в сільському господарстві, розорюється. На практиці це означає, що якщо болото включено в розроблюваний фонд відповідно до схеми розподілу торфовищ, значить на ньому можна вести видобуток торфу. Навіть якщо в розроблюваний фонд були включені повністю або частково природні болота. А в розроблюваний фонд таких боліт попало немало. В Законі прописано так : Видобуток торфу може здійснюватися на торф’яних родовищах (їх ділянках), включених в розроблюваний фонд відповідно до схеми розподілу торфовищ за напрямками використання в господарської та іншої діяльності.

У статті 31. Вимоги щодо охорони і використання торфовищ при веденні сільського господарства, в пункті про ведення сільського господарства на осушених землях з торф’яними грунтами, Андрій Абрамчук пропонує використовувати осушені землі з торф’яними грунтами тільки для вирощування багаторічних трав і випасу сільськогосподарських тварин. Андрій коментує, що така редакція фактично забороняє розорювання торфовищ і таким чином може кардинально змінити ситуацію з викидами СО2, реально зменшивши їх в рази.

В Законі стаття 31 прописана так: При веденні сільського господарства на осушених землях з торф’яними грунтами забезпечується: 1.1. використання осушених земель з торф’яними грунтами переважно для вирощування багаторічних трав і випасу сільськогосподарських тварин.

Саме в такій формі – «переважно», вельми неконкретної і невизначеною для вимоги Закону, що не дозволить в реальності щось кардинально змінити в існуючій практиці використання земель з торф’яними грунтами. Про заборону оранки торфовищ писали ще радянські вчені на зорі великомасштабної меліорації. Але тоді, як і зараз, до них не прислухалися. І тепер через 40-50 років існує сотні тисяч гектар деградованих земель колишніх осушених боліт – і пилові бурі на Поліссі. Норма, яка забороняє розорювання торфовищ, є в білоруському Законі про меліорацію, але вона не виконується. Тому невелика ймовірність того, що рекомендація нового закону буде належно виконуватися. Тому простим і логічним вирішенням даної проблеми була би заборона на розорювання осушених земель, або чітка вказівка на можливість використання осушених земель з торф’яними грунтами тільки для вирощування багаторічних трав і випасу сільськогосподарських тварин.

Дуже суперечливим, на думку Андрія Абрамчука є пункт 3.5 Статті 34.

Стаття 34. Вимоги щодо охорони і використання торфовищ при рубках, видаленні дерев і чагарників, косінні болотної рослинності з метою збереження природних боліт і (або) отримання рослинної біомаси

3.5. косіння болотної рослинності на природних болотах без деревно-чагарникової рослинності і очерету допускається не частіше одного разу на три роки, за винятком такого косіння, здійснюваного при виконанні науково-дослідних робіт.

По-перше, на думку експерта, цей пункт суперечить статті 3 того ж Закону, першому з основних принципів охорони і використання торфовищ – збереження природних боліт. Косіння боліт, і це науково доведений факт, порушує їх природність. В результаті косіння змінює мікрорельєф болота, спрощується видова структура флори, зменшується частка осок, зникають рідкісні види. І що найважливіше – інтенсифікується зростання чагарників.

Після косіння болото стає залежним від косіння і фактично перетворюється в сільгоспугіддя. Механічне косіння само по собі веде до зміни болотної рослинності, впливає на хімічні і фізичні властивості торфу (з усіма наслідками) і має застосовуватися з великою обережністю лише на порушених болотах. Про це можна почитати за посиланням Негативні наслідки косіння ратраком . Результати показали, що на територіях, де застосовувалася подібна техніка, значно зменшується висота купин і їх проективне покриття, мікрорельєф стає набагато більш вирівняним. Купини вдавлюються ратраком в торф. Але ж їх наявність і є одним з основних умов успішного гніздування очеретянки прудкої , особливо в місцях з нестабільним рівнем води. На викошених ратраком ділянках рідше зустрічаються охоронювані види рослин. Схожа картина спостерігається і на територіях, де ратрак пройшовся всього один раз, значить, позбутися «побічних» ефектів, зменшуючи частоту косіння, не вийде. Ефект зберігається як мінімум протягом п’яти років після одноразового проходження ратраком, хоч і він менш виражений, ніж на територіях, де щорічно проходить косіння. В Європі косіння обмежено застосовується зокрема для збереження очеретянки прудкої і допустимо тільки там, де болото реально заростає чагарниками і / або очеретом

Пропонована Абрамчуком редакція цієї статті:

Стаття 34. Вимоги щодо охорони і використання торфовищ при рубках, видаленні дерев і чагарників, косінні болотної рослинності з метою збереження природних боліт і (або) отримання рослинної біомаси

3.5. косіння болотної рослинності на природних болотах без деревно-чагарникової рослинності і очерету не допускається.

 Пропонована редакція, в тому числі, дозволить зберігати природні незаростаючі болота природними і не перетворити їх в болотні сільськогосподарські поля. Можливо доцільно зовсім виключити пункт 3.5 Закону

На думку Андрія Абрамчука, ключовою проблемною статтею цього Закону є все ж стаття 43 – Перехідні положення. А точніше пункт 3 цієї статті, який фактично відкладає вступ в силу цього закону на 10 років.

В Законі: Стаття 44. Перехідні положення

3. Стратегія збереження та раціонального (сталого) використання торфовищ і схема розподілу торфовищ за напрямками використання на період до 2030 року, затверджені до набрання чинності цим Законом, продовжують діяти до 31 грудня 2030 року і не підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Експерт пропонує протягом трьох років після вступу в силу закону переглянути і привести у відповідність з Законом Схему розподілу торфовищ і Стратегію раціонального (сталого) використання торфовищ. Адже ухвалення Закону стало можливим в результаті компромісу між природоохоронцями (з’явилася можливість виділяти буферні зони боліт) і господарниками. ЗАТ «Белтопенерго», якому підпорядковуються всі торфозаводи Білорусі, ще в 2015 році вибив собі під видобуток торфу ряд боліт, що і було закріплено у вищезгаданій Стратегії. Білоруські Міністри сільського господарства закривали очі на зникнення торф’яних грунтів в результаті оранки всупереч законодавству ще в радянські часи і зараз наполягли на своєму. Якщо до 2030 року Стратегія не переглядатиметься, то і не буде інвентаризації та перерозподілу боліт по фондам. А значить багато природних боліт можуть піти під ківш екскаватора. Якщо не буде інвентаризації, значить не буде створено і реєстр, не будуть визначені точні межі боліт, а значить і буферні зони встановити буде неможливо. У Законі не визначені терміни розробки підзаконних актів, без яких неможливо його реалізація. Ті болота, які віддані на заклання торфорозробникам так і залишаться в фонді розроблюваних боліт. А серед них не мало цінних з природоохоронної точки зору боліт, лише незначно порушених. Це, наприклад, верхові і перехідні болота Скурати, Чистець, Чортове-Трушевка, а також болото Бель і заплава річки Свядіца, заплава річки Чернець (ділянка болота Довгий), частина заплави Дітви (родовище Поречанське) і заплави пташиного (родовище Кобиличі) тощо.На думку Андрія Абрамчука, після уважного прочитання Закону залишається підсумувати, що сам по собі Закон не вносить ніяких нових реальних механізмів збереження боліт. Як і раніше, збереження природних боліт можливо тільки в межах ООПТ або через передачу під охорону рідкісних або типові біотопів і ландшафтів. Тому він пропонує таку редакцію статті 43:

Стаття 44. Перехідні положення

3. Протягом трьох років після набрання чинності цим Законом, Схема розподілу торфовищ за напрямками використання на період до 2030 року, затверджена Стратегією збереження і раціонального (сталого) використання торфовищ, повинна бути переглянута і приведена у відповідність із цим Законом.

Розглянемо зауваження Олександра Вінчевского, учасника робочої групи Охорона дикої природи Білорусі, орнітолога і директора ГО «Ахова птушак бацькаўшчини (АПБ). Частина його пропозицій та зауважень були враховані, а саме: поняття «Палудікультура» (яке являє собою нове прогресивне екологічне спрямування використання вироблених і повторно заболочених торфовищ в економіці); деякі зміни в статті 3, 22 (щодо виділення відновлених торфовища в окрему категорію); важливим зауваженням стала пропозиція внести в Закон заборону на використання гусеничної техніки на болотах, так як вона сильно порушує грунтовий покрив; однією з пропозицій експерта також стало внесення в Статтю 29 пункту про використання осушених земель з торф’яними грунтами виключно для вирощування багаторічних трав і випасу сільськогосподарських тварин. На думку Олександра Вінчевского, сільськогосподарські підприємства зобов’язані перейти на використання земель з торф’яними грунтами для вищевказаних цілей протягом 5 років. Вінчевський та Абрамчук одностайні в тому, що негативним моментом є те, що в Закон побоялися вносити радикальну охорону торфовищ.

Критичні зауваження Григорія Федорова, юриста ГО «Екодім»:

Спочатку в назві закону на першому місці згадувався термін «болота»: Закон «Про охорону і використання боліт (торфовищ)». У підсумковій версії залишився лише термін «торфовища», який тлумачиться в документі як торф’яне родовище, тобто місце видобутку торфу. Згідно цієї логіки предметом регулювання закону стали в першу чергу відносини по використанню торфовищ: розподіл їх по фондам, видобуток торфу, використання осушених земель з торф’яними грунтами для ведення сільського господарства і т.д. У статті 1 болотна екологічна система розуміється як природна екологічна система в межах болота. При цьому закон ставить знак рівності між термінами «болото» і «торфовище», а кордони торфовища визначаються виключно за нульовою глибиною залягання торфу. У статті 3 принцип збереження поширюється виключно на природні (непорушені) болота, тоді як для всіх інших торфовищ декларується принцип раціонального (сталого) використання їх ресурсів. Стаття 23 не передбачає беззастережної охорони рідкісних природних боліт. Допускається їх використання при здійсненні цілого ряду видів діяльності: ведення лісового господарства, екологічний туризм, збирання та заготівля дикоростучих рослин, сінокосіння, полювання, ведення рибальського господарства і т.д. Участь громадськості в прийнятті екологічно значимих рішень, пов’язаних з охороною та використанням торфовищ, згадується в декількох статтях нового Закону. Перш за все, це стаття 20. Основними формами участі громадськості є: громадські обговорення, громадська екологічна експертиза, участь в реалізації планів управління болотами. Відзначимо, що на практиці громадська екологічна експертиза здійсненна лише щодо проектів, які вимагають проведення оцінки впливу на довкілля. Наявність слів «переважно», «мінімізація» і їм подібних в нормах, що містять вимоги до охорони і використання торфовищ, в значній мірі нівелює обов’язковість даних вимог. Зокрема, мова йде про статтю 31.

Голова ГО «Багна» Костянтин Чикалов каже, що її представники входили в робочу групу зі створення закону, вносили багато пропозицій і зауважень, але в більшості випадків ті не були враховані. Процес підготовки був дуже складний, важко було домовитися з чиновниками, які не згодні йти на радикальні заходи. Пропозиції також стосувалося і оранки торфовищ, і ширини буферної зони навколо охоронюваних боліт, яка під тиском торфодобувних організацій зменшилася в 3-4 рази від початкової; повної охорони останніх природних і мало порушених боліт, заборони косіння.

ГО «Багна» провела порівняльний аналіз тексту затвердженого закону з попередньою версією, яку бачила і обговорювала з іншими громадськими організаціями. Нижче покроковий аналіз Закону від ГО «Багна»:

• У статті 3, яка описує принципи охорони та використання торфовищ, з’явився такий важливий для НГО пункт, як «гласність в роботі державних органів, громадських організацій в галузі охорони і використання торфовищ і забезпечення громадян, юридичних осіб і індивідуальних підприємців повною, достовірною та своєчасноїюекологічною інформацією»;
• У статті 7 додали пункт 1.2 про права землекористувачів і користувачів водних об’єктів, земельні ділянки та (або) водні об’єкти яких розташовані в межах торфовищ, на плантації вирощування рослин (чорної вільхи, верби, журавлини, лохини, морошки, брусниці, чорниці, очерету, лікарських трав і ін.) з дотриманням вимог, з наданням права власності на ці рослини і доходи від їх реалізації;
• У новій версії статті 8 немає колишньої конкретики того, що можна і чого не можна. Раніше, наприклад, вона звучала так: «При відвідуванні боліт (торфовищ) громадяни відповідно до законодавства про охорону і використання тваринного світу мають право на полювання і любительське рибальство в мисливських і рибальських угіддях, що знаходяться в межах боліт (торфовищ), а також на користування об’єктами тваринного світу, що не відносяться до об’єктів полювання і рибальства. Громадяни мають право […] здійснювати для задоволення власних потреб збір дикорослих рослин і їх частин (крім дикорослих рослин, включених до Червоної книги Республіки Білорусь, або підпадають під дію міжнародних договорів РБ, а також включених до переліку наркотичних рослин і природного наркомісткої сировини, що затверджується Радою міністрів, збирання та заготівля яких громадянами забороняється) »;
• Більш чітко позначені у статті 9 права та обов’язки юридичних осіб і індивідуальних підприємців при здійсненні ними права спеціального користування ресурсами торфовищ, чого раніше не було. Наприклад, їм дозволили самостійно вибирати способи спеціального користування ресурсами торфовищ з додержанням вимог законодавства та самостійно розпоряджатися продукцією, одержану ними в результаті здійснення цього права, якщо інше не встановлено законодавчими актами або цивільно-правовим договором, а також «здійснювати інші права в галузі охорони і використання торфовищ, якщо їх реалізація не суперечить вимогам законодавства». В ці рядки включені пункти, які в колишній редакції були прописані окремими статтями («платежі за користування ресурсами боліт (торфовищ)» та «право власності на ресурси боліт (торфовищ) і продукцію, отриману при здійсненні права користування ними»);
• У статті 12 список повноважень Ради міністрів Республіки Білорусь додали визначення організацій, які будуть вести реєстр торфовищ та їх інвентаризацію. Раніше це право було закріплене за Мінприроди;
• Згідно статті 14, місцеві Ради депутатів, виконавчі і розпорядчі органи тепер повноважні стверджувати кордону торфовищ, гідрологічні буферні зони природних боліт (облвиконкоми);
• У статті 16 вже конкретизовано, що «управління торфовищами здійснюють місцеві виконавчі і розпорядчі органи або уповноважені ними організації, а також землекористувачі та користувачі водних об’єктів, земельні ділянки та (або) водні об’єкти яких розташовані в межах торфовищ». І з’явився пункт, якого раніше не було: «Управління осушеними землями з торф’яними ґрунтами здійснюється на підставі схем землеустрою районів, проектів внутрішньогосподарського землеустрою, лісовпорядних проектів». Додався рядок про те, що «проекти планів управління болотами розробляються науковими організаціями, що здійснюють наукову діяльність в області функціонування болотних екологічних систем»;
• У статті 20 «Участь громадян, юридичних осіб і індивідуальних підприємців в управлінні торфовищами» пропав маленький пункт, який може мати далекосяжні наслідки, — громадськість відсторонили від розробки планів управління болотами, залишивши можливість їх реалізації;
• У статті 22 наведена нова класифікація торфовищ в залежності від фактичного стану та можливості використання в господарської та іншої діяльності. Тепер всі вони поділяються на: природні та порушені болота, повторно заболочені торфовища, торф’яні родовища, що розробляються для видобутку торфу, осушені землі з торф’яними грунтами;
• Видозмінилася стаття 23 «Напрями використання торфовищ в господарської та іншої діяльності, розподіл торфовищ по фондах». Відтепер у ній чітко прописано, що «природні болота повинні зберігатися в непорушеному стані» . Зазначені сфери застосування для порушених боліт — для ведення лісового, мисливського і рибальського господарства, сінокосіння, збирання, заготівлі дикорослих рослин і (або) їх частин та інших видів діяльності. Передбачені напрямки для освоєння повторно заболочених торфовищ: вони «використовуються для здійснення окремих видів господарської та іншої діяльності, що не суперечать цілям екологічної реабілітації торфовищ (плантаційне вирощування рослин, екологічний туризм, ведення мисливського господарства, полювання, ведення рибальського господарства, рибальство та інші види діяльності)».У цій же статті торфовища розподілені по наступних фондах: природоохоронний, особливо цінних видів торфу, фонд розробки, експлуатаційний. Окремо прописано, що буде включено в кожний з фондів. Наприклад,в природоохоронний відносяться болота, що підлягають особливій і (або) спеціальної охороні відповідно до законодавства про охорону навколишнього середовища, і повторно заболочені торфовища незалежно від їх відповідності критеріям. До експлуатаційного фонду віднесли осушені землі з торф’яними ґрунтами, порушені болота, вироблені торф’яні родовища (ділянки), які використовуються або можуть використовуватися для ведення сільського або лісового господарства та здійснення інших видів господарської та іншої діяльності і які не включені у природоохоронний фонд, фонд розробки і фонд особливо цінних видів торфу. Крім того, у статті 23 переглянуті критерії для використання торфу як сировини;
• Громадськість просила додати пункт про вирішення спорів. Його передбачили у статті 24 «Розробка схеми розподілу торфовищ за напрямами використання в господарської та іншої діяльності». Він звучить так: «Проект схеми розподілу торфовищ за напрямами використання в господарській та іншій діяльності до внесення його до Ради міністрів Республіки Білорусь підлягає громадських обговорень у порядку, встановленому законодавством в області охорони навколишнього середовища, і погодженням із заінтересованими державними органами»;
• У статті 25 «Технічні вимоги в галузі охорони та використання торфовищ» раніше було прописано, що екологічні норми і правила встановлюються Мінприроди. Зараз це уточнення зникло;
• У статті 26 можна побачити поблажки, які підтверджують, що охорона перестала бути дуже суворою. Так, у перерахуванні, чого не можна робити на природних болотах, додали ряд винятків. Наприклад, розвідка і видобуток корисних копалин заборонені, проте за винятком стратегічних корисних копалин. Сюди відносяться золото, нафта і, ймовірно, газ. Раніше зводити капітальні будівлі і споруди категорично заборонялося, зараз виняток становлять будівлі для охорони державної кордону Республіки Білорусь; будівлі, що зводяться без порушення гідрологічного режиму будівлі на пальових опорах для облаштування еколого-інформаційних центрів, будинків мисливця і рибалки; капітальні споруди для відновлення і підтримання гідрологічного режиму; будівлі, що зводяться без порушення гідрорежиму споруди для облаштування парковок механічних транспортних засобів, човнових причалів, місць відпочинку, туристських стоянок, екостежок, а також будівлі, необхідні для ведення лісового, мисливського і рибальського господарства.

Однак у пункті 4 регламентували їх діяльність в гідрологічних буферних зонах природних боліт. Там в тому числі заборонили будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та експлуатацію об’єктів зберігання нафти і нафтопродуктів, АЗС, станцій техобслуговування автотранспорту, тваринницьких ферм, у тому числі гноєсховищ, об’єктів зберігання та захоронення хімічних засобів захисту рослин; будівництво котелень на твердому і рідкому паливі і т. д.

Все перераховане стосується новобудов. Стосовно вже існуючих в межах природних боліт, їх гідрологічних буферних зон об’єктів транспортної інфраструктури (автомобільних доріг, залізничних шляхів, об’єктів авіації, внутрішніх водних шляхів) дані заборони не поширюються. У колишній редакції на болотах були заборонені рух та стоянка механічних транспортних засобів і самохідних машин поза дорогами загального користування та спеціально обладнаними місцями. Тепер пункт 2.13 статті 26 містить довгий список, кому це дозволено робити. Окрім того, раніше було пояснення про питомий тиску на ґрунт таких машин — не більше 300 грам на 1 см2. Зараз такого формулювання немає;

• У статті 27 більш детально прописано, як встановлюються межі торфовищ, гідрологічних буферних зон природних боліт, що вони визначаються науковими організаціями, підлеглими НАН, потім узгоджуються з обласними комітетами природних ресурсів і охорони навколишнього середовища та затверджуються рішеннями обласних виконавчих комітетів. При цьому, згідно статті 28, громадськість повинна бути поінформована про це протягом 15 днів з дня встановлення меж торфовищ, гідрологічних буферних зон природних боліт. Додали також пункти щодо заборони на природних болотах інтродукції чужорідних диких тварин і рослин (пункт 2.19) і дозволили боротися з агресивними представниками рослинного світу з застосуванням хімічних засобів захисту рослин (п. 2.16);
• У статті 29 конкретизували і стиснули перелік необхідних заходів «з метою попередження шкідливого впливу на навколишнє середовище об’єктів видобутку торфу при розробці проектної документації на користування надрами при видобутку торфу, будівництві меліоративних систем». У первинному проекті закону заходів було більше. Однак тут зберегли дуже важливий пункт про те, що «для об’єктів видобутку торфу проводиться оцінка впливу на довкілля відповідно до законодавства у сфері державної екологічної експертизи, стратегічної екологічної оцінки і оцінки впливу на довкілля»;
• У статті 30 прописано, де не допускається торфовидобуток: на «торф’яних родовищах (їх ділянках) з залишковим шаром торфу менше 50 см»; «уперше переданих у розробку торф’яних родовищах (їх ділянках), якщо вони не обладнані гідротехнічними спорудами і пристроями, що забезпечують оперативний підйом рівня води на осушувальних системах в разі загоряння торфу або при загрозі такого спалаху, а також підтримання існуючого гідрологічного режиму поверхневих водних об’єктів та режиму підземних вод на територіях, прилеглих до підготовлюваних до розробки або розроблюваних торф’яних родовищ (їх ділянок)»;
• У статті 31 при описі вимог з охорони і використання торфовищ при веденні сільського господарства зник пункт «збереження родючості ґрунтів при використанні осушених земель з торф’яними грунтами для вирощування сільськогосподарських культур». Зате з’явилася ремарка про фінансування двостороннього регулювання водного режиму торф’яних ґрунтів відповідно до законодавства про меліорацію земель. Зі статті прибрали також колишній пункт про організації випасу сільськогосподарських тварин на болотах.

Однак там знайшлося місце вимозі виводити з сільськогосподарського використання осушені землі з торф’яними ґрунтами, подальше застосування яких для ведення сільського господарства технічно неможливо або економічно недоцільно, обов’язково з їх подальшою екологічною реабілітацією або використанням для ведення лісового господарства, видобування торфу або здійснення іншої діяльності;

• У статті 32 уточнили, що при веденні лісового господарства в межах торфовищ не можна проводити «рубки головного користування в насадженнях сфагнових і осоково-сфагнових типів лісу, соснових насадженнях з багном і осокових типах лісу». Але ця норма не застосовується, якщо, наприклад, до моменту затвердження меж торфовища вже був виданий лісорубний квиток у відповідності з лісовпорядкуванням і т.д. Рубки лісу на торфовищах повинні проводитися в осінньо-зимовий період після замерзання грунту. Однак у статті 32 з’явився ряд винятків, коли робити це можна протягом року: у межах санітарно-оздоровчих заходів, розчищення квартальних просік, утримання протипожежних розривів, при боротьбі з шкідниками та хворобами лісів, по периметру існуючих і проектованих лісових розсадників і лісонасіневих плантацій. У межах торфовищ не можна здійснювати «гідротехнічну меліорацію, за винятком робіт з реконструкції, експлуатації (обслуговування) існуючих гідролісомеліоративних систем та окремо розташованих гідротехнічних споруд»;
• У статті 33 до рослин для плантаційного вирощування (чорна вільха, верба, журавлина, лохина, морошка, брусниця, чорниця, лікарські трави) додали очерет і прописали, де їх можна розводити: на ділянках вироблених торф’яних родовищ, порушених боліт, повторно заболочених торфовищ, конкретизувавши умови. Окремо прописали умови для вирощування палудікультур та інтродукції та (або) акліматизації чужорідних видів рослин;
• У статті 34 у вимогах з охорони та використання торфовищ при рубках, видаленні дерев і чагарників, косінні болотної рослинності з метою збереження природних боліт і (або) отримання рослинної біомаси прописані терміни, коли можна це робити. Раніше цього пункту не було. Однак в новому законі повністю зник розділ, присвячений керованому випалюванні на болотах сухої рослинності. За його усунення виступала громадськість. Чи означає це, що даний метод визнали неефективним при екологічної реабілітації торфовищ і більше він використовуватися не буде, покаже час;
• У статті 35 з’явилося примітка, що замовником екологічної реабілітації торфовища може виступати особа, яка здійснює управління ним (місцеві виконавчі і розпорядчі органи або уповноважені ними організації, землекористувачі та користувачі водних об’єктів і інші, згідно з пунктами 1 і 2 статті 16). Крім того, в даній статті додали розділ про лісові насадження на торфовищі;
• Реєстр торфовищ, згідно зі статтею 37, повинен включати ще й відомості про землекористувачів та користувачів водних об’єктів, земельні ділянки та (або) водні об’єкти яких розташовані в межах торфовищ, а якщо водно-болотне угіддя розташоване в лісовому фонді – також про лісництва, лісові квартали , таксаційні виділи;
• Стаття 42 наказує внести зміни в зв’язку з затвердженням нового нормативно-правового акту в Закон №1982-XII «Про охорону навколишнього середовища» від 26 листопада 1992 року і Кодекс Республіки Білорусь про надра від 14 липня 2008 року.

Серед інших спірних моментів, які відзначає ГО «Багна», – паспортизація рідкісних біотопів та її технічна реалізація; а також включення в закон контрольованих палів і косіння ратраками. Ці методи повинні бути схвалені науковим співтовариством, а користь від них – підтверджуватися дослідженнями і моніторингом протягом багатьох років; також має бути точно зазначено, для яких типів боліт і в яких випадках вони можуть бути застосовані.

– Деякі експериментальні речі (наприклад, контрольовані пали, косіння ратраками) ми також радили винести зі змісту нормативного акта, так як ці методи повинні бути схвалені науковим колективом, а користь від них – підтверджуватися дослідженнями і моніторингом протягом багатьох років. Болотні екосистеми дуже тендітні, природних боліт в непорушеному стані залишилося в світі дуже мало, а процес відновлення проходить вкрай повільно, настільки повільно, що цей вид ресурсу відноситься до непоновлюваних », – зазначає інженер-еколог і координатор природоохоронних проектів ГО «Багна» Ольга Каскевич .

Натомість, пропозиція Олександра Козуліна, завідувача сектором міжнародного співробітництва та супроводу природоохоронних конвенцій Науково-практичного центру з біоресурсів НАН Білорусі, наукового координатора проекту ПРООН / ГЕФ «Ветландс, щодо включення в Закон статті про контрольоване випалювання, була відхилена. Вчений вважає, що контрольоване випалювання рослинності попереджає пожежі на болотах.

Судячи по всьому, тема ця серед громадськості та науковців Білорусі поки що дискусійна. Одна з точок зору, що при науковому підході вогонь може стати помічником у збереженні біологічного різноманіття. При цьому слід розуміти, що між контрольованим випалюванням і самодіяльними весняними палами існує величезна різниця. Для того щоб застосувати даний метод, необхідна велика підготовча робота, включаючи наукове обгрунтування, узгодження з МНС, землекористувачами і т.д. Саме контрольоване випалювання здійснюється в присутності представників інспекції з охорони тваринного і рослинного світу. Технологія контрольованого випалювання також передбачає правильний вибір часу пори року, а саме, ранньою весною. У будь-якому випадку проведення контрольованого випалювання залишається завданням фахівців. Це багато в чому експериментальний метод, який успішно застосовується в багатьох країнах світу для підтримки відкритих екосистем.

V. Висновок

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, переосмислюючи екосистемну цінність водно-болотних угідь, для запобігання екологічної кризи, для збереження біорізноманіття для майбутніх поколінь та сталого екологічного розвитку нашої держави потрібно законодавчо ухвалити охорону торфових боліт, як цінних природних екосистем, від яких залежить глобальна стабільність біосфери, ретельно враховуючи позитивний та негативний міжнародний досвід у цій сфері, зокрема, білоруський Закон про охорону та використання торфовищ.

VI. Список використаних джерел

1. О.В. Ільїна Болота Волині: особливості поширення й антропогенні зміни https://cutt.ly/ZyEVoLx
2. Закон Білорусі «Про охорону та використання торфовищ» https://cutt.ly/EyEVgqM
3. Как болотная стратегия поможет сохранить болота? https://cutt.ly/7yEVckY
4. Первый в Беларуси Закон о торфяниках: достоинства и недостатки https://cutt.ly/myEVQq1
5. Охранная грамота для болот. Чего ждать от закона о торфянниках? https://cutt.ly/qyEVYBR
6. Законопроект «Об охране и использовании торфяников» принят в первом чтении: что это означает для болот Беларуси? https://cutt.ly/4yEVPnO
7. Думка вченого. Не шануємо дарованого природою https://www.openforest.org.ua/8023/
8. Диалоги о болоте. Ученые обсуждают новый закон о торфянниках https://cutt.ly/MyEVZjK
9. Для беларусских болот подготовят планы управления https://cutt.ly/5yEVVDi
10. «Что не так с законом “Об охране и использовании торфяников”» https://cutt.ly/TyEVM7k
11. «Поможет ли сохранить наши болота новый Закон «Об охране и использовании болот (торфяников)» https://cutt.ly/kyEV9ep
12. Не надо сеять панику https://wildlife.by/ecology/standpoint/ne-nado-seyat-paniku/?sphrase_id=20816
13. Бобылев С.Н., Сидоренко В.Н., Лужецкая Н.В. Экономические основы сохранения водно-болотных угодий http://kafepp.ru/Wetlands.pdf
14. Балотныя ўгоддзі: берагчы абавязкова, а карыстацца – з розумам! https://cutt.ly/8yEBjMn
15. База даных: Торфяники Беларуси http://www.peatlands.by/
16. ТПК. Определение направлений использования торфяных месторождений и болот https://cutt.ly/ZyEBQsu
17. The peatland map of Europe https://cutt.ly/RyEBEZx
18. Mires and peatlands of Europe https://cutt.ly/2yEBUlo
19. Irish Peatland Conservation Council http://www.ipcc.ie/
20. National peatlands strategy https://www.npws.ie/sites/default/files/general/Final%20National%20Peatlands%20Strategy.pdf
21. Resposibility produced peat https://www.responsiblyproducedpeat.org/
22. Проект Закона Республики Беларусь «Об охране и использовании торфяников» принят в 1-м чтении https://cutt.ly/syEB9lL
23. Защитит ли природу новый закон «Об охране и использовании болот»? https://cutt.ly/EyEB7gW
24. Уничтожение торфяников ведет к росту вуглекислого газа https://cutt.ly/yyENuSJ
25. Негативные последствия кошения батраком https://cutt.ly/4yENajU
26. Я пока не услышал серьезных доводов против выжигания растительности на болотах https://cutt.ly/AyENf3M
27. Торф: чому він горить і яка його справжня ціна https://cutt.ly/0yENRfd
28. Стратегия сохранения и рационального (устойчивого) использования торфяников https://cutt.ly/9yENKad
29. «Ветландс» в Беларуси: восстановить природу и вселить тарпанов с турами https://cutt.ly/kyENXRF
30. Екологія боліт і торфовищ (збірник наукових статей) https://cutt.ly/hyENNEc
31. Горящие торфяники – непоправимый вред природе и здоров’ю https://cutt.ly/LyEN2Jc
32. Новый закон об охране болот поможет Беларуси в реализации Парижского соглашения https://cutt.ly/FyEN8V1
33. Задачи эффективного использования торфяных ресурсов на ближайшую перспективу https://cutt.ly/KyEN53f
34. Резервы торфяного фонда республики Беларусь http://belisa.org.by/pdf/Publ/Art1_i20.pdf
35. Природопользование. Состояние и перспективы развития https://cutt.ly/ryEMoaz
36. Беларусь готовится к переписи болот https://cutt.ly/EySkI8R