Представниця МБО “Екологія-Право-Людина” 1 грудня брала участь у зустрічі із представниками німецького Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку адже саме воно є одним із міністерств, яке є відповідальним за підготовку Конференції з відновлення у Берліні. Ця зустріч проводилась із приводу обговорення зеленого відновлення, ролі громадянського суспільства у відновленні та реконструкції, дискутували про очікування від проведення наступної Конференції з відновлення, яка відбудеться у Берліні у червні 2024 року. На зустрічі також були й інші представники природоохоронного руху, які озвучували свої позиції бачення зеленого відновлення для визначення порядку денного цієї конференції.
Під час зустрічі ми представили свою позицію, а також позицію робочих груп з питань зміни клімату, охорони довкілля Східного партнерства та Української платформи громадянського суспільства Україна – ЄС, яка полягала у тому, що українська сторона має дотримуватись принципів зеленої відбудови. Це означає, що необхідно забезпечити наскрізність довкіллєвої та кліматичної політик по всіх секторах, забезпечити розвиток зеленої економіки, впровадження і дотримання екологічних стандартів на всіх рівнях, дотримання європейських екологічних інструментів планування у розбудові України, активну залученість до процесів відбудови місцевого самоврядування, прозорість, залучення громадськості та громад до прийняття рішень, ефективне функціонування і використання цільових/донорських фондів для післявоєнного відновлення і розбудови зеленої економіки. А ось, практичне впровадження цих рекомендацій означає, що протягом найближчих років мають бути здійснені доволі ґрунтовні зміни.
У першу чергу, зміни мають відбутися у системі екологічного управління та врядування і мають стосуватися перезапуску державної системи моніторингу довкілля, реформи системи юридичної відповідальності (оновлення та доповнення складів порушень та більш суворі санкції за їхні вчинення.
Прозорість та підзвітність процесу прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля, має забезпечуватись шляхом справедливого балансу між безпековими міркуваннями та прозорістю процесів і підзвітності влади в умовах воєнного часу. Необхідно розширити вільний доступ громадськості до екологічної інформації, запустити національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ). Потрібна не смарт корупція, а правдива діджиталізації екологічної інформації, регуляторних та дозвільних процедур, заходів державного контролю у сфері охорони довкілля, що забезпечить максимальну прозорість процесів прийняття рішень та мінімізує корупційні ризики.
Щодо секторальних реформ: запобігання, зменшення і контроль промислових викидів має забезпечуватись шляхом інтегрованого підходу до управління промисловими викидами.
Реформа управління відходами повинна включати впровадження ієрархії управління з відходами та систем розширеної відповідальності виробника, перехід до економіки замкненого циклу, вдосконалення дозвільних процедур у сфері управління відходами, прийняття Національного плану управління відходами та затвердження обласними державними адміністраціями оновлених регіональних планів управління відходами, створення центрального органу виконавчої влади (покликаного реалізувати державну політику у сфері управління відходами), запуск інформаційної системи управління відходами, рекультивацію несанкціонованих сміттєзвалищ (включно із тими, що не відповідають вимогам щодо охорони довкілля).
У частині біорізноманіття та збільшення площ територій з природними екосистемами має бути забезпечено аби принаймні 30% суходолу та 30% морської акваторії отримали природоохоронний статус і були включені до Транс-європейської екомережі. Третина природоохоронних територій повинна перебувати під суворою охороною, включно з усіма первинними лісами та пралісами. На всіх охоронюваних територіях необхідно забезпечувати ефективний менеджмент і моніторинг. Використання пестицидів треба зменшити на 50%, а 10% сільськогосподарських територій мають стати ландшафтами з високим біорізноманіттям. Принаймні 25% сільськогосподарських угідь мають використовуватися для органічного землеробства, і має бути введена заборона на використання диких тварин у комерційних цілях. Треба прийняти проєкт Закону “Про території Смарагдової мережі” та необхідні підзаконні акти, розробити Стратегію збереження біорізноманіття та розвитку мережі природоохоронних територій, відновити органи Міндовкілля на місцях та створити державний орган для виконання завдань у сфері охорони біорізноманіття.
Для збереження й сталого розвитку лісових ресурсів слід розділити функції управління лісовим господарством, розробити та затвердити комплексний план виконання Державної стратегії управління лісами на період до 2035 року. Наступні кроки включають затвердження науково обґрунтованого переліку інвазійних видів дерев та контроль за їхнім використанням. До 2027 року Україна має відмовитися від рубок у старовікових лісах природного походження та присвоїти їм природоохоронний статус. Перехід на несуцільні види рубок у всіх лісах природного походження, які не мають природоохоронного статусу, має бути здійснено протягом 2024-2030 років. Збереження самосійних лісів має бути здійснено через їх включення до лісового фонду, створення комунальних і приватних лісів на деградованих орних землях, та постійний державний контроль.
Більш детально із позицією представників природоохоронного руху щодо здійснення довкіллєвих реформ на шляху до ЄС можна ознайомитись за цими посиланнями (україномовна і англомовна версії).
http://epl.org.ua/en/eco-analytics/zdijsnennya-dovkillyevyh-reform-na-shlyahu-do-yes-pozytsiya-gromadskosti/;
Також представники громадянського суспільства вказали, що відновлення може дати величезні можливості для енергосектору, про відновлювальну енергетику, про розвиток реформи децентралізації, а загалом Україна у контексті “зеленого відновлення” має шанс зробити якісний стрибок розвитку і відбудувати свою економіку та інфраструктуру значно кращою і зеленішою. Україна має всі шанси відбутися як успішний пілотний проєкт впровадження Європейського зеленого курсу і стати в авангарді зелених трансформацій. Але для цього необхідно провести першочергові горизонтальні та секторальні екологічні реформи, які гармонізують правила гри у сфері управління довкіллям з європейськими та забезпечать, аби відбудова була не лише швидкою, але й якісною, прозорою, відкритою, сучасною із точки зору екологічних міркувань.
