Екологічну ситуацію на Східній Україні ще до початку військових дій можна охарактеризувати, як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду використання природних ресурсів та негативного впливу безпосередньо на усі об’єкти довкілля.
Низький рівень екологічної свідомості суспільства, відсутність достатньої очистки скидів та викидів, відсутність цивілізованого поводження з відходами, особливо з надзвичайно небезпечними, відсутність комплексного підходу до вирішення проблем з охорони довкілля, призвели до значної деградації довкілля Східної України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів.
Ситуація з інтенсивним забрудненням атмосферного повітря складалася впродовж десятиліть у процесі становлення й розвитку промисловості Східної України. У будівництві промислових об’єктів екологічній складовій не приділялося значної уваги. Найбільшими забруднювачами атмосферного повітря стали підприємства вугільної промисловості, чорної металургії, хімічної промисловості, теплової енергетики. Зокрема, найбільше метану викидалося в атмосферу у містах і районах, де розташовані вуглевидобувні підприємства і досягають близько 70 % від загального обсягу викидів.
Головними забруднювачами водних об’єктів стали підприємства металургійної промисловості (металургійні комбінати Маріуполя, Єнакієво, Макіївки, Авдіївки), вугільної галузі й енергетики. У низці міст очисні споруди морально й фізично застаріли. Водні ресурси Донецької та Луганської областей характеризуються високою концентрацією солей. Причиною цього є скид у водні об’єкти високо мінералізованих шахтних вод, з якими за рік потрапляє понад 1 млн. тон різних солей. Найбільш забрудненими, як свідчать спостереження Донецького обласного центру з гідрометеорології, зазначені такі річки: Кальміус, Кринка, Бахмут і Кальчик.
Внаслідок військових дій водоканал Луганська знаходиться на порозі техногенної та санітарної катастрофи. Мародери, користуючись протистоянням, крадуть кабельні лінії та навіть окремі частини труб. Відтак, на водопровідних і каналізаційних мережах виникає чимало аварійних ситуацій. Мешканці Луганщини здебільшого споживають воду з поверхневих джерел, яка потребує суттєвого знезараження. Маршрути ж доставки хлору та гіпохлориту пролягають через місця бойових дій. Протягом тривалого часу вони не функціонували.
Також відсутнє було водопостачання у частині Луганської області, зокрема на досить тривалий час припинили свою роботу: Жовтневі очисні споруди у малій Вергунці, насосні станції №10,11 і 18, насосна станція другого підйому у кварталі Ватутіна, насосна станція четвертого підйому, що постачає водою Кам’янобрідський район. Об’єкти водопостачання Луганської області зображені на рис. 1.
Рис. 1. Об’єкти водопостачання Луганської області
Під час артилерійського обстрілу Слов’янська на території насосної станції каналу Сіверський Донець-Донбас пошкоджені очисні споруди. Зупинка насосних агрегатів призвела до обмеження постачання міста як питної, так і технічної води.
Зазнав обстрілу перший підйом каналу “Сіверський Донець-Донбас”. Донецьк перейшов на погодинну подачу води, оскільки бойові дії у Слов’янському районі ускладнювали роботу з ремонту пошкодженої насосної станції і водопроводів.
В результаті бойових дій очисні споруди в Єнакієвому працювали за тимчасовою схемою електропостачання, оскільки основна лінія електропередач була пошкоджена. Внаслідок артобстрілів у Слов’янську постраждали фільтрувальна станція та очисні споруди, 19 каналізаційних і 3 водонапірних насосних станції, майже 20 км каналізаційних та 36 км водопровідних мереж. Було знеструмлено Донецьку фільтрувальну станцію.
Значний техногенний вплив на довкілля мають промислові відходи при поводженні з ними за звичайних умов. Але коли вони горять при недостачі кисню (низьких температурах), цей вплив збільшується в сотні або й більше разів. Також внаслідок аварійних відключень електроенергії в атмосферне повітря викинуто значний об’єм небезпечних речовин.
Від обстрілів артилерії мало місце загоряння кількох екологічно небезпечних підприємств: Авдіївського та Ясинівського коксохімічного заводу, Лисичанського нафтопереробного та Краматорського верстатобудівного заводу, «Точмашу» і «Стиролу».
Небезпеку для довкілля можуть нести потрапляння снарядів в місця складування небезпечних речовин, бурові установки, а також такі об’єкти інфраструктури, такі як газо-, нафто- та аміакопроводи. Так, у вересні був зафіксований випадок, коли в результаті військових дій в районі Донецького аеропорту осколком снаряду було пошкоджено газопровід.
Відомі і окремі випадки руйнування об’єктів хімічної промисловості внаслідок потрапляння снарядів. За офіційними даними МНС України в Донецькій області 20 вересня сталося потрапляння вибухонебезпечного предмета на склад Донецького казенного заводу хімічних виробів, розташованого в Куйбишевському районі по вул. Софіївська. В результаті попадання на склад, розташований приблизно в 5 кілометрах від основної території заводу, стався спалах. В інтернеті поширене відео пожежі:
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=6ig6heWO8XE
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=_dcQNp7u3X8
Також, горів вугільний склад Ясинуватського коксохімічного заводу, який знаходиться на території Макіївки – між с.м.т. Батман і мікрорайоном “Черемушки”. Внаслідок артилерійського обстрілу Київського району Донецька снаряд влучив на територію заводу “Точмаш”, після чого почалася пожежа.
На початок поточного року у Донецькій області утворилося 10,16 т відходів – пестицидів, у Луганській області – 11,23 т відходів. Відходи, що утворилися відносяться до І, ІІ та ІІІ класів небезпеки (рис. 2, 3).
МБО «Екологія-Право-Людина» проведено дослідження щодо наявності відходів усіх чотирьох класів небезпеки на території Донецької та Луганської областей.
Станом на 01.01.2014 року на території Донецької області обліковано 1,8 тис. тон надзвичайно небезпечних відходів (І клас небезпеки). У Луганській області кількість надзвичайно небезпечних відходів становила 14,2 тис. тон. (рис. 4, 5).
Значна кількість небезпечних відходів, що облікується на Сході України не може залишати осторонь екологічну спільноту. Навіть відходи IV класу небезпеки (малонебезпечні), а до них відноситься порода з породних відвалів (териконів) при горінні викидають в атмосферу значну кількість токсичних речовин.
У виробленій породі, яка, власне, і складає терикон, міститься практично вся таблиця Менделєєва, включаючи і радіоактивні елементи. Оскільки в тілі терикону і без впливу антропогенних факторів, може проходити самозаймання, а при підсиленні такого горіння ще розривами гранат, снарядів, ракет і ін. зброї, у атмосферу викидаються тисячі тон канцерогенних речовин, руйнують озоновий шар, мігрують також у ґрунти, водоносні горизонти та біоресурси забруднюючи їх, і відповідно потрапляють в організм людини.
Значна кількість надзвичайно небезпечних відходів на території військових дій викликає занепокоєння та боязнь за збереження чистого довкілля для прийдешніх поколінь. Адже суб’єктивна мотивація ситуації, що склалася чи амбіції однієї або кількох людей може обійтися для наших нащадків жорстокими та непередбачуваними наслідками.
Більшість очевидних загроз, викликаних війною, наслідки яких досить легко уявити, пов’язані або з механічним пошкодженням природних ландшафтів, або з тимчасовою втратою державою контролю над порушеннями і технологічними процесами в зоні бойових дій. Реальні наслідки від кожного з впливів сьогодні важко оцінити, оскільки в найближчі дні не буде можливості провести широкі натурні обстеження. Тим не менш, вже зараз можливо окреслити напрямки таких досліджень і наступні роботи з ліквідації негативних наслідків і відновлення.
Перш за все варто сказати про механічне пошкодження природних ландшафтів. Ми говоримо тільки про території безпосередніх воєнних дій, тобто, про пошкодження, які вже відбулися. Варто зазначити, що зона бойових дій розгорнута в регіоні, для якого характерна специфічна структура розселення. Це дві промислові агломерації (Донецька і Луганська) і масштабні малозаселені простори Донецького кряжу, де невеликі населені пункти і окремі шахти межують безпосередньо з природними територіями. У цій зоні розміщено більше половини об’єктів ПЗФ Луганської області і близько третини ПЗФ Донецької області, в т.ч. обидва наявні в регіоні природні заповідники і єдиний національний природний парк. Такі пошкодження викликані механічними факторами: проїзд по території важкої техніки. І перш за все танків та інших типів гусеничної техніки.
Відділення Луганського природного заповідника «Провальський степ» знаходиться в прикордонній зоні, контроль над якою протягом всього конфлікту не належав українській армії, у зв’язку з чим на цій території відбувалося значно більше, ніж в інших місцях, несанкціонованих перетинів державного кордону різного роду транспортом і військовою технікою. Рух техніки відбувався безпосередньо по території заповідника. Воронки в місцях падіння снарядів. Бої велись на території філії «Крейдяна флора» Українського степового заповідника (він розміщений на високому березі, там були позиції спочатку територистів, а потім сил АТО) та на території незаконно скасованого НПП «Сіверсько Донецький». Крім того, в липні 2014 року протягом трьох діб тривала пожежа на території Ямпільського лісництва на Донеччині, що входить до складу НПП «Святі гори».
Актуальність ґрунтовного дослідження пожеж в зоні АТО викликана збігом факторів, що сприяли збільшенню кількості пожеж на природних територіях в зоні АТО:
- сухий сезон (червень-серпень), що традиційно супроводжується в регіоні збільшенням числа загоряння сухої рослинності;
- саме у степовій зоні штучні соснові насадження, які домінують серед загальної кількості лісових насаджень регіону, є найбільш пожежонебезпечною категорією лісів в Україні;
- в умовах війни, за повідомленнями місцевих джерел, значна частина лісівників регіону перебувала у складі незаконних збройних формувань, ліси значною мірою заміновані. Також постійні обстріли призвели до неможливості гасіння пожеж ні органами МНС, ні силами Держлісагенства. Органи МНС повідомляють, що гасіння пожеж сильно ускладнене.
- Більшість пожежної техніки викрадено бойовиками. Попри звернення керівництва Держлісагенства[1] до самопроголошеного керівництва ДНР та ЛНР, можливість здійснювати протипожежні заходи в лісах не була забезпечена; перепони гасінню пожеж створені обома ворогуючими сторонами[2].
- через вибухи та з інших причин, збільшилась кількість епіцентрів поширення полум’я в природних масивах регіону;
- протягом військових дій здійснювались умисні підпали в тактичних цілях. Важливо відмітити, що відсутність контролю за загоряннями і будь-яких заходів із гасіння степових пожеж під час воєнних дій призводить і до загоряння лісів. Враховуючи, що більшість наявних лісонасаджень мають штучне походження і представлені, як правило, монокультурою сосни, наслідки загоряння неминуче стають причиною знищення насаджень.
Попри це, достовірні джерела дають лише дуже еклектичну інформацію про випадки лісових та інших пожеж. Так, відомо про пожежі біля Станиці Луганської (500 га)[3], біля сіл Макарове та Вільхове (10 га)[4], Красного Лиману[5], Щастя та Старокраснянки[6]. Очевидно, що кількість випадків загоряння природної рослинності значно більша.
Нами проведене дослідження дійсного обсягу загорянь рослинності в період з червня по вересень 2014 року. Період дослідження пов’язаний із строками висихання природної рослинності, та метеорологічними умовами, що визначають період можливих пожеж.
Для дослідження нами були використані відомості із відкритих джерел, зокрема інформацію про місця теплових аномалій (загорянь) було визначено за матеріалами ДЗЗ MODIS (матеріали NASA)[7]; межі зони бойових дій – за даними РНБО України[8] (вказані відомості отримані для зазначеного періоду поденно).
Протягом періоду червня-вересня 2014 в зоні АТО було зафіксовано 2901 випадок загоряння. Загалом, чисельні показники кількості зафіксованих супутником пожеж, в 15 разів перевищують показники минулого року.
Дослідження локалізації виявлених загорянь 2014 року показало, що як мінімум 81% з усіх випадків стались на ділянках природної степової та лісової рослинності та рідше – на полях. І лише 19% вірогідно мають відношення до території населених пунктів, або їх околиць.
Порівняння кількості пожеж в межах зони АТО із минулими роками показує, що загальні тенденції щодо динаміки кількості пожеж дуже подібні. Отже головною причиною сплеску зафіксованих загорянь є їхня тривалість в часі, що дозволяє супутнику їх зафіксувати. А це значить що катастрофічне збільшення зафіксованих загорянь свідчить про одне – пожежі вільно поширюються по території зони АТО і ніхто їх не гасить.
В окремих випадках в лісах були також підірвані мости та переїзди на протипожежних дорогах. Такі дії, наприклад, зафіксовані на звільненій території в межах НПП «Святі гори».
Можна спостерігати і піки, в які на невеликій площі відбувалось одночасно багато пожеж. Наприклад в радіусі 2-5 км. Такі піки загорянь демонструють кореляцію з датами та місцями масових обстрілів сил АТО артилерією. Такими є, для прикладу – 26.07 (1 точка) 29.07-04.08, 15.08-16.08, 25-26.08 та 4-6.09,20.09 (1.08 – мінометний обстріл українських прикордонників з боку РФ під Новою Вільховою, 3.08 – обстріл позицій АТО 3.08 під Червонопартизанськом, 29.07 – обстріл бойовиками Збройних сил України під Дмитрівкою, 20.09 – обстріл бойовиками с.м.т. Стахановець з артилерії)[9].
На основі отриманої моделі покриття території зони АТО пожежами ми підрахували площу ділянки, що сумарно була охоплена вогнем протягом червня-вересня 2014 року. Загальна площа такої території згідно з моделлю становить 331471,4 га, з яких 34465,45 га просторово накладаються на забудову та водойми. Отже,об’єктивно модель ілюструє охоплення вогнем 297005,9549 га, що становить 14% від максимальної площі зони АТО.
Таким чином, виникає можливість обрахувати розподіл території охоплених вогнем площ за класами, наклавши обриси змодельованих згарищ на доступний клас просторових даних, та обрахувати площу перекриття. В результаті отримані такі відомості: вогнем пошкоджено 36226,19 га лісів, що становить 18% від площі лісів в межах зони АТО та 12,19% від загальної площі згарищ; 113735,2 га степів, що становить 23,19% від площі степів у межах зони АТО і 38,29% від всієї площі згарищ; 147044,56 га орних земель, що становить 14% від площі орних земель і 49,5% від площі згарищ. Таким чином, природні і напівприродні території ділять площу згарищ навпіл.
Військові дії на сході України завдали шкоду усім без винятку сферам. У складний для України час залучення світової спільноти для вирішення екологічних проблем є вкрай важливим.
Ситуація, що склалася, потребує вжиття заходів по невідкладному виявленню наявних техногенних екологічних проблем, спричинених війною, широке оприлюднення рівня небезпеки, локалізації кожної з проблем та розробка детального плану їх ліквідації, залежно від рівня небезпеки або динаміки прогресування кожної з проблем.
Тому, закликаємо світову спільноту до всебічного сприяння у встановленні миру заради збереження і захисту довкілля.
[1]
[2] http://censor.net.ua/news/287275/gorit_les_pod_slavyanskom_no_boeviki_ne_propuskayut_pojarnyh_glava_goslesagentstva
[3] http://informator.lg.ua/?p=16763
[4] http://informator.lg.ua/?p=10220
[5] http://informator.lg.ua/?p=3317
[6] http://informator.lg.ua/?p=2532
[7] https://firms.modaps.eosdis.nasa.gov/
[8] http://www.rnbo.gov.ua/
[9] http://texty.org.ua/mod/datavis/apps/atomap/