Основні завдання держави в галузі ветеринарної медицини визначені у ст. 3 Закону України “Про ветеринарну медицину”. Зокрема, захист тварин та населення від збудників та хворіб тварин шляхом здійснення профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів.
Закон України «Про природно-заповідний фонд України» у статті 9-1 визначає, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
У ст. 16 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” визначається, що
для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань у природному заповіднику відповідно до проекту організації його території та охорони природних комплексів допускається:
здійснення вибіркового діагностичного відстрілу диких тварин для ветеринарно-санітарної експертизи, що не порушують режиму заповідника.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» протиепізоотичні заходи – організаційно-господарська та спеціальна ветеринарно-санітарна діяльність, у тому числі профілактична і діагностична, спрямована на запобігання заразним хворобам тварин, їх виявлення та ліквідацію.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про ветеринарну медицину» рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій є обов’язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та власниками товарів.
Відповідно до статті 43 Закону України “Про венеринарну медицину” якщо є підозра спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, державний інспектор ветеринарної медицини, який здійснює нагляд за тваринами, що захворіли або щодо яких є підозра на захворювання, здійснює відбір патологічного матеріалу згідно з процедурами, визначеними у відповідних правилах, і направляє його до уповноваженої лабораторії для проведення необхідних діагностичних досліджень.
У разі підтвердження особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування визначають кордони інфікованої та буферної зон, а за необхідності – і зони спостереження.
Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України або відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, визначених відповідним планом дій за надзвичайних обставин або зводом правил, а у разі їх відсутності приймають рішення про вжиття одного або декількох заходів, зазначених у статті 44 цього Закону, відповідно до характеру особливо небезпечних хворіб, занесених до списку МЕБ, та рівня ризику в інфікованій і буферній зонах та зоні спостереження.
У разі спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України та місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії розміщують у засобах масової інформації повідомлення, які повинні містити відомості про кордони
інфікованої і буферної зон, зони спостереження та за необхідності – про застосовані в кожній із цих зон ветеринарно-санітарні заходи.
Комісія відповідно до покладених на неї завдань відповідно до згаданого закону та Постанови КМУ від 21 листопада 2007 р. N 135 м. Київ «Про затвердження Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України та типових положень про місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії”
1) вживає оперативних заходів для локалізації та ліквідації спалахів особливо небезпечних інфекційних захворювань тварин, птиці, риб і бджіл (ящур, чума, ньюкаслська хвороба птиці тощо);
2) координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, надзвичайних протиепізоотичних комісій при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях з питань здійснення протиепізоотичних заходів;
3) через систему державної ветеринарної медицини організовує захист населення від хвороб, спільних для людей і тварин;
4) забезпечує залучення провідних вчених ветеринарної медицини для оперативного опрацювання протиепізоотичних заходів у разі виявлення екзотичних або недостатньо вивчених інфекційних захворювань;
5) інформує Кабінет Міністрів України про випадки масових уражень сільськогосподарських і диких тварин особливо небезпечними інфекційними захворюваннями або отруєнь, а також про вжиті заходи щодо їх ліквідації;
6) запроваджує карантинно-обмежувальні заходи або карантин у місці виникнення і розповсюдження особливо небезпечного екзотичного, недостатньо вивченого інфекційного та інвазійного захворювання (окремі населені пункти, район, декілька районів, область, Автономна Республіка Крим);
7) періодично заслуховує посадових осіб про хід виконання
протиепізоотичних заходів і прийняті за їх результатами
організаційні рішення;
8) оперативно залучає працівників системи державної
ветеринарної медицини, ветеринарних служб підприємств, установ і
організацій усіх форм власності для виконання протиепізоотичних
заходів, а також визначає відповідальних осіб;
9) розглядає матеріали щодо причини виникнення і наслідків
ліквідації осередків інфекційного захворювання або масового
отруєння та визначення винних у цьому осіб.
Відповідно до постанови КМУ від 10 серпня 1992 р. N 459 Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення
До природних ресурсів, на які видається дозвіл на спеціальне використання, належать:
природні ресурси в межах території та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів – це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.
Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється для проведення вибіркового діагностичного відстрілу мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду органами Мінекоресурсів.
Видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача з обґрунтуванням потреби в цих ресурсах та погоджується з органами, визначеними статтею 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”.
Строк дії дозволу на спеціальне використання природних ресурсів установлюється органом, який його видає, відповідно до затверджених у передбаченому законодавством порядку правил та інструкцій.
Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.
Ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінекоресурсів за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обгрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.
Затверджені ліміти Мінекоресурсів доводить до заявників, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державних управлінь екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій.
Порядок здійснення вибіркового діагностичного відстрілу тварин для ветеринарно-санітарної експертизи в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду визначається Наказом Мінагрополітики від 08.02.2014 року № 60 “Про затвердження Інструкції про вибірковий діагностичний відстріл мисливських тварин для проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи”.
Інструкція встановлює єдиний для усіх користувачів мисливських угідь порядок проведення вибіркового діагностичного відстрілу мисливських тварин для проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи, оформлення та видачі дозволів на його проведення. Таким чином цей наказ застосовується для тих ПЗФ в межах яких є мисливські угіддя.
Діагностичний відстріл проводиться з метою оцінки епізоотичної ситуації та вивчення стану захворювань серед мисливських тварин.
Підставою для видачі дозволу на діагностичний відстріл є розпорядження головного державного інспектора ветеринарної медицини рівня областей про потребу проведення діагностичних відстрілів.
Дозволи на діагностичний відстріл на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду видаються обласними державними адміністраціями.
Дозволи на діагностичний відстріл для територій та об’єктів природно-заповідного фонду – видаються працівникам, які уповноважені здійснювати охорону територій природно-заповідного фонду.
Для отримання дозволу на діагностичний відстріл на території природно-заповідного фонду заява про його надання направляється в обласні державні адміністрації. До заяви додається розпорядження головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідної області, у якому має бути вказано, що відстріл слід проводити саме на території (об’єкті) природно-заповідного фонду.
У заяві зазначаються місце проведення діагностичного відстрілу (об’єкт природно-заповідного фонду, лісництво, обхід, урочище тощо), посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, якій необхідно видати дозвіл, вид і кількість тварин, що підлягають діагностичному відстрілу, та необхідна кількість бланків актів діагностичного відстрілу. До заяви додаються ліміт добування мисливських тварин у межах відповідної території або об’єкта природно-заповідного фонду та рішення науково-технічної ради природно-заповідної установи про доцільність проведення діагностичного відстрілу на зазначеній території.
Дозволи на діагностичний відстріл видаються протягом місяця з дати отримання заяви особі, зазначеній у заяві, уповноваженій здійснювати охорону мисливських угідь, територій природно-заповідного фонду. У разі відсутності затвердженого в установленому законодавством порядку ліміту добування мисливських тварин дозвіл на діагностичний відстріл не видається, про що користувач мисливських угідь письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня надходження заяви.
Разом із дозволом на діагностичний відстріл користувачі отримують в органі, який видає дозволи, бланки актів діагностичного відстрілу.
Реєстрація видачі дозволів на діагностичний відстріл та бланків актів діагностичного відстрілу повинна здійснюватись у спеціальних журналах, які мають бути прошнуровані, сторінки пронумеровані, скріплені печаткою та підписом керівника органу, який їх видає.
Протягом 10 днів після закінчення строку дії дозволу він повертається органу, який його видав, разом зі звітом про проведену роботу, оригіналами використаних актів діагностичного відстрілу та невикористаними бланками цих актів.
Діагностичний відстріл здійснюється протягом строку, визначеного в дозволі, незалежно від строків сезону полювання працівниками, уповноваженими здійснювати охорону мисливських угідь, для територій природно-заповідного фонду – працівниками, уповноваженими здійснювати охорону цих територій, які отримали відповідні дозволи для його проведення.
Діагностичний відстріл проводиться безпосередньо особою, яка має дозвіл на його проведення, службове посвідчення, посвідчення мисливця, контрольну картку обліку добутої дичини та порушень правил полювання, дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю, в присутності спеціаліста державної служби ветеринарної медицини. Забороняється проведення полювання під час діагностичного відстрілу.
При проведенні діагностичного відстрілу добуваються хворі, підозрілі на захворювання, а також старі та ослаблені тварини.
Діагностичний відстріл може проводитись з підходу, із засідок чи веж, з під’їзду на гужовому транспорті.
Відмітка про добування тварин робиться особою, яка провела відстріл, на зворотному боці дозволу на діагностичний відстріл на місці відстрілу тварини до початку її транспортування (перенесення, перевезення). Акт діагностичного відстрілу складається у двох примірниках на місці добування тварин. Перший примірник подається органу, який видав дозвіл на діагностичний відстріл, другий залишається користувачу мисливських угідь.
У разі поранення тварини, яка підлягає діагностичному відстрілу, необхідно організувати її добір. До початку добору особа, яка отримала дозвіл на діагностичний відстріл, робить на зворотному боці дозволу відмітку про поранення тварини. Під час добору добування інших тварин забороняється.
Добір проводиться в межах угідь користувача, де проводиться діагностичний відстріл. При переході пораненої тварини в угіддя іншого користувача добір проводиться лише за попереднім погодженням з користувачем цих угідь.
Оформлення результатів діагностичного відстрілу
Тварини, добуті в порядку діагностичного відстрілу протягом мисливського сезону, вважаються добутими в межах ліміту цього сезону, а тварини, добуті в міжсезоння, – у межах ліміту наступного мисливського сезону.
На усіх добутих в порядку діагностичного відстрілу тварин, добування яких здійснюється за ліцензіями, користувачі мисливських угідь закривають відповідні ліцензії на їх добування.
Усі добуті у порядку діагностичного відстрілу тварини реєструються у спеціальному журналі, який ведеться користувачем мисливських угідь. Журнал повинен бути прошнурований, скріплений печаткою та підписом керівника користувача мисливських угідь, сторінки журналу мають бути пронумеровані. У журналі вказуються: дата виїзду для проведення діагностичного відстрілу, прізвище особи, яка провела відстріл, номер дозволу на діагностичний відстріл, прізвище спеціаліста державної служби ветеринарної медицини, який був присутній при відстрілі, місце проведення відстрілу (лісництво, обхід, урочище тощо), його результати (вид, вік та стать добутої тварини), результати державної ветеринарно-санітарної експертизи та номер ліцензії (для тварин, добування яких здійснюється за ліцензіями). Копії актів діагностичного відстрілу зберігаються разом із журналом.
Головний державний інспектор ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, який видав розпорядження про проведення діагностичних відстрілів, у 10-денний строк після проведення державної ветеринарно – санітарної експертизи письмово повідомляє користувача мисливських угідь про результати експертизи.
Висновок:
Відстріл тварин з метою проведення ветеринарно-санітарної експертизи в межах природно-заповідного фонду здійснюється лише в межах встановлених лімітів та на підставі отриманого дозволу відповідним ПЗФ або органом, який відповідальний за охорони такого ПЗФ на підставі висновку ветеринарного інспектора із чітким зазначенням кількості таких тварин необхідних для дослідження та із фіксуванням результатів таких аналізів.
Більше запитань Софія Шутяк
Консультація станом на 23.08.2017
