Перебуваючи у співпраці з Міжнародним альянсом екологічного справа (Environmental Law Alliance Worldwide, ELAW) у м. Юджин, Орегон, екологи ЕПЛ побували на місцевих очисних спорудах та ознайомилися із методами очистки води, які тут застосовуються. У дечому ці методи схожі до українських, але є і принципово відмінні речі. Очисні споруди Юджина за загальною системою дуже схожі до Бортницької станції аерації, що в Києві, але сучасніші та мають більше стадій очистки. Ще однією різницею є те, що Київ – мільйонне місто, а населення Юджина та Спрингфілда, що поруч, разом становить 220 тис. жителів, що трохи більше за населення Білої Церкви. У наших середніх та великих містах, а тим більше малих курортних містечках біля моря, таких якісних очисних споруд немає.
Керування очисними спорудами повністю автоматизоване. У середині пункту управління на екран виведено загальну схему території.
Загальна схема очисних споруд
По всій території розміщені камери спостереження, які 24 години на добу виводять відео не монітор. Після закінчення денного робочого часу на очисних спорудах обов’язково залишаються чергові, один із яких постійно знаходиться у пункті управління, слідкує за камерами та робить необхідні зміни у роботі системи, якщо потрібно.
Дані з камер відеоспостереження
Роботою всіх ланок очистки можна керувати дистанційно, орієнтуючись на показники очистки та показники роботи обладнання.
Панель контролю всіх етапів очистки
Окрім цього, на окремому моніторі виведена карта із розміщеними у Юджині та Спрингфілді 49 насосними станціями. За їх станом також можна слідкувати дистанційно. Якщо раптом якась насосна станція буде виведена з ладу, про це одразу стане відомо на екрані.
Мапа усіх насосних станцій Юджина та Спрингфілда
Отже, до загальної каналізації потрапляють побутові стічні води та промислові стічні води після попередньої спеціальної очистки на підприємстві. Води зливневої каналізації очищаються окремо. З води, яка надходить до очисних споруд на вході відбирають проби кожні кілька годин та роблять аналіз на характер та концентрацію забруднення.
Місце для відбору проб води перед очисткою
Потім вода проходить на першу стадію очистки – механічну, що відбувається у так званому грабельному відділі. Тут автоматизованими грабельними інструментами з води прибираються найбільші домішки.
Грабельний відділ механічної очистки
Після цього вода потрапляє у первинний відстійник, де седиментацією (осадженням) прибирається 60 % всіх забруднюючих елементів. Після цього вода іде на подальшу очистку – у вторинний відстійник і залишається осад або мул.
Первинний відстійник
Осад відправляється в т.з. «дайджестер», де підігрівається до 100° F, і відокремлюється газ метан, який іде на спалювання. Після цього осад може використовуватися для підтримання родючості землі, зокрема саме ця станція очистки працює за такою схемою вже 12 років. У них за межами очисних споруд є спеціальні поля з посадженими деревами, куди вони направляють весь осад.
Місце для спалювання метану
До води після первинного відстійника додають бактеріальну культуру і це все направляється на вторинну очистку – до басейнів аерації. Бактерії також виділяють метан, який потім спалюється. Але основна їх роль – окиснення. Вони окиснюють забруднюючі речовини, знешкоджуючи їх, очищають від аміаку та нітратів, а також допомагають седиментам згрупуватися у більші агрегати, щоб покращити осадження.
Басейни аерації
На цій стадії вода безперебійно насичується повітрям. Третина енергії, яку використовують всі очисні споруди йде на те, щоб підтримувати генерування бульбашок, оскільки без кисню аеробний процес очистки зупиниться.
У лабораторних умовах таке осадження за допомогою бактеріальної культури виглядає ось так:
Формування агрегатів та їх осадження
Після цього осад відділяється і майже чиста вода направляється далі по циклу.
Розділення очищеної води та осаду
У такі воді не бояться плавати навіть дикі качки. Частина осаду, який утворився, йде на підтримку й живлення культури бактерій, а частина відправляється в дайджестер і на поля.
Дикі качки на очищеній воді
Вода після очистки надходить на хлорування
На цьому етапі вода залишає вторинний етап очистки і проходить автоматичний контроль. Прилад тестує прозорість води і результати одразу потрапляють на монітори комп’ютерів у залі, з якого ведеться управління всією системою. Якщо аналізи свідчать, що ступінь очистки недостатній, тоді залучається третій етап очистки – фільтрування. Це принципова різниця із українськими очисними спорудами, оскільки в нас цей етап відсутній.
Фільтри
Воду пропускають через великі фільтри, наповненні в середині маленькими м’ячиками з фільтрувального матеріалу. Тут прибираються останні найменші залишкові концентрації забруднюючих речовин. Варто зазначити, що така стадія очистки зовсім не є обов’язковою відповідно до законодавства, але добровільна ініціатива саме цих очисних споруд, які турбуються про свої річки.
Фільтрувальний матеріал в середині фільтрів
Після фільтрування іде процес хлорування, який є обов’язковим. Вода потрапляє у хлоратор – де змішується з хлором, а потім у резервуар, який виглядає як лабіринт. Це необхідно для того, щоб збільшити відстань, яку проходить вода, і збільшити час контакту її з хлором, щоб прибрати всі небезпечні бактерії. Продезінфікована вода іде на останній етап – очищення від залишкових концентрацій хлору.
Резервуари для дезінфекції
Залишкові концентрації хлору прибирають бісульфатом натрію, після чого, востаннє воду відбирають для аналізу в лабораторії для перевірки ступеня очистки.
Забір проб води для аналізу після очистки
Для насичення киснем, чиста вода водоспадом стікає у великий канал, який веде її до річки. Цей процес можна прослідкувати згори, стоячи на гратах над водоспадом.
Вода надходить до річки
Відео про те, як як проходить очистка, можна переглянути за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=aX6gF7KY7q8&feature=youtu.be
Контакти:
Катерина Норенко, еколог ЕПЛ
Kateryna.norenko@gmail.com, (032) 255 76 82