Соціалістична планова економіка запровадила принцип централізованого розподілу на всіх рівнях діяльності. Згідно з цим принципом розподілялися, наприклад, у сільському господарстві посівні матеріали, добрива та засоби захисту рослин. Не всі засоби, отримані таким чином, були своєчасно використані, тому вони ставали протермінованими, а їх запаси систематично збільшувалися на складах.
Дуже мала кількість цих запасів у масштабі держави була охоплена обміном між зацікавленими місцевими сільськогосподарськими кооперативами. Решта запасів почала набувати розмірів серйозної проблеми. Одночасно щоразу впроваджувалися нові ефективніші засоби, а старі знімалися з виробництва. З одної сторони вони були призначені для покращання врожаю, а з іншої, при невідповідному їх зберіганні, становили загрозу для життя і здоров’я людей.
В 1971 році було видано Інструкцію № 1/71 про «принципи та способи ліквідації неповноцінних хімічних засобів захисту рослин, які були зняти з торгового обігу». Почали також усувати засіб ДДТ, ртутні та миш’якові розчини для обробки зерна. Централізований наказ визначав способи поведінки із протермінованими засобами захисту рослин. Отрутохімікати слід помістити в бетонні ємкості, так звані «могильники», упаковку спалити, попіл слід також помістити в ємність або закопати на обочині. Місце, де закопано отрутохімікати слід позначити постійним бетоннім стовпом з табличкою із черепом.
Сьогодні, читаючи ці матеріали, усвідомлюємо як бездумно можна було поводитися з цими відходами, які в своїй більшості є отрутою. Будівельники таких своєрідних могильників, тобто колишні сільськогосподарські кооперативи «Селянська самодопомога» занепали, залишаючи у спадок невирішену проблему.
Протягом майже 30 років у могильниках усе перемішалося. Навіть хіміки не конкретно вгадати, що зараз там міститься, а визначити склад цього конгломерату є дуже складно, дорого і вимагає великих зусиль – тому не має жодного змісту. З цієї точки зору могильники стали великими хімічними реакторами, де відбуваються неконтрольовані хімічні реакції. Слід також додати, що у кожному окремо взятому випадку ситуація є відмінною і різного масштабу. Найгіршою є проблема того, що ззовні не видно, що діється всередині. На поверхні ростуть дерева, кущі та трава. Про те, які небезпечні засоби згромаджені в могильниках, яскраво свідчать приклади, що наводяться Інститутом Захисту Рослин у Сосніцовіцах.
ENOLOFOS, засіб боротьби проти колорадського жука і відноситься до ІІа класу токсичності. Його активна біологічна речовина має довгий період розпаду. У концентрованій кислоті, в якій людське тіло розкладається дуже швидко, а половина вмісту енолофосу розкладається тільки після 400 годин. Цей сам засіб у ґрунтових водах, де не має світла, кисню та бактерій може взагалі не розкластися і у такому складі потрапити з ґрунтових вод до питної води.
MSZYCOL – дуже популярний колись засіб містив ліндан, під дією дощової і талої води розкладається, при чому виділяється хлористий водень, який нищить бетонні конструкції могильників.
ARETIT – засіб боротьби проти бур’янів, місить диносеп, який підозрюється у пагубній дії на плід і спричиняє безпліддя мужчин, що мають дихальний контакт з цим препаратом. З цієї причини він був знятий з виробництва, а його запаси потрапили в могильники.
ОРГАНІЧНА РТУТЬ містить у старих засобах для обробки зернових. Прекрасно розчиняється в органічних розчинниках та у воді. В ґрунті органічна ртуть розкладається під дією бактерій на метилову ртуть, що рівно ж легко розкладається у воді. А воду п’ють люди. Приклад з цим тісно пов’язаний – це трагедія в районі Амазонки або в Японії, де померло багато людей після споживання риби, що містила сполуки ртутного походження.
Нічого дивного, що складені в могильниках засоби знищили бетонні конструкції та захисне покриття зі смоли, яке було нанесене як ззовні так і з середини контейнера.
У 1980 році було заборонено будувати такі полігони – могильники, без одночасної підготовки безпечного способу ліквідації протермінованих засобів захисту рослин та тари після них. Отрутохімікати складалися в різних складах, які не завжди були пристосовані для цієї цілі.
Відповідно до статистичних даних на території Польщі таких полігонів – могильників, званих також екологічними бомбами станом на 31.12.1998 року було понад 400, а 100 з них було розгерметизовано. Разом із засобами, що знаходилися на інших складах і у селян, виникла проблема вагою 60 тис. тон, яка потрібно було вирішити.
Нажаль, проведені в країні спроби утилізації цих відходів не дали належних результатів. Будівництво нових, екологічно надійних могильників, поряд із старими не було добрим рецептом для вирішення цієї серйозної проблеми. А будівництво печей для спалювання не знайшло громадської підтримки, особливо зі сторони екологічних організацій.
В Європі, завдяки Базельській конференції «про контроль над прикордонним переміщенням і усуненням небезпечних відходів» ця проблема була вирішена за рахунок наявності вже існуючих печей. Проте наше законодавство не дозволяло вивозити небезпечні відходи закордон. А ратифікація цієї конвенції та зміна нашого законодавства відкрили нам дорогу в Європу.
Паралельно із спробою вирішення проблеми ліквідації протермінованих пестицидів велися в країні дослідні роботи щодо стану полігонів – могильників. Серед іншого дослідні роботи, що проводилися на цементному заводі, який знаходиться в Рейовцу Фабричному показали, наприклад, важкі метали поглинаються клінкером, натомість хлорпохідні сполуки, ртуть і миш’як потрапляють в атмосферу. А саме ці сполуки містять пестициди. Таким чином без детального відбору вмісту складів, їх утилізація в обертових пічках цементного заводу становить небезпеку.
Працівники Державного Екологічного Інституту, Інституту Захисту Рослин Сосьціцовіце і Головного Інспекторату Захисту Рослин провели інвентаризацію могильників у окремих воєводствах. В рамках проведення цих досліджень, перевірено також могильники нашого воєводства, тобто, в: Дратові гміна Людвінь, Біскупіцах гм Травнікі, Томашові гм Пулави, Гурах Опольських гм Ополє Люблінське, Калілув гм Бяла Подляска, Адамкі гм Радзинь Подляскі, Королівський Двір гм Парчев, Королювка гм Влодава, Кол.Грушув гм Рейовєц, Крупе гм Краснистав, Нєдзєліска гм Шчебжешин та Гребенне І і ІІ гм Любича Крулєвска.
Нажаль підтвердилося припущення, що з плином часу і в результаті впливу зовнішніх і внутрішніх процесів відбулася їх розгерметизація та мав місце контакт стоків із підземними водами. Було проведено інвентаризацію засобів захисту рослин, які знаходилися на інших складах колишніх сільськогосподарських кооперативів «Селянська самодопомога». Проте слід було приступити до проведення конкретних практичних заходів, тобто до практичної ліквідації самих могильників.
Основним принципом проведення необмеженого тендеру, оголошеного Люблінським воєводою, була повна (100%) ліквідація могильників, тобто, їх вмісту та самих приміщень і забрудненого ґрунту. Тендер виграв консорціум, що складався з спеціалізованих підприємств з Польщі та Завод утилізації відходів при високих температурах у Роттердамі – Голландія. Вперше в історії польської екології настала можливість вивозу дуже небезпечних відходів. Проте щоб ця реалізація мала практичний вимір слід було виконати ряд дуже жорстких і складних умов:
- по-перше слід було отримати згоду від німецького Міністерства Охорони навколишнього середовища на в’їзд у Німеччину та на перевезення через територію цієї країни;
- по-друге слід було отримати згоду від Міністерства Охорони навколишнього середовища Голландії на в’їзд на територію цієї країни та згоду на спалення відходів на заводі в Роттердамі;
- і нарешті по-третє – на підставі двох попередніх документів отримати згоду Головного Інспекторату Охорони навколишнього середовища на вивіз цих відходів з Польщі.
Було отримано всі дозволи при великій прихильності Міністерства Охорони навколишнього середовища та природних ресурсів і Головного Інспекторату Охорони навколишнього середовища.
Одночасно з проведеними формальними діями було проведено заходи не меншої ваги, які стосувалися отримання фінансових засобів. З великим розумінням до нас поставилися як у Фонді Охорони Навколишнього середовища і Водного господарства, так і в Воєводському Фонді Охорони Навколишнього середовища і Водного господарства в Любліні. Тому завдяки фінансовій підтримці від цих установ можна було почати втілювати цілу операцію. Був це період 18 місяців, а саме, цілий 1999 рік і половина 2000 рокую вивезено було понад 650 тон цих небезпечних відходів з п’яти полігонів – могильників. Другий етап тривав до кінця 2001 року і було ліквідовано наступні 10 могильників і вивезено в Роттердам чергові партії відходів у обсязі 830 тон. Отже загалом було ліквідовано 15 могильників, 55 складів і знешкоджено на заводі в Голландії біля 1500 тон смертоносного вантажу.
Проведені ліквідаційні роботи виявили масштаби проблеми і завдання, які слід вирішити. А саме:
- вміст могильників – це однорідна вимішана маса рідша у своїх верхніх шарах і густіша у своїх нижніх партіях;
- структура і форма відходів не дає можливості провести будь-яку селекцію, тому відпадає можливість спалювання в пічках цементних заводів;
- збільшення кількості рідини збільшує масу могильника по відношенню до первинних розрахунків;
- значна концентрація неприємного запаху, що присутній біля могильника, зобов’язує з обережністю поводитися при виконанні ліквідаційних робіт – слід працювати в протигазах та спеціальних комбінезонах і обмежений період часу, який не перевищує 1–1,5 год. Та із значними перервами також обсягом 1-1,5 год. для груп.
Думаю, що приклад ліквідації цих небезпечних відходів на території люблінського воєводства є важливим етапом в історії польської екології. Від того часу охоче ділимося інформацією з усіма зацікавленими. Наш досвід став корисним для інших воєводств, а саме, для підкарпатського, великопольського, західно-поморського, мазовецьокого та вармінсько-мазурського.
Я переконаний, що тема, яка стосується проблематики ліквідації могильників дочекалася добрих часів, доказом чого є сьогоднішня присутність.
Здислав Стрихаж, радник Люблінського воєводи, експерт з поводження з пестицидами.