Під час перебування у США (м. Юджин, штат Орегон) та стажування в ELAW, екологи ЕПЛ мали змогу ознайомитися із регулюванням лісового господарства у цій країні, а також порівняти його із українським законодавством. Нижче викладаємо кілька цікавих речей, які, на нашу думку, сприяють розвитку лісової промисловості та лісової науки у США з мінімальною шкодою для природи. Особливу увагу приділяємо темі застосування пестицидів у лісах та охорони біорізноманіття.
В Україні поняття лісу у законодавстві засноване на природно-ресурсному тлумаченні та не враховує цінності лісів як природної екосистеми, важливої для збереження біорізноманіття. У ст. 1 Лісового кодексу України зазначено, що ліси України є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, але серед перелічених функцій лісу не зазначено природоохоронну функцію і також цінність для збереження різноманіття ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу. Як виявилося, ця проблема існувала не тільки в нас. Довгий час і США мали таке ж ставлення до лісу, аж поки у 1960 році не було запроваджено т.з. закон MUSY (Multiple–Use and Sustainable Yield Act) – закон про багатоцільове використання і сталу продукцію. Відповідно до нього Лісова Служба1 (Forest Service – FS) у своїй роботі повинна була керуватися п’ятьма цілями (а не тільки самим використанням деревини): рекреаційними, пасовищними, використанням деревини, водозбірною функцією лісу, а також дикими тваринами та рибними ресурси.
Від 1960 року виросло не одне покоління лісових спеціалістів, які вчилися на таких цінностях, та розуміють важливість тлумачення лісу не тільки як ресурсу. Всі негативні впливи, які може мати лісове господарство на природу, ретельно аналізуються та описуються у звітах для оцінки та мінімізації таких ризиків. Окрім цього, вся лісогосподарська діяльність є прозорою та публічною. Всі дії висвітлюються на офіційних сайтах державних органів. Навіть плани із менеджменту лісу (в Україні аналог – матеріали лісовпорядкування) у США мають обов’язково проходити оцінку впливу на довкілля, де перевіряється їхня відповідність екологічним вимогам, зокрема, процес затвердження повинен пройти низку консультацій із громадськістю. Можна переглянути приклад драфту такої оцінки для плану господарювання у Blue Mountains Forest. В Україні ж участь громадськості у процесі прийняття рішень у лісовій сфері розцінюється як зухвале втручання невігласів.
ПЕСТИЦИДИ
Застосування пестицидів у лісах США регулюється кількома законодавчими актами:
Інструкція роботи лісової служби (Forest Service Manual – FSM) – внутрішній документ лісової служби.
Розділ 2150 FSM стосується використання пестицидів у національних лісах. Перед застосуванням пестицидів агенція охорони довкілля спершу повинна визначити, чи таке застосування справді необхідне. Таке визначення повинно включати оцінку хімічних і біологічних аналізів рівнів популяцій шкідників, а також біологічний аналіз видів-мішеней та інших видів, на яких буде поширюватися потенційний вплив. Як правило, на цій стадії проводиться оцінка впливу на довкілля.
Після цього пропозиція використання пестицидів повинна бути підготовлена для кожного заходу окремо та оформлена на формі FS-2100-2. Кожна пропозиція має бути критично перевірена координатором використання пестицидів або іншим спеціалістом FS.
Відповідно до FSM, пестициди не можуть бути застосовані без:
Підписаного рішення NEPA (нижче);
Завершеної та перевіреної пропозиції використання пестицидів.
Після застосування пестицидів FS повинна провести пост-аплікаційну оцінку та занести всі отримані результати у спеціальну базу даних моніторингу. Всі особи, залучені до застосування, рекомендації чи нагляду використання пестицидів повинні пройти відповідне навчання безпечного та ефективного застосування пестицидів.
Закон про національну екологічну політику (National Environmental Policy Act – NEPA) – закон, що регулює оцінку впливу на довкілля.
Рішення про використання пестицидів у лісах базується не тільки на їх ефективності, а і на розумінні ризиків, які з цим асоціюються. NEPA вимагає від FS аналізувати потенційні впливи на здоров’я людей та довкілля від використання пестицидів. Тому FS, окрім посилання на загальну оцінку ризиків пестицидів від EPA, відповідає ще за оцінку ризику для здоров’я людини та довкілля від застосування пестицидів у національних лісах, звіти про таку оцінку доступні онлайн.
Федеральний закон про інсектициди, фунгіциди, родентициди (Federal Insecticide, Fungicide, and Rodenticide Act – FIFRA) – закон, що регулює реєстрацію та етикетування пестицидів Агенцією з охорони довкілля США (Environmental Protection Agency – EPA).
FIFRA координує реєстрацію та маркування пестицидів у США. Перед тим, як EPA зареєструє пестицид відповідно до FIFRA, виробник повинен, серед іншого, показати, що застосування певного пестициду відповідно до його специфіки «загалом не буде викликати безпричинний шкідливий ефект на довкілля». EPA прискіпливо перевіряє інформацію для маркування пестицидів протягом процесу реєстрації.
БІОРІЗНОМАНІТТЯ
Відповідно до NEPA, всі федеральні органи (зокрема і FS) перед тим, як здійснити рубку, повинні ретельно перевірити заплановану ділянку на предмет ризиків для біорізноманіття. Цей процес необхідний для великих федеральних дій: проектів та програм, які повністю або частково фінансуються, втілюються, регулюються або затверджуються федеральними органами.
Таку вимогу виконує Звіт про вплив на довкілля (Environmental Impact Statement – EIS) або скорочений варіант – Екологічна оцінка (Environmental Assessment – EA), мета якого – визначити, чи необхідно проводити повний EIS.
Ось так, для прикладу, може виглядати кінцевий EIS у чотирьох томах для розробки одного із родовищ корисних копалин:
Частина EA, яка стосується рідкісний видів та є єдиним документом, який може зупинити рубку, називається біологічною оцінкою (Biological Assessment – BA). Можна ознайомитися із загальними рекомендаціями, як її проводити. Якщо коротко, то для кожного рідкісного виду, список яких визначається законом про рідкісні види (Endangered Species Act, його короткий огляд та відо-пояснення), була розроблена детальна карта оселищ – місць, де вони можуть проживати/траплятися. Ці карти доступні онлайн (наприклад, карта оселищ плямистої сови) та містять shape файли, які можна завантажити та використовувати в GIS програмах. Лісники повинні проаналізувати, чи ділянка лісу, запланована під вирубку, перекривається із оселищами таких видів, чи ні. Якщо ні, тоді можна проводити рубку. Якщо є якесь перекриття, тоді у звіті BA вони мають зазначити перелік видів, для яких є ризики, а також визначити, який ступінь шкоди може бути нанесено цим видам.
Наступним етапом оцінки є консультація зі Службою захисту риби та дикої природи (Fish and Wildlife Service – F&W). На основі BA ця служба розробляє документ, де пише офіційну позицію (Biological opinion – BO) себе як державного органу щодо можливого впливу рубки на рідкісні види. Як правило, такий документ дозволяє проводити рубку, але накладає певні обмеження. Такий висновок офіційно дозволяє лісовим компаніям наносити певну шкоду рідкісним видам від рубки (to “take” the species).
Відповідно до закону про рідкісні види це означає «потурбувати, нашкодити, переслідувати, вполювати, застрелити, поранити, вбити, вловити, зібрати чи намагатися зробити щось із переліченого».
Є також обставини, що ще не для всіх рідкісних видів визначені карти їхніх оселищ. Тоді лісники обстежують ділянки самостійно, та якщо на такі натрапляють, за зазначають це у BA і обов’язково проходять консультацію із F&W.
РЕГУЛЯЦІЯ НА РІВНІ ШТАТУ
Окрім федеративних законів, що регулюють лісове господарство, є ще закони, які ухвалюються на рівні штату. Так, в Орегоні є закон лісових практик (Oregon Forest Practices Act), ухвалений ще у 1971 році. Цей закон визначає, що Орегон є штатом, де лісова індустрія є дуже важливою та необхідною. Але окрім цього, він визначає спеціальні обмеження для суцільних рубок, які є вищими від тих, які визначає національне законодавство. Наприклад, вищенаведений закон:
забороняє рубки на крутих схилах, щоб попередити ерозію;
обмежує площу суцільної рубки до 120 акрів (48 га);
зазначає, що суцільні рубки повинні знаходитися одна від одної не ближче, ніж 300 футів (46 м);
встановлює відстань у 150 футів (24 м) як найменшу, яка повинна відділяти суцільну рубку від річки або будь-якого іншого водно-болотного угіддя;
зобов’язує на кожен акр вирубаного лісу (на кожен 0,4 га) лишати:
2 сухостійних або 2 живих дерева певного діаметру;
2 лежачих дерева або 2 колоди;
50 % всього цього повинно бути хвойними породами.
Та запроваджує ще багато цікавих речей, які є суворішими, ніж прописує федеральний закон.
ЛІСОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ УНІВЕРСИТЕТУ ШТАТУ ОРЕГОН
Дуже цікавою була зустріч із фахівцями з лісового менеджменту – Джоном Бейлі та Джеймсом Джонстоном з Університету штату Орегон (University of Oregon – OSU), що знаходиться в м. Корваліс.
Монокультури
Зокрема, ми обговорювали питання монокультурних насаджень, які в Україні зараз всихають через свою екологічну нестійкість та стають розплідником короїдів. Виявилося, що практика насаджувати монокультури є і в США, але там це не переростає в проблему всихання. В американських промислових лісах (industial forests, аналог у нас – експлуатаційні ліси) після проведення суцільної рубки лісники зобов’язані заліснювати територію якомога швидше, інакше це втрата прибутку. Історично лісова галузь на Західному Узбережжі була дуже потужною і приносила великий дохід у бюджет. Зараз ця потужність трохи впала, але все одно лісове господарство займає істотну частину промисловості, тому всі дії в промислових лісах мають економічне підґрунтя. Лісники вмотивовані якомога швидше заліснити зрубану ділянку, в це вкладається багато інвестицій. Заліснюють, навіть якщо територією пройшлася пожежа. Під час заліснення в осному садять лише дугласію (псевдотсугу мензиса). Але, на відміну від України, де в Карпатах смереки посаджені на нижчій висоті, ніж природно ростуть, і саме тому більш сприйнятливі до всихання та короїдів, в США дугласія є природним видом для всього Західного узбережжя. Є навіть окремий банк насіння, завдяки чому дугласії з інших регіонів не потрапляють до «чужих» місць.
Як відомо, в Україні більшість смереки посаджена з насіння австрійської смереки, української майже не залишилося. За думкою науковців, така смерека має слабшу кореневу систему. Під час негоди вітер розхитує дерево, і коренева система починає отримувати менше вологи. На ослаблену коронесу систему нападає коренева губка, а на дерево – короїд. У США дугласія природна і росте на своєму місці, проте кліматичні умови стають більш посушливими, у результаті чого деяка кількість деревини таки всихає. Цього року протягом сухого сезону в лісах Західного узбережжя пройшлися масштабні пожежі.
Короїди
Щодо ж до короїдів, то на законодавчо визначених диких територіях (wilderness areas) ніяким чином не регулюють масове розмноження цих комах взагалі, бо це заборонено. Єдині можливі заходи стосуються підтримання стежок у функціональному стані. На інших територіях проводять спрямовані пожежі, вибіркові і суцільні рубки, інші заходи, з якими можна ознайомитися у стратегії поводження з короїдом. На відміну від нас, пестициди для регулювання спалахів розмноження комах тут майже не застосовують. Нагадаємо, в Україні на хімічні винищувальні засоби в осередках короїдів і пильщиків можуть виділяти мільйони гривень. Застосування ж пестицидів у лісах США є чітко регламентоване, як вже було зазначено.
Праліси
У США праліси як тип лісу не виділено в окрему категорії законом, як є в Україні. Багато з них де-факто є захищені під різними природоохоронними територіями, як, наприклад, у складі національних парків чи диких територій (wilderness areas). Тоді у менеджмент плані відповідного об’єкту ця ділянка позначається окремо і до неї застосовують свій особливий режим охорони.
Лабораторія
Академія наук в США функціонує як неприбуткова громадська організація, тому за державним фінансуванням лісова наука тут розвивається в університетах, та в лісових господарствах. І розвивається досить непогано. Лісовий факультет OSU вважається одним із найбільших у світі.
У ньому функціонує цікава лабораторія, яка досліджує кліматичне минуле за допомогою річних кілець дерев.
Науковці та phd-студенти визначають, як кліматичні коливання вплинули на ті чи інші породи дерев, і навпаки, за допомогою річних кілець дерев відкривають невідому інформацію про клімат того чи іншого регіону у минулому.
Дерево, що нижче на фото, проросло (1656 р.) приблизно за 100 років до того, як США утворилися як держава, та ще понад 200 років було свідком існування рабства у цій країні. Його річні кільця можуть багато чого розповісти про клімат у ті часи.
Окрім цього, на ньому чітко прослідковується рік, у якому була пожежа (1711 р.) у тому регіоні, де воно росло. Пожежі залишають чіткий чорний контур на стовбурах, які було пошкоджено. Відповідно до того, скільки дерев на тій чи іншій території мають такі ознаки, розраховують масштаби пожеж, які траплялися у той чи інший період часу.
На нижченаведеному фото бачимо ще старіше дерево, яке стало свідком пожежі ще у 1548 році.
Ідентифікація річних кілець відбувається різними методами. Найчастіше використовують шкалу, побудовану на основі співставлення впливу на приріст кільця температури та опадів, що виглядає так, як на фото нижче.
Така шкала дозволяє ідентифікувати річні кільця за їх шириною, відповідно до того, як їм дозволяли рости кліматичні умови.
Дослідження зміни клімату наразі переживає не найкращі часи, беручи до уваги ставлення до цього явища керівництва держави. Але навіть у таких умовах лісові науковці розробили кілька цікавих механізмів, які можна використовувати для адаптації лісів до зміни клімату:
менеджмент пожеж – дозволяє спрямовано використовувати пожежі для того, щоб зменшити негативні наслідки змін клімату. Наприклад, розраховується максимально можлива кількість мертвої деревини, наявність якої в лісі не буде сприяти занадто масштабним та деструктивним пожежам. Якщо ж таку кількість перевищено – певний відсоток природних пожеж залишають незагашеними для того, щоб вони зменшили запас мертвої деревини, що дозволить в майбутньому уникнути ще більших пожеж;
менеджмент лісового ландшафту у напрямку до меншої густоти – дозволя зменшити стрес від нестачі води, який відчуває ліс під час посухи. Мета цього механізму – садити дерева рідше та проріджувати самосіви для того, щоб дати деревам більше місця. Це означає більш сприятливі умови, що робитиме їх більш стійкими. Більше того, під час посух це означатиме, що на одне дерево припаде більше вологи, ніж якби це було із вищою густотою насаджень;
висадка генетично стійкого насіння – механізм, який застосовують на основі визначення, яке насіння буде більш резистентним до посух. Ніякого дорогого обладнання для генетичного аналізу тут непотрібно. Для цього просто проводять експериментальну посадку та спостерігають, яке із насіння буде більш стійким, таке і використовуватимуть для відновлення лісу на місці рубки;
сприяння міграції генів – передбачає висадку порід відповідно до зміни висотної поясності та кліматичних зон. Посушливі умови призводять до того, що породи, у пошуках прохолодніших та вологіших умов, змінюють своє місце зростання у напрямку вище по схилу та ближче до півночі. Відповідно, лісники після рубок висаджують породи уже з урахуванням того, що їхні сприятливі умови змістилися на іншу висоту над рівнем моря та на іншу широту.
Щодалі, то лісові господарства все більше і більше задумуються над застосуванням цих адамтаційних механізмів. Співпраця лісової науки та лісової промисловості тут є дуже ефективною, і це стосується не тільки змін клімату.
Загалом ознайомлення із законодавчим регулюванням лісового господарства у США було дуже корисним та цікавим. У своїй аналітичній діяльності ЕПЛ використовує цей досвід та сподівається, що наші державні органи звернуть увагу на найкращі світові практики під час реформи лісової галузі України.
Контакти:
Катерина Норенко, еколог ЕПЛ
office@epl.org.ua, kateryna.norenko@gmail.com
(032) 255 76 82
1 Лісова Служба США знаходиться в структурі Департаменту сільського господарства
