Оскільки Кліматична конференція у Парижі розпочала свій другий і останній тиждень, є підстави і для надії, і для відчаю.
Надія породжена добровільними зобов’язаннями 185 держав діяти в напрямку намагання обмежити зміну клімату. Причиною відчаю є той факт, що згідно цих планів, середня температура на планеті Земля може піднятися приблизно на 4 градуси у порівнянні з передпромисловим рівнем.
Організація Об’єднаних Націй довгий час заявляла, що температура не повинна піднятися вище, ніж на 2 градуси. Нещодавно науковці підрахували, що лише обмеживши підвищення температури до 1,5 градуса, суттєво можна обмежити трагічні наслідки.
МБО «Екологія-Право-Людина» направила свою делегацію на кліматичні переговори. Як голова делегації, я прибув минулого тижня і замислився над тим яким чином ми можемо практично досягнути більш амбітні цілі, аніж цілі 4 чи 2 градуси. Частково відповідь на це запитання лежить у діяльності урядових дипломатів. Проте важлива частина відповіді лежить у діяльності таких екологічних громадських організацій, як ЕПЛ, яка використовує правові методи для захисту довкілля.
Протягом першого тижня переговорів, які відбувалися серед дипломатів нижчого рівня, текст остаточної міжнародної угоди зменшився з 50 сторінок до 21 сторінки. Текст містить важливі умови. Проте деякі найважливіші аспекти ще не були вирішені. Вони стоять у тексті у квадратних дужках, що означає, що поки-що незрозуміло чи вони будуть в остаточному тексті.
Одним з найважливіших положень Статті 2 проекту тексту є зобов’язання враховувати права людини. Зараз це положення є у квадратних дужках, тому нема гарантії, що воно залишиться Якщо воно все таки залишиться в остаточній угоді, в наступні роки відбудуть три важливі речі.
По-перше, уряди будуть ставитися до своїх зобов’язань більш серйозно. Мало урядів держав захочуть мати славу ворогів прав людини. По-друге, права людини можуть слугувати константою важливості. Якщо зміна клімату впливає на права людини, єдиною логічною реакцією на це є посилення зусиль для боротьби зі зміною клімату. По-третє, формулювання щодо прав людини у тексті може слугувати важливою основою для громадської адвокації – звернень до Президента, законодавців та суддів.
На щастя, багато країн підтримують включення складової «права людини» до паризької угоди. Проте, є й такі, які чинять спротив цьому поняттю. Серед цих країн Саудівська Аравія, Норвегія, і до певної міри США.
З початком другого тижня переговорів, дискусії піднялися до рівня міністрів екології та міністрів закордонних справ, які прибули до Парижа протягом останніх декілька днів.
Що можуть зробити екологічні групи в Україні, щоб сформувати позитивний результат в Парижі – перетягнути шальку терезів більше в напрямок надії, аніж відчаю?
Варто донести до українських міністрів важливість включення поняття «права людини» до Статті 2 для досягнення успіху паризької угоди. 10 грудня в усьому світі святкують День прав людини. Давайте докладемо зусиль, щоб цього року ця подія запам’яталася тим, що до паризької угоди було включене формулювання щодо прав людини.
В той день, який відділив тиждень 1 від тижня 2 паризьких кліматичних переговорів, лобісти від громадськості (неурядових організацій) зустрілися, щоб обговорити стратегію. Люди у кімнаті віком від 20 і більше – це ті, чиї життя залежатимуть від невдач чи успіхів у Парижі під час цих декількох днів. ЕПЛ взяла участь у цій зустрічі, яка тривала цілий день.
З початком другого тижня, міністри екології та міністри закордонних справ різних країн беруть переговори у свої руки. Вони починають намагатися досягнути домовленостей з тих питань, які залишаються невирішеними після тижня переговорів, які вели їхні працівники.
Міжнародні переговори завжди проходять у такий спосіб. Підготовчі дискусії проходять на нижчому рівні, деколи їх навіть проводять технічні експерти, які не мають права йти на поступки, які є необхідними, щоб досягнути домовленості. Тоді в гру вступають політично значущіші особи у своїх країнах (міністри).
Усвідомлюючи це, неурядові організації зустрілися в неділю в регіоні Св. Дієго у Парижі і обговорили пріоритети, а також потреби бути політично реалістичними і продукувати ідеї, які міністри здатні сприйняти і схвалити.
Це «амбіційний пакет», який включає довготривалі цілі та регулярний моніторинг та огляд зобов’язань, які кожна країна незалежно готова взяти на себе. Ці аспекти є першочерговим інтересом для більш розвинених країн. Є також так званий «гнучкий пакет», який включає питання адаптації, фінансів та компенсації за втрати та шкоду. Цей пакет цікавіший для країн, що розвиваються.
Учасники від НУО бачать велику потребу для країн зобов’язатися зібратися знову через п’ять років, у 2020 р. Без цього і без методів оцінювання дій країн стосовно індивідуальних зобов’язань, гра закінчиться.
Один з учасників кампанії під час недільної зустрічі НУО просто висловився: «Ми не можемо прийняти світ, який «бере зобов’язання, а потім знизує плечами».
Усі НУО вважають невідповідною ціль щодо обмеження зростання температури на 2 градуси за Цельсієм(у порівнянні з передіндустріальним рівнем). Вони усі наполягають, що ціллю має бути 1,5 градуса зростання. (Світ уже знаходиться на рівні 1 градуса зростання).
Нижче знаходиться посилання на останню версію тексту переговорів (від 5 грудня):
http://unfccc.int/meetings/paris_nov_2015/session/9126.php
Тут знаходиться посилання на виступи під час пленарної сесії:
http://unfccc6.meta-fusion.com/cop21/channels/plenary-1
Проф. Джон Бонайн, член Правління МБО «Екологія-Право-Людина»
