Вітчизняні й зарубіжні фахівці роблять усе можливе для ефективного використання питної води та підвищення її якості.
Дефіцит чистої питної води може стати новою глобальною загрозою для людства. Нерівномірність розподілення водних ресурсів, постійне зростання населення планети, стрімкі темпи урбанізації, зміни клімату та промислове забруднення — все це ставить під загрозу право кожної людини на чисту воду. В Україні, попри наявність розвиненої річкової системи та велику кількість природних джерел, також спостерігається її нестача. Населення великих міст першим може відчути на собі цю проблему. Як можна протидіяти катастрофічним наслідкам глобальної тенденції, демонструє досвід столиці України.
Світова спільнота застерігає від небезпеки нестачі питної води.
Якщо двадцяте століття минало під супровід глобального конфлікту за нафту та газ, то ХХІ стане ерою боротьби за чисту воду. Такий висновок можна зробити, спираючись на прогнози світової спільноти. Ще в 2000 році в спеціальній аналітичній роботі “Глобальні тренди 2015 року” фахові розвідувальники зі США підкреслювали роль дефіциту питної води в світі як нової глобальної загрози. Не нафта, не спірні території й навіть не їжа визначатимуть політику світу, а саме вода. Через 13 років можна з упевненістю стверджувати — американці мали рацію. Вже сьогодні, за даними ООН, кожна десята людина на планеті потерпає від нестачі чистої води. Здебільшого це засушливі регіони нашої планети — такі як Близький Схід, Північна Африка та країни Середньої Азії. Ще майже 2,5 млрд мешканців нашої планети (яка, до речі, на 70 % складається з води) не знайомі з такими принадами цивілізації, як каналізація та водопостачання. Відсутність розвиненої інфраструктури та зростання навантаження на вже наявні джерела створюють небезпеку екологічної катастрофи. Під загрозою — не лише чистота навколишнього середовища, а й безпека людини, її здоров’я. Регіони, де проживає велика кількість населення, але які залишаються без достатньої кількості чистої води та належної інфраструктури, стають джерелами небезпечних інфекційних захворювань.
Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я запевняють, що майже 80 % захворювань у країнах “третього світу” виникають через проблеми з чистотою та доступністю води. Кількість їх жертв сягає більше ніж 3 млн чол. щороку. До основної групи ризику потрапляють новонароджені та маленькі діти. Низька якість води та недостатнє санітарне забезпечення підвищують ризик виникнення небезпечних хвороб — таких як холера, черевний тиф і дизентерія. Саме брудна вода може бути джерелом трахоми (очна інфекція, яка може призводити до сліпоти), чуми й висипного тифу.
“Кожен день помирають сотні дітей; кожен день тисячі батьків оплакують своїх синів і дочок. Ми можемо і повинні вжити заходів, щоб протидіяти цій величезній людській трагедії”,— зазначив глобальний керівник програми ЮНІСЕФ з водопостачання, санітарії та гігієни Санджай Вйесекера.
Без адекватних термінових заходів ситуація тільки погіршуватиметься. Вищезгадуваний документ Національної розвідувальної ради США (“Глобальні тренди 2015 року”) стверджує, що за два роки кількість людей, які не матимуть доступу до чистої питної води, зросте до 3-х млрд осіб.
Додайте до цього економічні негаразди, зростання кількості збройних конфліктів та загальну політичну нестабільність. Але дефіцит води несе не тільки прямі загрози, а й опосередковано впливає на безпеку людини. Так, брак води загрожує світу продовольчою кризою. Загальновідомо, що на вирощування однієї тонни зернових в середньому витрачається 1000 тонн води, при цьому вона повинна бути якісною та корисною для рослин. Не менше її кількості потребує тваринництво. Вже сьогодні факт нестачі води в світі впливає на світові ціни на аграрну продукцію, провокуючи рекордне зростання цін зернових культур та м’яса.
Промисловість, охорона здоров’я, аграрне виробництво, технологічний розвиток — майже не існує сфери людської діяльності, на яку не вплине прогнозований дефіцит води. Більше того, в глобалізованому світі жодна країна не зможе залишатися осторонь цієї проблеми. Але ті, хто зможе завчасно підготуватися до водної кризи, матимуть непогані шанси змінити власне положення в світі.
Дефіцит якісної води — новий виклик для України
В Україні прісних водойм багато. За даними Державного агентства водних ресурсів, на її теренах течуть більше 63 тис. річок, у тому числі 9 великих (Дунай, Тиса, Дністер, Південний Буг, Дніпро, Прип’ять, Десна, Сіверський Донець, Західний Буг). На перший погляд, наша країна життєдайною рідиною цілком забезпечена. Однак дефіцит чистої та доступної води все ж існує.
На думку заступника голови агентства О. Чунарьова, проблема забезпечення водними ресурсами в Україні “визначена особливо гостро, оскільки запасами води, які формуються на території країни й доступні для використання, вона є однією з найменш забезпечених країн Європи (1 тис. куб. м на рік на одну людину)”. Промислове забруднення, нераціональність використання наявних джерел та запасів, а також багато інших причин спричинили такий стан речей. Майже всі головні джерела прісної води не придатні до використання. В чому ж причина цієї ситуації? Вчені визначають кілька факторів, уплив яких має катастрофічні наслідки для якості води в Україні.
По-перше, це антропогенний фактор. Майже нічим не обмежені викиди небезпечних речовин. Промислові підприємства, каналізаційні мережі великих міст, приватні господарства та багато інших джерел постійного забруднення перетворюють воду на суцільне багно. Показовою є ситуація з головним річковим коридором країни — річкою Дніпро. Ще можна зустріти киян, які пам’ятають часи, коли воду з нього пили без жодного остраху. Тепер у Дніпрі навіть не всюди безпечно рибалити. А заборони Держсанепідслужби міста купатися на більшості міських пляжів вже стали традиційними. Причина в тому, що на цій величезній водній артерії розташовано понад 50 великих міст і промислових центрів, а ще майже 10 тисяч підприємств. Справжнім лихом для річки є каналізаційні стоки, що їх безкарно зливають прямо у воду. Так, лише два міста на Дніпрі — Дніпропетровськ та Запоріжжя — скидають у водойму 196 і 172 млн. куб. м стоків відповідно. Загальні обсяги забруднення вражають іще більше.
Другим фактором забруднення, як це не дивно на перший погляд, є знезараження — хлорування. Небезпека поширення інфекцій через неякісну воду змусила вчених усього світу шукати оптимальну технологію очищення рідини. На сьогодні таких технологій відомо декілька. Це і знезараження через використання хімічних речовин (гіпохлориту натрію, іонів срібла), озонування (насичення води озоном), ультрафіолетове опромінювання. Кожна з технологій має свої переваги та недоліки. В Україні єдиним поки що засобом ефективного знезараження води вважається хлор, використання якого дозволяє ліквідувати головні небезпечні збудники хвороб.
Понад 250 водопровідно-каналізаційних господарств використовують хлорування в своїй роботі (застосовується здебільшого хлор-газ). Однак уберігаючи нас від небезпечних інфекцій, хлор водночас може слугувати джерелом не менш небезпечних захворювань. Побічні продукти, які утворюються при використанні хлору, можуть викликати серйозні проблеми. Під удар хлорування в першу чергу підпадають шлунково-кишковий і сечовий тракти. Велику небезпеку несуть канцерогени, які утворюються в хлорованій воді.
Третім фактором є так зване вторинне забруднення води. У вже знезаражену воду потрапляють різні органічні та хімічні речовини, вплив яких на організм людини може бути смертельним. Головні причини вторинного забруднення — застаріле очисне обладнання, аварійні трубопроводи.
Про кризу в сфері ЖКГ та стан водопостачальної інфраструктури необхідно писати в окремому матеріалі, а ось про небезпечність вживання води з відкритих джерел суспільству відомо мало. На сьогодні в країні 4,6 мільйона людей у 261 населеному пункті використовують воду з колодязів та відкритих водойм. Якість цієї води зазвичай не перевіряється, не існує механізмів контролю та захисту джерел від потрапляння сторонніх речовин. Але враховуючи те, що в нашій країні до цього часу існують населені пункти без водопостачання та каналізації, дивуватися народним вподобанням не варто. Вода з колодязя краща за відсутність води взагалі.
Наслідком перерахованих факторів є погіршення людського здоров’я. Українці, як і інші мешканці планети, масово гинуть від поганої води. Кожного року медики фіксують десятки спалахів інфекційних хвороб (трапляються навіть випадки гепатиту, дизентерії та черевного тифу), причиною яких є погана вода. Поки не існує єдиного державного підходу до вирішення цієї проблеми, тут варто орієнтуватися на приклади окремих міст та регіонів. Столиця України в певному сенсі може слугувати гарним прикладом, хоча своїх проблем із водою в Києві вистачає.
Місто над Дніпром потерпає від спраги
Згідно з даними, наданими редакції заступником голови Держводагентства О. Чунарьовим, Київ має досить розгалужену мережу водних об’єктів. Перше місце за значимістю посідає ріка Дніпро. Та, крім цього, в Києві нараховується:
- 10 малих річок (загальна довжина 86, 26 км)
- 30 каналів (62, 37 км)
- 2 притоки (4,5 км)
- 36 струмків (50,09 км)
- 34 джерела
- 141 озеро
- 103 ставки
- 43 штучних водойми
Щодоби населенню міста подається майже 1 млн м3 питної води, але все ж таки Київ, як і більшість мегаполісів світу, страждає від нестачі якісної води. Про це постійно говорять вчені та політики, тому ця проблема завжди стає одним із політичних гасел для чергової передвиборчої кампанії.
Причин є багато. Вже зазначалося вище, що головне джерело прісної води столиці — Дніпро — забруднене. Промислові витоки, каналізація, сміття тощо негативно впивають на якість води в річці. Другим, за значимістю джерелом води для киян, є Десна. Фактично, саме ці дві річки забезпечують основні потреби киян у воді (до 90 % від загального її обсягу). Актуальна для Києва і проблема хлорування та його впливу на якість води. На двох водопровідних станціях (Дніпровській та Деснянській), згідно з інформацією на офіційній сторінці ПАТ “АК “Київміськводоканал”, для знезараження води застосовується подвійне хлорування (речовина — рідкий хлор). Однак враховуючи масштаби роботи та кількість населення міста, важко уявити, що ще можна було б використовувати зараз замість хлору. Проблема вторинного забруднення так само має місце в столиці. Перераховані факти не свідчать однозначно проти якості води в міському водопроводі. По-перше, саме в Києві завдяки наявності можливостей та наукового потенціалу постійно ведуться роботи з пошуку нових підходів та технологій у водопостачанні, створена розгалужена мережа автономних джерел водопостачання населення. Додатковим джерелом питної води для киян є 376 артезіанських свердловин, що на сьогодні діють у місті. Загальний обсяг води з них покриває лише 10 % від загального обсягу для Києва. Варто окремо згадати про бювети — справжню родзинку столиці.
Сьогодні більшість бюветів перебуває на балансі спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства “Київводфонд”.
За словами генерального директора підприємства О. Ф. Максименка, “на балансі “Київводфонду” обліковується 187 бюветних комплексів, з яких станом на 06.08.2013 р. функціонує 152 бювети. Основним джерелом води в бюветних комплексах м. Києва є артезіанська вода юрського та сеноманського водоносних горизонтів”.
В спекотну погоду саме фонтани та бювети слугують для киян та гостей столиці справжніми оазами посеред мегаполісу. Вода в них набагато чистіша й приємніша на смак. Керівництво підприємства запевнило містян у тому, що якість води в бюветах буде тільки покращуватись. Заплановано проводити щоденні вимірювання показників забрудненості та суворо дотримуватись санітарних норм.
Так, у відповідь на офіційний запит щодо якості води в мережах центрального водопостачання та бюветах в. о. начальника Держсанепідслужби у м. Києві І. Яценко зазначив, що “питна вода, яка подавалась у водопровідну мережу міста, відповідає нормативам ДСанПіН 2.2.4-171-10 “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”, за санітарно-хімічними і санітарно-мікробіологічними показниками”. Про безпеку та якість цієї води добре свідчить той факт, що впродовж останніх 30-ти років в столиці не зареєстровано жодного спалаху захворювань, причиною яких була б погана якість води.
Вода — життєво необхідний ресурс для людини. Від якості води сьогодні залежить так багато, що її недаремно вважають новою світовою валютою, яка впевнено потіснила золото та нафту. В Україні проблеми є, але водночас існує безліч прикладів ефективного використання водних ресурсів. І Київ може стати гарним прикладом, на базі отриманого досвіду якого можна буде вирішувати питання в масштабах всієї країни. Як воно буде далі, подивимось, але змінювати ситуацію на краще треба вже сьогодні
