Останнім часом в суспільстві надзвичайно гостро обговорюється питання лісогосподарювання, зокрема вирубок, як в межах лісогосподарських підприємств, так і в межах природно-заповідного фонду. Основою для планування і проведення будь-яких заходів в лісових екосистемах є матеріали лісовпорядкування, які включають в себе характеристику лісових ділянок та проектовані заходи, зокрема і рубки. Жодна вирубка дерев, навіть санітарна, не може бути призначена без використання даних таксаційних описів і відповідних картографічних матеріалів. Тому говорячи про ведення господарювання в лісах, чи про їх збереження і відтворення, не можна обійти стороною таке питання, як лісовпорядкування. Це, по суті, фундамент, а, як відомо, коли в ньому є тріщини, то неможливо далі побудувати надійний будинок.
Згідно з ст. 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Згідно з ст. 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов’язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
На даний момент, єдиною державною спеціалізованою службою в Україні, яка має право проводити усі види лісовпорядних робіт у лісовому фонді, є Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об’єднання (далі ВО “Укрдержліспроект”), а основним нормативним документом, що регулює проведення таких робіт, є Інструкція з впорядкування лісового фонду України (далі Інструкція), ухвалена рішенням науково-технічної ради Державного комітету лісового господарства України, протокол №2 від 30 жовтня-1 листопада 2006 р. Тому саме на аналізі деяких моментів, прописаних в даній Інструкції, ми й зупинимося.
У пункті 1.1.1. Інструкції прописано, що метою проведення лісовпорядкування є розробка системи заходів, спрямованих на забезпечення раціонального ведення лісового господарства і користування лісовим фондом, ефективного відтворення, охорони і захисту лісів, підвищення їхньої продуктивності, здійснення єдиної технічної політики в лісовому господарстві. Однак, це загальне визначення, і цікавіше поглянути на методи, якими ця мета досягається. У пункті 1.4.4 передбачені 2 методи впорядкування лісів: метод класів віку та ділянковий метод.
Метод класів віку полягає в утворенні господарств, господарських секцій, які складаються з сукупності однорідних за складом і продуктивністю насаджень і не вкритих лісовою рослинністю земель, об’єднаних одним віком і способом рубки лісу. Усі лісовпорядні розрахунки при цьому методі здійснюються на основі підсумків розподілу площ і запасів насаджень господарських секцій за класами віку. Первинною обліковою одиницею при лісовпорядкуванні за методом класів віку є таксаційний виділ, а первинною розрахунковою одиницею – господарська секція. Іншими словами маємо аналогію з будь-якою сільгоспкультурою: посадили, виростили до певного віку, зібрали урожай.
Суть ділянкового методу лісовпорядкування полягає в утворенні постійних господарських ділянок, що є одним або сукупністю таксаційних виділів, які хоч і відрізняються за таксаційною характеристикою, але територіально об’єднані спільністю умов місцезростання і певною спрямованістю комплексу призначених лісогосподарських заходів з метою формування високопродуктивних стійких насаджень, які максимально використовують багатство ґрунтів і відповідають їхньому цільовому призначенню (природоохоронному, рекреаційному, оздоровчому тощо). В підрозділі 7.10 Інструкції вказано, що при ділянковому методі, обсяг користування лісом визначається як сума користувань по кожній ділянці і не повинен перевищувати величину середнього приросту, зберігати приблизно рівномірне користування за роками ревізійного періоду. Ділянковий метод враховує вимоги наближеного до природи лісівництва, а саме: багатий видовий склад лісів; різновікову структуру деревостанів; біологічне різноманіття лісостанів; багатоцільове використання лісів (соціальна, екологічна та економічна сфери); неперервне існування лісу як екосистеми з високим ступенем саморегуляції природних процесів. Лісовпорядкування за ділянковим методом, як правило, проводиться на ґрунтово-лісотипологічній основі.
Як бачимо, це не просто різні методи проведення таксаційних робіт, це втілення різних світоглядів. Так, метод класів віку розглядає ліс, як яку-небудь сільськогосподарську культуру, яку треба садити, а через певний термін збирати урожай і знову садити. Натомість, ділянковий метод дозволяє забезпечити перехід на систему наближеного до природи лісівництва, яка розглядає ліс перш за все, як складну і важливу екосистему, яка є не лише як ресурсом деревини, а виконує багато інших функцій: водо- і кліматорегулюючу, збереження біорізноманіття, джерело деревних ресурсів лісу (ягоди, гриби, живиця, соки дерев, лікарська сировина та ін.), рекреаційну, естетичну, оздоровчу і т.д. Однак, на жаль, основним в лісовому господарстві України залишається саме метод класів віку, а ділянковий застосовується переважно в природно-заповідному фонді та особливо захисних ділянках лісу.
Іншим принциповим питанням, крім методів, є види лісовпорядкування. Згідно з пунктом 1.4.1. Інструкції лісовпорядкування за цільовим призначенням розділяється на первинне, періодичне повторне і безперервне, та спеціальні види обстежень. Первинне лісовпорядкування здійснюється в лісах, які впорядковуються вперше. Періодичне повторне лісовпорядкування здійснюється в раніше впорядкованих об’єктах після закінчення ревізійного періоду (як правило, 10 років).
Найбільш резонансним і суперечливим в середовищі лісівників і природоохоронців є безперервне лісовпорядкування. Воно, як правило, проводиться в об’єктах інтенсивного ведення лісового господарства і лісокористування, де доля щорічного охоплення виділів господарськими діями, що призводять до зміни категорій земель або переважаючої породи (тобто, суцільних рубок), складає більше 2% (щороку). При безперервному лісовпорядкуванні щорічною інвентаризацією охоплюється лише та частина лісового фонду, яка задіяна господарськими заходами або зазнала істотних змін внаслідок стихійних явищ чи прийняття нових земель. У результаті його проведення щорічно оновлюється характеристика лісового фонду, визначаються поточні плани рубок і господарських заходів з територіальним їх розміщенням, здійснюється контроль за їхнім виконанням.
Іншими словами, обсяги, місця і способи рубок головного користування, рубок поліпшення якісного складу лісів (в т.ч. і суцільних лісовідновних) не плануються на 10 років наперед, а визначаються таксаторами залежно від «заявок» керівників лісогосподарських підприємств і лісничих. Така система несе в собі багато корупційних ризиків, особливо якщо врахувати, що роботу фахівців ВО «Укрдержліспроект» оплачують постійні користувачі, і бюджетні кошти дане підприємство вже кілька років не отримує напряму. Про одну з таких схем і її наслідки є зазначено в публікації екологів з МБО «Екологія Право Людина» Петра Тєстова та Катерини Норенко «Лісовідновні рубки, як чергова «схема» легальної вирубки природоохоронних лісів».
В результаті доходимо до таких висновків:
- Для ширшого запровадження раціонального і багатофункціонального лісівництва, яке базується на застосуванні вибіркової системи господарювання і мінімізації суцільних вирубок, необхідно остаточно перейти від методу класів віку до ділянкового методу лісовпорядкування.
- Для зменшення корупційних ризиків, необхідно відмовитися від практики безперервного лісовпорядкування та повернутися до планування заходів і розрахунку обсягів лісокористування на 10-річний період. У випадку крайньої необхідності (масштабні стихійні лиха, пожежі, та ін.) можна проводити спеціальні обстеження.
- Відновлення бюджетного фінансування ВО «Укрдержліспроект» дозволить забезпечити незалежність таксаторів від постійних користувачів та більшу їх об’єктивність при призначенні ними тих чи інших господарських заходів (зокрема, рубок).
Отже, будь-яке господарювання в лісах, зокрема і рубки лісу, про які багато останнім часом пишуть і показують засоби масової інформації є лише квіточками, коріння яких росте в системі лісовпорядкування. І для того, щоб наше лісове господарство могло поєднати дві важливі, але часто суперечливі між собою, функції (екологічну та економічну), слід дане коріння поливати і обробляти.
Мирослав Кабаль, експерт ЕПЛ, екоклуб «Карпатський едельвейс»
e-mail: office@epl.org.ua
тел.: +38 (032) 225 76 82
