Очікуємо на реакцію Уповноваженого з прав людини
Як ми вже повідомляли, ЕПЛ звернулась із зверненням до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і просила вжити заходів парламентського контролю за дотриманням права на доступ до публічної інформації (права на доступ до інформації про стан довкілля) у звʼязку із закриттям доступу чи суттєвим обмеженням доступу громадськості до реєстрів, зокрема: Реєстру лісорубних квитків, Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, Публічної кадастрової карти, Реєстру будівельної діяльності. Просили направити органам, відповідальним за доступ до цих реєстрів, акт реагування Уповноваженого про відновлення повноцінного доступу до реєстрів.
На дане звернення MБO «Eкологія-Право-Людина» надійшла відповідь від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, де повідомлено, що за результатами його розгляду відкрито провадження у вищевказаній справі про порушення прав і свобод людини і громадянина.
Отже, відкриття Уповноваженим Верховної Ради з прав людини даної справи є першим кроком на шляху до відновлення повноцінного доступу громадськості до інформації про стан довкілля. Ми щиро сподіваємось, що в ході розгляду даної справи будуть враховані всі важливі обставини та факти, а її розгляд буде обʼєктивним та справедливим.
Для більш повного розгляду проблеми з доступом до екологічної інформації ми написали до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини додаткове звернення, в якому більш детально виклали факти порушення права громадян та громадських організацій з доступу до екологічної інформації.
У зверненні ми вказали таке:
– попри публічні заяви і позицію Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів України, відповідно до яких доступ до інформації, що створюється в ході процедури оцінки впливу на довкілля, забезпечується шляхом надсилання таких даних у відповідь на інформаційний запит, даний механізм працює неефективно.
Так, відповідно до нашого дослідження, проведеного разом із ГО «Українська природоохоронна група» із 22 інформаційних запитів, що стосувались безпосередньо матеріалів оцінки впливу на довкілля:
10 надісланих у відповідь звітів ОВД – зацензуровано; 3 відповіді було надіслано на дванадцятий робочий день після повторної подачі інформаційного запиту на сьомий день; 3 запити на інформацію були надіслані з простроченням строків відповіді на інформаційний запит. Також, зафіксовано випадки «втрати» інформаційних запитів та необгрунтованих ускладнень надання відповіді (надсилання місцевим уповноваженим органом запиту до Міндовкілля «для ідентифікації особи»).
Наведений перелік характеризує далеко не увесь перелік проблем, що існують. Вказане створює умови для зловживань та порушень приписів законодавства щодо процедури ОВД.
Наприклад, у відповідь на інформаційний запит Громадської організації «Українська природоохоронна група» Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України повідомило, що наказом Міндовкілля від 15.06.2022 року №225 “Про часткове відкриття доступу до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля” частково відкрито доступ до автоматизованої інформаційної системи “Єдиний реєстр з оцінки впливу на довкілля” для зовнішнього використання, який оприлюднено на офіційному веб-сайті Міндовкілля. Наголошується, що відповідно до пункту 2 Наказу Міндовкілля від 15.06.2022 року №225 “Про часткове відкриття доступу до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля” з метою недопущення будь-яких несанкціонованих дій з інформацією, що міститься у Реєстрі, залишено закритою для зовнішнього використання, зокрема інформацію щодо усіх справ з оцінки впливу на довкілля, по яких були вже отримані висновки з оцінки впливу на довкілля станом до 24.02.2022 року. Відтак, ураховуючи вищезазначене, доступ до документації з оцінки впливу на довкілля, щодо процедури за реєстраційним номером справи у Реєстрі 202011196967 по якій міністерством 12.04.2021 року видано висновок з оцінки впливу на довкілля №21/01-202011196967/1 залишається закритим.
– Порушення основоположних засад і принципів права в ході обмеження доступу до Реєстру ОВД.
Ще у 2001 році Конституційний Суд України в своєму рішенні No 9 рп/2001 (пункт 4.1 мотивувальної частини) чітко зазначив «…в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів…».
Загальновідомо, що нормативно-правовий акт нижчої юридичної сили не повинен суперечити нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, не може змінювати або скасовувати його. У випадку виникнення протиріч між актами неоднакової юридичної сили діє акт, що має вищу юридичну силу.
Про ієрархію нормативно-правових актів вказано і у листі Міністерства юстиції України «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами» від 30.01.2009 N Н-35267-18. Мінюст також вказує на примат акту вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом, що має меншу юридичну силу.
Варто наголосити, що Мінюст у листі «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26.12.2008 N 758-0-2-08-19 вказав: «У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами – вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу».
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на важливості дотримання принципу правової визначеності і передбачуваності нормативно-правового регулювання у державі. Наприклад, у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд з прав людини зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі.
Виходячи із викладеного, звертаємо увагу на наступне.
Згідно із пунктом 2 статті 1 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”, система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Також, відповідно до статі 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
Відповідно частини 1 статі 49 до Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов’язкові для виконання акти – постанови і розпорядження.
Відповідно до «Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України» (далі – положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 р. № 614, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 8 Положення, Міндовкілля у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Викладене означає, що постанова чи розпорядження Кабінету Міністрів України має вищу юридичну силу, ніж наказ Міндовкілля. Наказом Міндовкілля не може бути скасовано, змінено постанову КМУ, так само як наказ міністерства не може суперечити постанові КМУ.
Пригадали, що створення та функціонування Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля визначено постановою КМУ «Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля» від 13 грудня 2017 р. № 1026. Натомість обмеження доступу до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля затверджувалось наказами Міндовкілля.
Таким чином, «закриття» Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля відбулось із порушенням ієрархічності нормативно-правових актів, суперечить не лише гарантіям доступу до інформації про стан довкілля, а й основоположним принципам теорії права. Зазначене порушує функціонування у Україні принципів правої визначеності, законності, верховенства права.
Тому ми просимо Уповноваженого ВРУ з прав людини, врахувати системність порушень права на доступ до публічної інформації в ході надання відповідей на інформаційні запити, щодо матеріалів оцінки впливу на довкілля, взяти до уваги порушення процедури, принципів ієрархічності нормативно-правових актів, законності, правової визначеності, верховенства права в ході обмеження доступу до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля в ході розгляду справи про відкриття доступу до реєстрів.