Промислові, сільськогосподарські та інші об’єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій, повинні відокремлюватися від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
Санітарно-захисні зони для тваринницьких та птахівничих сільськогосподарських підприємств встановлюються у відповідності з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 р. №173, Державними будівельними нормами України 360-92* “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” та Державними будівельними нормами України Б.2.4-3-95 “Генеральні плани сільськогосподарських підприємств”.
Під тваринницькими підприємствами розуміють тваринні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи тощо. Птахівничі підприємства включають товарні та племінні птахофабрики та птахоферми, підприємства по виробництву яєць та м’яса птиці, підприємства по вирощуванню гібридної птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці тощо.
Розміщення сільськогосподарських підприємств не допускається: в першій та другій зонах санітарної охорони курортів; на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів; — на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоактивними речовинами до закінчення терміну, встановленого санітарно-епідеміологічною та ветеринарною службами; на землях заповідників, заказників; в зонах охорони пам’ятників історії та культури в сельбищній зоні поселень.
Розміри санітарно-захисних зон (СЗЗ) від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об’єктів слід приймати згідно таблиці 1. При цьому, розмір санітарно-захисної зони для різних тваринницьких ферм встановлюється безпосередньо від межі території, на якій розташовані будівлі та споруди для утримання тварин.
Вказані розміри санітарно-захисних зон можуть бути збільшені втричі, якщо сільськогосподарські виробничі комплекси, а також окремі підприємства розташовані навітряно по відношенню до житлової забудови, дитячих та лікувальних закладів, а також при відсутності або недостатньому очищенні шкідливих викидів в атмосферу, при наявності несприятливих умов для розсіювання шкідливих речовин в атмосферному повітрі та несприятливих аерологічних умов в районі майбутнього будівництва. Розміри санітарно-захисних зон можуть також бути зменшені або збільшені втричі на підставі лабораторних досліджень забруднюючих речовин, якщо вони не перевищують встановлені гранично допустимі концентрації та відповідних обґрунтувань. Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатися як резерв розширення підприємств, сельбищної території і прирівняних до неї об’єктів. Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв, об’єктів (див. Таблицю 1)
Таблиця 1.
| Назва підприємства | Розмір СЗЗ, м |
| Тваринницькі підприємства | |
| 1. Великої рогатої худоби | |
| великі підприємства промислового типу з поголів’ям більше 5000 голів | 1000 |
| державні та колективні підприємства по вирощуванню вигодівельного та ремонтного молодняка з поголів’ям: | |
| до 1000 голів | 200 |
| до 3000 голів | 300 |
| до 5000 голів | 500 |
| ферми молочного та м’ясного напрямку в державних та колективних підприємствах з поголів’ям корів: | |
| до 400 | 200 |
| до 600 | 250 |
| більше 600 голів | 300 |
| Ферми в селянсько-фермерських господарствах (СФГ) з загальним поголів’ям тварин: | |
| до 10 голів | 15* |
| до 20 голів | 25 |
| до 40 голів | 50 |
| до 60 голів | 75 |
| до 100 голів | 100 |
| до 150 голів | 150 |
| 2. Свинарські ферми в СФГ: | |
| на 15 голів | 25 |
| на 30 голів | 50 |
| на 50 голів | 75 |
| на 75 голів | 100 |
| на 100 голів | 150 |
| на 150 голів | 300 |
| на 200 голів | 400 |
| на 15 голів | 25 |
| Свинофабрики та свиноферми в державних та колективних підприємствах: | |
| до 12 тис. голів на рік | 500 |
| на 12 тис. та на 24 тис. голів на рік | 1500 |
| на 54 тис. голів на рік і більше | 2000 |
| 3. Вівчарські: | |
| Вівцеферми в СФГ: | |
| на 50 голів | 25 |
| на 75 голів | 50 |
| на 100 голів | 75 |
| на 150 голів | 100 |
| на 200 голів | 150 |
| на 400 голів | 200 |
| від 400 до 1000 голів | 300 |
| Вівцеферми в державних та колективних підприємствах на 500 голів і більше | 300 |
| 4. Конярські | 100 |
| 5. Звірівницькі | 300 |
| 6. Кролівничі кролеферми: | |
| на 50 голів | 25 |
| на 300 голів | 50 |
| на 400 голів | 75 |
| Більше 400 голів | 100 |
| Птахівничі підприємства | |
| ферми в СФГ: | |
| на 100 голів | 25 |
| на 200 голів | 50 |
| на 300 голів | 100 |
| на 500 голів | 150 |
| на 750 голів | 200 |
| від 750 до 100 тис. курей-несучок | 300 |
| птахофабрики ( в державних та колективних підприємствах) | |
| до 100 тис. курей-несучок та до 1 млн. бройлерів на рік | 300 |
| більше 100 тис. до 400 тис. курей-несучок та більше 1 млн. до 3 млн. бройлерів на рік | 1000 |
| Більше 400 тис. курей-несучок та більше 3 млн. бройлерів на рік | 1200 |
* Але не менше протипожежної відстані
Територія санітарно-захисної зони установлюється та озеленюється згідно з проектом благоустрою та озеленення, що розробляється згідно з вимогами завдання на проектування, одночасно з проектом будівництва чи реконструкції підприємства. При цьому рекомендується зберігати існуючі зелені насадження. Мінімальна площа озеленення санітарно-захисної зони в залежності від ширини зони повинна складати: до 300 м — 60%, від300 до 1000 м — 50%, понад 1000 м — 40%.Для санітарно-захисних зон шириною понад100 м з боку сельбищної території повинні передбачатись смуги деревно-чагарниковихзелених насаджень шириною не менше 50 м, при ширині зони від 50 до 100 м ширина смуги повинна бути не менше 20 м.
Консультація станом на 30 листопада 2002р.
