Чисте і безпечне довкілля є дорогим задоволенням. Щороку розвинені країни витрачають значну частину своїх бюджетів на екологічні програми 1 . Вони усвідомлюють значення довкілля для розвитку національної економіки та стану здоров’я населення.
Українські реалії є іншими: якісне довкілля вважають не по кишені. Водночас закони природи є однаковими всюди, і нераціональне використання природних ресурсів, попри одномоментні вигоди у довгостроковій перспективі, негативно впливає на економічний потенціал держави.
Безгосподарське ставлення до довкілля призводить до втрат цілих комплексів біорізноманіття, суттєво впливає на здоров’я людей, не дає розвиватися туристичній індустрії. Це, своєю чергою, впливає на збільшені обсяги видатків з бюджету, а також на втрату потенційних джерел доходів держави.
В Україні діє галузь права, яка мала б регулювати суспільні відносини у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Правила гри у цій сфері підкріплені встановленням відповідальності (кримінальної, адміністративної, цивільно-правової) за її порушення. Проте громадяни і бізнес постійно порушують екологічні норми, а держава не спроможна належно на це впливати засобами юридичної відповідальності. Як наслідок, природа, бюджет і здоров’я населення несуть
непоправні втрати.